Рішення № 43233889, 24.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3027/15 Справа № 204/4245/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Самсонова В. В. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Красногвардійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про оспорювання батьківства та виключення записів про батька дитини з актових записів про народження дитини, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2013 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким виключити відомості про його батьківство з актового запису № 277 від 11 травня 1998 року, внесені відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська, про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключити відомості про його батьківство з актового запису № 655 від 25 липня 2007 року, внесені Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також стягнути з відповідачки судові витрати. Сплативши судові витрати, відповідно до чинного законодавства.

У подальшому, позивачем було уточнено позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки судових витрат, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 3500,00 грн., витрати на прибуття представника до суду в сумі 903,03 грн., а також вартість проведеної судово-генетичної експертизи в сумі 5654,56 грн. Крім того, позивач уточнив підстави своїх позовних вимог та просив вважати підставами своїх вимог ст. ст. 54, 56 Кодексу про шлюб та сім'ю України (який діяв на момент народження дитини).

Ухвалою суду провадження у справі в частині позовних вимог позивача про виключення відомостей про батьківство ОСОБА_3 з актового запису № 655 від 25.07.2007 року, внесені Красногвардійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - було закрито.

Ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи був залучений Красногвардійський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Заочним рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.

Виключено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, як батька з актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 277 від 11 травня 1998 року проведеного відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір в сумі 114 грн. 71 коп. та витрати на проведення судово-генетичної експертизи в сумі 5654 грн. 56 коп., а всього 5769 грн. 27 коп. Достягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 128 грн. 89 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 січня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2014 року залишено без задоволення.

Не погодившись з зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, де ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05 березня 1994 року, який був розірваний рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2011 року, яке набрало чинності 29 березня 2011 року (а.с.8-9).

Від даного шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.10-12) та копіями актових записів про народження: № 277 від 11.05.1998 року та № 655 від 25.07.2007 року (а.с.21-22).

Позивач заперечує своє батьківство у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом було встановлено, що лише у 2011 році, під час розлучення з відповідачкою, під час сварки з останньою, яка і повідомила, що зраджувала його, позивачу стало відомо від відповідачки особисто, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до вимог п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

В ході судового розгляду справи у суді першої інстанції, за клопотанням позивача було призначено судово-генетичну експертизу.

За результатами проведеної судово-генетичної експертизи експертом Бюро судової медичної експертизи управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації ОСОБА_7 був складений Висновок № 7 від 17.01.2014 року, згідно з яким встановлено, що громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, не може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народженої громадянкою ОСОБА_2. Тобто здійснено висновок, що батьківство громадянина ОСОБА_3 у відношенні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виключається (а.с.52-56).

Відповідно до вимог ст. 56 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного у період зазначених відносин) - особа, записана, як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

Положення ст. 56 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного у період зазначених відносин) повністю узгоджуються з ч. 1 ст. 136 Сімейного Кодексу України (чинного на момент звернення до суду), згідно якої - особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Згідно з п. 1 Розділу VII Сімейного кодексу України "Прикінцеві положення" - цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю України (чинним на момент виникнення правовідносин - на момент народження дитини - 10 жовтня 1997 року). Апелянт вважає, що позивач пропустив річний строк, передбачений ст. 56 Кодексу про шлюб та сім'ю України, для оспорювання свого батьківства, а тому відсутні правові підстави для задоволення його позову.

Однак, обставини щодо відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, стали йому відомі лише у 2011 році, що було встановлено судом першої інстанції, тобто правовідносини щодо оспорювання батьківства, а тому і право на оспорювання батьківства у нього виникло у 2011 році під час дії Сімейного кодексу України, нормами якого і регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Таким чином, розглядаючи спір за позовом ОСОБА_3 про оспорювання його батьківства у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення пред"явлених позовних вимог саме на підставі ст. 136 СК України, оскільки, перебуваючи з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі та будучі у відповідності до вимог ст.. 54 Кодексу про шлюб та сім'ю України записаним батьком дитини, позивач від відповідачки особисто, лише у 2011 році дізнався, що він не є біологічним батьком дитини, тобто, що відсутнє кровне споріднення між ним та дитиною, що було встановлено в ході судового розгляду справи, у суді першої інстанції, висновком проведеної судово-генетичної експертизи.

Крім того, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача підтверджені також і іншими доказами, здобутими в ході розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 136 Сімейного Кодексу України, у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду із вимогами про оспорювання батьківства та виключення записів про батька з актового запису про народження дитини підлягають відхиленню, як не доведені.

Рішення суду першої інстанції є вірним та таким, що ґрунтується на встановлених судом обставинах та доказах.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Однак, колегія суддів вважає, що підлягає скасування рішення суду першої інстанції в частині достягнення з відповідачки ОСОБА_2 в дохід держави судового збору у розмірі 128,89 грн. виходячи з наступного. Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, визначеному з урахуванням ціни позову. У разі, якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір". Оскільки, в ході розгляду справи розмір позовних вимог не було збільшено, відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для збільшення розміру судового збору.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення у іншій оскаржуваній частині відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2014 року в частині достягнення судового збору у розмірі 128,89 грн. - скасувати.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез