Вирок № 43232699, 04.11.2014, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1кп/200/55/2014 Справа № 200/13475/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року листопада четвертого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Буц Д. С.,

з участю: прокурора Нескородяного А. М.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілої адвоката Верби А. П.,

захисників адвокатів Солоного В. Д., Федько О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 1 2013 04 003 0000602, справу за висунутим обвинуваченням проти:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Верхівцеве Дніпропетровської області, українця за національністю, з повною вищою освітою з кваліфікацією інженера, не одруженого, працюючого провідним фахівцем відділу по роботі з особовим складом аварійно-рятувального загону з середньомісячним заробітком 2 500 гривень, який постійно мешкає за місцем реєстрації на АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, народженого у м. Запоріжжі, українця за національністю, з повною вищою освітою з кваліфікацією інженера, одруженого, працюючого заступником директора ПП «ТД «Золотий Вік» з середньомісячним заробітком 3 000 гривень, який має на утриманні дві малолітні дитини, постійно мешкає за місцем реєстрації на АДРЕСА_2, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2013 року в світлу пору доби близько 12 години у м. Дніпропетровську за ходом руху з боку вулиці Космічної в напрямку Аеропортівської вулиці водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-2109», д/н НОМЕР_1, в умовах рівного, горизонтального, сухого і асфальтобетонного дорожнього покриття Запорізького шосе на швидкості не більше 40 виїжджав на регульоване перехрестя з вулицею Панікахи на сигнал зеленої стрілки у додатковій секції світлофора, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру до забезпечення відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху безпечного керування цим автомобілем під час перевезення пасажирів ОСОБА_1 і ОСОБА_2. В свою чергу, у той же час і в тих же дорожніх умовах Запорізького шосе у зустрічному напрямку в обстановці інтенсивного дорожнього руху водій ОСОБА_7, керуючи технічно справним автомобілем «SKODA OCTAVIA A5 ELEGANCE», д/н НОМЕР_2, зупинився перед цим перехрестям на червоний сигнал світлофора.

Повертаючи на перехресті ліворуч в напрямку жилого масиву «Сокіл», ОСОБА_6 завершував проїзд перехрещення проїзних частин вже після зміни сигналів світлофорів за вимкненого сигналу зеленої стрілки у додатковій секції в його напрямку та з відновленням руху транспортом прямо в зустрічному напрямку на увімкнений зелений сигнал світлофора. Не зреагувавши на зміну дорожньої обстановки на небезпечну внаслідок наближення з права ліворуч за ходом його руху автомобіля «SKODA OCTAVIA A5 ELEGANCE» д/н НОМЕР_2, водій ОСОБА_6 за злочинної самовпевненості продовжив рух без зупинки, чим порушив п.п. 12.3, 16.8 Правил дорожнього руху з легковажного розрахунку на достатність часу і швидкості для виїзду з перехрестя у наміченому напрямку, уникнувши зіткнення з цим автомобілем, якого об'єктивно був спроможний виявити, внаслідок чого не запобіг наїзду на керований ним автомобіль, «ВАЗ-2109», д/н НОМЕР_1.

Розпочинаючи рух одразу після увімкнення зеленого сигналу світлофора в його напрямку, водій ОСОБА_7, проявляючи крайню неуважність до зміни дорожньої обстановки на небезпечну, за злочинної недбалості виїхав на перехрестя з обраною швидкістю, не передбачивши можливості зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», д/н НОМЕР_1, якому не дав дорогу, хоча за п. 10.1 Правил дорожнього руху повинен був і міг передбачити завершення цим автомобілем руху через перехрестя, чим, грубо порушивши п. 16.5 цих Правил, безпосередньо спричинив наїзд керованим ним автомобілем «SKODA OCTAVIA A5 ELEGANCE» д/н НОМЕР_2, на автомобіль «ВАЗ-2109», д/н НОМЕР_1.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ-2109», малолітній ОСОБА_8, безпосередньо від взаємодії з автомобілем «SKODA OCTAVIA A5 ELEGANCE» загинув від заподіяних небезпечних в цей момент для життя тяжких тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепу і з крововиливами під м'яку мозкову оболонку та у речовину мозочка, що за своїм характером у своїй сукупності закономірно спричинили настання його смерті.

Крім того, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди на задньому пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ-2109» поранені пасажири ОСОБА_9 і ОСОБА_1 безпосередньо від взаємодії з автомобілем «SKODA OCTAVIA A5 ELEGANCE». ОСОБА_9 з необхідністю заподіяна сумісна тупа травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден лобної області, закритого осколкового перелому середньої третини правої малогомілкової кістки із зміщенням уламків, закритого перелому лонної кістки праворуч з переходом на вертлюжну западину, що за своїм характером зумовили тривалий розлад здоров'я понад 21 день і закономірно відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Так само, ОСОБА_1 заподіяна сполучена тупа травма тіла, супроводжувана закритим переломом кісток лівого передпліччя, синцями на обличчі, що за своїм характером зумовила тривалий розлад здоров'я понад 21 день і закономірно відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Підсудний ОСОБА_6 своєї вини не визнав, виправдовуючись рухом на перехресті на сигнали світлофора, що дозволяють рух, та, будучи допитаним в судовому засіданні, розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що напередодні він на прохання ОСОБА_2, з яким товаришує, погодився відвезти 31.05.2013 до лікарні в м. Дніпропетровськ його дружину, тещу та дитину. З його слів, 31.05.2013 вони вирушили з м. Верховцево близько 11 години зі швидкістю до 60з розрахунком на прибуття до обласної дитячої клінічної лікарні не пізніше 14 годин. В автомобілі «ВАЗ-2109» ОСОБА_6 перевозив в якості пасажирів на задньому сидінні ОСОБА_1 за місцем водія і поруч неї ОСОБА_9, а, де знаходився малолітній ОСОБА_8, ОСОБА_6 не пригадав. Як вбачається з показань ОСОБА_6, в напрямку аеропорту він виїхав через Зоряний бульвар на Запорізьке шосе, де не встиг вчасно перестроїтись на крайню ліву смугу для повороту на вулицю Космічну, через що продовжив рух до перехрестя з вулицею Панікахи. За власним зізнанням підсудного, під'їжджаючи до цього перехрестя на крайній смузі руху, ОСОБА_6 швидкість не змінював та виїхав на перехрестя з поворотом ліворуч на основний зелений сигнал світлофора, з яким одночасно був увімкнутий сигнал зеленої стрілки у додатковій секції. Коли автомобіль «ВАЗ-2109» вже перетинав смуги зустрічного напрямку, ОСОБА_6 за ходом свого руху побачив, що транспорт на цих двох смугах, відновлюючи рух після зміни сигналів світлофора, дає йому дорогу, через що він продовжив рух для виїзду з перехрестя в наміченому напрямку, незважаючи на зміну сигналів світлофора.

ОСОБА_6 стверджував, що автомобіль «Шкода» побачив безпосередньо перед зіткненням, усвідомивши, що він не встигає ані гальмувати, ані прискоритися, а після контакту не міг зорієнтуватися в просторі, бо автомобіль «ВАЗ-2109» розвернуло та відкинуло вбік від удару передньою частиною автомобіля «Шкода». Також, ОСОБА_6 підтвердив обстановку інтенсивного дорожнього руху, нормальну видимість та регулювання дорожнього руху на місці пригоди світлофорами і горизонтальною розміткою "стоп-лінією" на шляху його руху перед світлофором. ОСОБА_6 показав на страхування своєї цивільної відповідальності в УПСК, якій вже на другий день подав письмову заяву з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Підсудний ОСОБА_7 визнав свою вину в скоєному діянні в частині недостатньої уважності до дорожньої обстановки, виправдовуючись обмеженою оглядовістю, причиною чому був попутний автомобіль «Опель омега», що розпочав рух на жовтий сигнал світлофору, та автобус «Мерседес», який на суміжній смузі випередив керований ним автомобіль і в момент зіткнення вже переїхав перехрестя. ОСОБА_7 приніс потерпілим свої вибачення, частково визнав розмір цивільного позову з посиланням на скрутне матеріальне становище та, будучи допитаним в судовому засіданні, розповів про встановлені вище обставини злочину. Пояснив суду, що за встановлених обставин часу й місця, дорожньої обстановки він керував технічно справним автомобілем «Шкода», д/н НОМЕР_2, на Запорізькому шосе, прибувши в м. Дніпропетровськ з м. Запоріжжя, з якого виїхав не раніше 10 годин 45 хвилин. Стверджував, що перед перехрестям з вулицею Панікахи на червоний сигнал світлофору зупинився на другій смузі руху свого напрямку за автомобілем «Опель омега», що стояв попереду за стоп-лінією, а ліворуч в нього була обмежена оглядовість попутним транспортом.

Як вбачається з показань ОСОБА_7, він був на цьому перехресті не в перше і з фазами роботи світлофорів був обізнаний, через що за сигналом зеленої стрілки у додатковій секції не слідкував, поновив рух автомобіля «Шкода» після ввімкнення зеленого сигналу світлофора в його напрямку, розвинувши швидкість до моменту первинного контакту з автомобілем «ВАЗ-2109» до 40. Зі слів підсудного, ОСОБА_7 заходів гальмування вжити не встиг і відчув сильний удар, бо ще за мить до зіткнення не бачив автомобіль «ВАЗ-2109», який від удару в правий бік розвернуло в бік вулиці Панікахи. Наполягав, що зіткнення за ходом руху в бік м. Запоріжжя мало місце метрів на шість далі, ближче в бік «стоп-лінії» на три метри.

ОСОБА_7 також показав на страхування своєї цивільної відповідальності, через що страховика він одразу повідомив телефоном про страхову подію, а за два дні звернувся з письмової заявою в м. Запоріжжі. Визнав, що автомобіль «Шкода» продав без дозволу слідчого, за 12 років водійського стажу мав 36 порушень правил безпеки дорожнього руху, переважно за перевищення швидкості, за останнє порушення безпеки швидкості руху притягався до адміністративної відповідальності за три місяці до події злочину.

Вина підсудних у вчинені злочинів за пред'явленим обвинуваченням, незважаючи на її часткове визнання ОСОБА_7 і повне заперечення ОСОБА_6, доведена повністю, згідно з істиною, сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою зібраних у встановленому законом порядку доказів, які безсумнівно викривають підсудних в їх тісному зв'язку між собою, спростовуючи всі сумніви в їх винуватості. А саме.

З показань потерпілого ОСОБА_2, батька загиблої дитини, добутих в судовому засіданні під присягою, вбачаються близькі товариські стосунки, що склалися з ОСОБА_6, який дійсно на його прохання відвозив 31.05.2013 в м. Дніпропетровськ до лікарні дружину, тещу та сина, оскільки раніше за час вагітності дружини відвозив її в м. Дніпропетровськ декілька раз на обстеження. Підтвердив, що зазнав моральної шкоди, за якої самостійно приймав лікарські засоби 14 днів, що в нього спостерігалося порушення сну. Стверджував, що ОСОБА_6 допомагав на кладовищі, частково взяв на себе витрати на поховання, а ОСОБА_7 лише в ході судового розгляду поштовим переказом надіслав 5 000 гривень в рахунок відшкодування шкоди.

Потерпілий вказав, що, довідавшись від членів сім'ї близько 13 години про подію, прибув на з'ясоване місце дорожньо-транспортної пригоди, де станом на 14 годину вже був відновлений штатний рух транспорту, що узгоджується з довідкою КЗ ДОР «Дніпропетровський обласний перинатальний центр зі стаціонаром» № 693 від 31.05.2013 (т. 1 а.с. 22) про час реанімаційних заходів лікування ОСОБА_8, доставленого до цього закладу в той же день ОСОБА_10 о 12 годині 12 хвилин, а також з часом звернення ОСОБА_1 і ОСОБА_9 за медичною допомогою 31.05.2013 о 13 годині до приймального відділення КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І.Мечнікова», підтвердженого довідками №№ 2208, 2209 (т. 1 а.с. 23-24).

Тим самим, опосередковано доведений час події злочину, на який опадів не значилося з можливою видимістю дороги у напрямку руху на 10 км (т. 1 а.с. 141).

Потерпіла ОСОБА_9, в судовому засіданні під присягою суду підтвердила показання ОСОБА_6 про час виїзду з м. Верховцева на автомобілі «ВАЗ-2109», д/н НОМЕР_1, за кермом якого на час події був підсудний, який перевозив їх до лікарні на вулиці Космічній у м. Дніпропетровську. За показаннями потерпілої, ОСОБА_9 сиділа на задньому сидінні за переднім пасажирським кріслом, її мати, ОСОБА_1, сиділа теж на задньому сидінні - за місцем водія, і дорогою ОСОБА_9 годувала дитину, але не змогла пригадати, у кого з них на руках був ОСОБА_8 в момент зіткнення. За дорожньою обстановкою ОСОБА_9 не слідкувала і опритомніла вже в лікарні.

З цими показаннями узгоджуються показання потерпілої ОСОБА_11, яка під присягою суду також показала, що в салоні автомобіля «ВАЗ-2109» всі пасажири сиділи на задньому сидінні, і до моменту зіткнення транспортних засобів ОСОБА_9 віддала їй на руки онука ОСОБА_8, у якого після зіткнення була поранена голова.

Показання потерпілих в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_10, який того дня рухався на власному легковому автомобілі вулицею Панікахи в напрямку жилого масиву «Сокол» і зупинився для надання першої допомоги потерпілим. З показань свідка під присягою вбачається, що ОСОБА_10 прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди близько 12 години безпосередньо після зіткнення автомобілів марки «Шкода Октавія» і «ВАЗ-2109», і став очевидцем надання велосипедистом невідкладної допомоги немовляті, якого йому передала ОСОБА_11, яка вийшла з автомобіля «ВАЗ-2109», після чого ОСОБА_10 відвіз дитину до дитячої клінічної лікарні. Зі слів ОСОБА_10, від наїзду автомобіль «ВАЗ-2109» на вулиці Панікахі посунуло на смугу зустрічного руху за конструктивно виділену клумбою розділювальну смугу. Свідок також суду показав на інтенсивність дорожнього руху на Запорізькому шосе з боку Аеропортівської вулиці та на наявність горизонтальної розмітки, яка на цьому перехресті часто оновлюється і добре видна, що узгоджується з відомостями про останнє її оновлення 19.05.2013, вказаними в листі № 136/3 від 26.07.2013 КП ДМР «Дніпродорсервіс» (т. 1 а.с. 138).

Місце злочину встановлене на ділянці місцевості за даними огляду місця події 31.05.2013 під протокол зі складанням схеми за топографічною картою в додаток в сукупності з фотографіями пошкоджень автомобілів і їх розташування на дорозі (т. 1 а.с. 6-21), які доводять факт дорожньо-транспортної пригоди в дорожній обстановці регульованого перехрестя Запорізького шосе і вулиці Панікахи з нанесеною перед світлофорами на шляху слідування автомобілів «Шкода Октавія» і «ВАЗ-2109» горизонтальною розміткою 1.12 п. 34 Правил дорожнього руху, прямо вказуючи на сліди осипу уламків, скла та інших часток на перехресті, до початку яких автомобіль «Шкода Октавія» подолав від стоп-лінії не менше за 31,9 м, після чого зупинився на відстані 25,3 м. За наслідками огляду на шляху слідування автомобіля «ВАЗ-2109» з'ясована відстань від стоп-лінії до в'їзду на перехрестя, яка складає 29,8 м, та відстань до місця осипу скла і уламків від смуги його руху на Запорізькому шосе за ширини розділювальної смуги 2 м і 15,8 м проїзної частини для чотирьох смуг зустрічного руху, що склала не менше 12,2 м в напрямку виїзду з перехрещення проїзних частин на вулицю Панікахи шириною проїзної частини його напрямку руху 3,6 м і 14,9 м - в зустрічному з розділювальною смугою між ними, конструктивно виділеною клумбою.

За показаннями випадкового перехожого ОСОБА_12, який прямував вулицею Паникахи в бік перехрестя і 31.05.2013 став очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, що добуті в судовому засіданні під присягою, автомобіль «ВАЗ-2109» від удару в момент зіткнення, як йому здалося, підскочив, після чого його розвернуло, що об'єктивно підтверджується слідами ковзання транспортного засобу, залишеними від контакту з автомобілем «Шкода Октавія» на відстані 6,6 м і далі через 2,2 м на відстані 5,6 і 4,1 м до виїзду автомобіля «ВАЗ-2109» з перехрестя, після якого автомобіль «ВАЗ-2109» за ходом свого руху зупинився за межею перехрестя на відстані 9 м від правого краю проїзної частини вулиці Панікахи на смузі зустрічного руху з повним розворотом у протилежному напрямку, що зафіксовано в ході огляду місця події.

Суд, дослідивши протокол огляду місця події і виконані на місці події фотографії, зміг безпосередньо переконатися в наїзді автомобілем «Шкода Октавія» на автомобіль «ВАЗ-2109» в обстановці перехресного зіткнення, за якого удар в автомобіль «ВАЗ-2109» прийшовся на праві пасажирські дверцята по центру кузова з відповідною йому деформацією даху і порогу ближче до стойки дверцят, на що вказують характерні для вектору сили деформації вм'ятини кузова автомобіля «ВАЗ-2109» праворуч з тріщинами на лобовому склі та пошкодження капоту праворуч і правого крила автомобіля «Шкода Октавія».

Свідок ОСОБА_13, водій маршрутного таксі за напрямком руху вулицею Панікахи від жилого масиву «Сокол», для якого автомобіль «Шкода Октавія» рухався зліва праворуч, в судовому засіданні під присягою суду показав, що в обстановці інтенсивного руху транспорту на перехресті зупинився перед залізничною колією на вулиці Панікахи у крайній лівій смузі на червоний сигнал світлофора в очікуванні сигналу для повороту ліворуч на Запорізьке шосе в напрямку Аеропортівської вулиці і, не більше як за дві хвилини, став очевидцем зіткнення автомобілів на виїзді з перехрестя на вулицю Паникахи в бік жилого масиву «Сокол» на смузі зустрічного для свідка руху, ближче до розділювального газону, після якого свідок ще деякий час не зміг виїхати у наміченому напрямку внаслідок затору на перехресті. Свідок, викриваючи ОСОБА_6 у легковажному розрахунку проскочити через перехрестя, показав на удар у стойку дверцят по центру кузова автомобіля «ВАЗ-2109», який останнім повертав з Запорізького шосе на вулицю Паникахи, від чого цей автомобіль розвернуло. З показань ОСОБА_13 також вбачається, що за напрямком руху автомобіля «Шкода Октавія» попутні автомобілі на суміжних смугах стояли перед перехрестям, а попереду автомобіля «Шкода Октавія» таких не було, що спростовує заперечення ОСОБА_7 з цього приводу.

Добуті показання підсудних, потерпілих і свідків про напрямок руху транспортних засобів та черговість проїзду транспорту на перехресті в тісному зв'язку з відомостями про п'ятифазний режим роботи світлофорів за даними КП ДМР «Дніпродорсервіс» (т. 1 а.с. 139) переконують суд, що дорожньо-транспортна пригода сталася в момент зміни першої фази роботи світлофорів з дозволеним рухом в напрямку руху водія ОСОБА_6 прямо і ліворуч на другу фазу роботи світлофорів з дозволеним рухом на Запорізькому шосе в обох напрямках та вимкненим сигналом зеленої стрілки у додатковій секції, який надавав ОСОБА_6 перевагу в русі при повороті ліворуч на вулицю Панікахи. На цей режим роботи світлофорів також вказують показання свідка ОСОБА_14, який був пасажиром маршрутного таксі на міському автобусному маршруті загального користування № 55 з оборотним рейсом в бік жилих масивів «Тополя».

Узгодженість показань свідків зі слідами на місці дорожньо-транспортної пригоди сукупно з локалізацією і характером пошкоджень автомобілів свідчать про спробу безпосередньо перед зіткненням уникнути його маневруванням автомобіля «Шкода Октавія» ліворуч, яке пояснює протиріччя в показаннях підсудних про місце первинного контакту і в тісному зв'язку з даними про зміну сигналів світлофорів викриває ОСОБА_7 у злочинному недбальстві під час початку руху і розвитку ним швидкості.

Поранення ОСОБА_1 і ОСОБА_9 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди знайшли своє пряме підтвердження в об'єктивних даних висновків експертів №№ 969е від 30.08.2013 та 3463е/52 від 20.08.2013 (т. 1 а.с. 214-215, 224-226) про тілесні ушкодження середньої тяжкості, описані вище, якого експерти дійшли у підсумку судово-медичного дослідження амбулаторної карти ОСОБА_1 та карти стаціонарного хворого ОКЛМ № Э3555. Добуті дані локалізації та масивності тілесних ушкоджень потерпілих у тісному зв'язку з пошкодженнями кузова автомобіля «ВАЗ-2109» доводять механіку заподіяння цих ушкоджень від ударів об частини салону цього автомобіля.

Походження ОСОБА_8 від потерпілих підтверджене записами про акти цивільного стану народження ІНФОРМАЦІЯ_3, про що було видане свідоцтво (т. 1 а.с. 186). Загибель ОСОБА_8 безспірно встановлена за актом судово-медичного дослідження № 939 від 17.06.2013 (т. 1 а.с. 86-88) з констатацією настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 о 22 годині 30 хвилин.

За висновком судово-медичного експерта № 939/184-Е від 16.07.2013 (т. 1 а.с. 83-84) при дослідженні трупа встановлена безпосередня причина смерті ОСОБА_8, яка настала від закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток склепіння та основи черепу і з крововиливами під м'яку мозкову оболонки та в речовину мозочку з розповсюдженням у поверхневі шари його кори. У підсумку судово-медичного дослідження експерт також дійшов висновку, що всі виявлені тілесні ушкодження, заподіяні загиблому, прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. В судовому засіданні експерт ОСОБА_15 під час допиту під присягою, роз'яснюючи відповідь про причину смерті, вказав, що для судово-медичних досліджень наявності переломів при розтині трупа відкритою черепно-мозкової травмою вважаються всі випадки їх зв'язку з повітряним середовищем, чого у ОСОБА_8 немає.

Доповнюючи свою відповідь про механіку заподіяння тілесних ушкоджень в обстановці дорожньо-транспортної пригоди, експерт ОСОБА_15, не виключаючи категорично вертикальне, тобто прямостояче, положення дитини в момент заподіяння їй ушкоджень, звернув увагу суду, що дитина розташовувалася у положенні сидячи, на що вказують, за відсутності ушкоджень інших ділянок тіла, виявлені ушкодження тільки на голові з відповідними зовні синцями у тім'яній ділянці посередині, у правій завушній ділянці з розповсюдженням на шию, крововиливами на внутрішній поверхні м'яких покривних тканин голови у лобній ділянці, лівій тім'яній ділянці, та переломи 6-9 ребер ліворуч по задній біляхребетній лінії з крововиливом відповідно до них у пристінковій плеврі та міжреберних м'язах, крововиливом у вилочкову залозу, крововиливом під плеврою легень; субендокардіальним вогнищевим крововиливом, крововиливи у субкапсульній зоні та паренхімі печінки, вогнищевим крововиливом у жировій клітковині панкреас.

Обстановка перехресного зіткнення автомобілів, характер і локалізація їх пошкоджень, з'ясовані в ході огляду місця події, в своїй сукупності з даними про прижиттєве травмування голови загиблого, з рахуванням роз'яснень експерта під присягою в судовому засіданні про контактування травмуючого предмета з правою половиною голови, після якого дитину відкинуло назад на травмуючий предмет, на що вказують переломи ребер, доводять механіку заподіяння ушкоджень в момент контакту двох автомобілів в русі, які з часом закономірно спричинили смерть потерпілого.

Висновком експерта № 70/27-564 від 21.08.2013 (т. 1 а.с. 182-184) у підсумку авто-технічного дослідження добутих даних про сліди на місці злочину усунуті будь-які сумніви в технічній можливості водія ОСОБА_6 своїми діями запобігти наїзду на керований ним автомобіль у з'ясованій дорожній обстановці шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування в момент поновлення руху автомобіля «Шкода Октавія», який наближався до перехрещення проїзних частин, що в сукупності з даними про дорожні умови, інтенсивність руху, силу удару і деформації під час зіткнення автомобілів доводить наявність виду причинного зв'язку, за якого з об'єктивної сторони протиправні діяння двох водіїв призвели до спільного суспільно небезпечного наслідку з єдиним злочинним результатом.

Суд згідно з п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України визнає не допустимим доказування за допомогою протоколів допиту ОСОБА_7 і ОСОБА_6 в якості свідків від 10.07.2013 (т. 1 а.с. 55-58, 74-77), оскільки про підозру у вчинені злочину підсудні вперше повідомлені 10.09.2013 (т. 1 а.с. 237-243, т. 2 а.с. 1-7). Так само, за практикою тлумачення Європейським Судом з прав людини права зберігати мовчання і не свідчити проти себе за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в рішенні від 21.12.2000 у справі «Гіні і Макґіннесс проти Ірландії» (заява № 34720/97) має визнаватися відповідно до ст. 18 КПК України порушенням свободи від самовикриття використання будь-яких пояснень і показань, отриманих під страхом застосування кримінального покарання за відмову їх надати, з метою подальшого відпрацювання слідчої версії для висунення обвинувачення проти особи, яка їх надала.

З цих мотивів протоколи слідчих експериментів від 07.08.2013 (т. 1 а.с. 166-174), в формі яких на місцевості перевірялися і уточнювалися показання ОСОБА_7 і ОСОБА_6 як свідків, суд відкидає як не допустимі засоби доказування, що не вплинуло на допустимість авто-технічного висновку експерта, якому слідчим були задані вихідні дані для дослідження за слідами дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованими під час огляду місця події. Суд критично оцінює відповіді на перше і третє питання висновку експерта № 70/27-564 від 21.08.2013 та їх роз'яснення в судовому засіданні експертом ОСОБА_16, який під час авто-технічного дослідження не взяв до уваги горизонтальну розмітку 1.12 п. 34 Правил дорожнього руху з посиланням на її нанесення не на перехрещенні проїзних частин, а тільки перед світлофорами, які встановлені перед перехрестям, тоді як в п. 16.8 цих Правил йдеться про наявність дорожньої розмітки на шляху руху водія перед світлофорами на перехрестях. Крім того, замість тверджень про порушені заходи безпеки механічними діями водія під час керування транспортним засобом, що призвели до зіткнення, експерт висловив думку про співставлення того, як вчинив водій, і як мав чинити за Правилами дорожнього руху, тобто за чинним нормативно-правовим актом, в чому полягають оціночні судження про правомірність поведінки особи, що, будучи з'ясуванням експертом питань онтології права, прямо заборонено у ст. 242 КПК України.

Суд, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, за стійким внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх з'ясованих обставин в їх сукупності, дійшов висновку, що вина підсудних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та обставини ними скоєного знайшли своє підтвердження достатніми доказами.

Дорожня обстановка за визначенням п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001, складається з сукупності факторів, що характеризуються дорожніми умовами, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху, які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, прийомів керування транспортним засобом, і за якими водій відповідно до п. 2.3 «б» цих Правил зобов'язаний стежити з відповідним реагуванням на їх зміну для забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 8.7.3 «б», «е» Правил дорожнього руху сигнал зеленої стрілки у додатковій секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою напрямку руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків, а разом з жовтим або червоним сигналом світлофора - дозволяється рух у вказаному напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів, які рухаються з інших напрямків.

Відповідно, в п. 16.8 зазначених Правил застережений обов'язок водія керуватися сигналами кожного світлофора для виїзду з перехрещення проїзних частин у наміченому напрямку після зміни на виїзді сигналів світлофора, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія). З урахуванням цього застереження, закінчуючи поворот ліворуч вже на зелений сигнал лише основного світлофора, водій ОСОБА_6 не мав переваги в русі і був зобов'язаний за п. 16.6 цих Правил дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Зміна дорожньої обстановки внаслідок відновлення руху транспортним засобом у зустрічному напрямку прямо, який наближається до перехрещення проїзних частин після вимкнення сигналу зеленої стрілки у додатковій секції і зміни сигналів основного світлофора, змушуючи водія негайно зупинитися, згідно з п. 1.10 зазначених Правил визнається виникненням небезпеки для руху.

Звідси, за обставин, коли в межах видимості дороги для водія виникла небезпека для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити, ОСОБА_6 в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, усвідомлюючи небезпеку з легковажним розрахунком, що вдасться проскочити у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора.

В свою чергу, встановлена в п. 16.4 Правил дорожнього руху заборона виїжджати на перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів, визначала для водія ОСОБА_7 обсяг його обов'язку за п. 10.1 цих Правил переконатися перед початком руху, що цим не буде створена небезпека іншим учасникам руху.

У встановлених обставинах ввімкнення зеленого сигналу основного світлофора водій ОСОБА_7 одразу почав рух, не даючи дороги транспортному засобу, що завершував рух через перехрестя, чим порушив п. 16.5 зазначених вище Правил, не усвідомлюючи порушення вимог обережності проїзду регульованого перехрестя, що з об'єктивної сторони перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті і пораненням потерпілих, а з суб'єктивної сторони утворює інтелектуальну ознаку злочинної недбалості.

У з'ясованій дорожній обстановці з об'єктивної сторони скоєного мав місце вид причинно-наслідкового зв'язку, за якого протиправна дія одного водія в порушенні правил проїзду регульованого перехрестя і протиправна бездіяльність іншого водія щодо порушення правил безпеки швидкості руху у своєму закономірному спільному розвитку призвели до одного неподільного суспільно небезпечного наслідку, що в цій справі має істотне значення.

Необережні дії ОСОБА_6, що виразилися в порушенні правил безпеки швидкості руху особою, яка керувала механічним транспортним засобом, що з необхідністю в ході закономірного розвитку причинно-наслідкового зв'язку безпосередньо спричинило загибель і поранення людей з середньою тяжкістю тілесних ушкоджень, можливість настання яких під час руху транспортного засобу ця особа передбачала, але у конкретних дорожніх умовах легковажно розраховувала на її відвернення, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою спричинення смерті потерпілого.

Необережні дії ОСОБА_7, що виразилися в порушенні правил безпеки проїзду перехресть особою, яка керувала механічним транспортним засобом, що закономірно спричинило смерть потерпілого і середньої тяжкості тілесні ушкодження інших потерпілих, можливість настання яких під час його руху ця особа не передбачала, хоча повинна була і в дорожній обстановці могла це передбачити, підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України за ознакою спричинення смерті потерпілого.

Доводи ОСОБА_6 на своє виправдання на предмет переваги у русі і вини іншого водія, ОСОБА_7, засновані на його юридичній помилці в законності своїх дій і зведені до врахування т.з. «змішаної вини кредитора» за правилами ст. 616 ЦК України, а так само до визначення обсягу цивільного обов'язку з відшкодування завданої шкоди, що складу злочину не виключають і на кваліфікацію його дій у цій кримінальній справі не впливають.

Розв'язуючи у відповідності до ст. 65 КК України питання про вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення необережних тяжких злочинів, що посягає на безпеку дорожнього руху, суспільні відносини з приводу чого врегульовані відповідно до Закону України «Про дорожній рух» з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху, досягнення якої, безсумнівно, становить загальний інтерес суспільства.

Підсудний ОСОБА_7 на обліку лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання в побуті характеризується посередньо, має схвальну характеристику добросовісного працівника з місця роботи. Батьківство і права опіки над малолітніми дітьми ОСОБА_17 і ОСОБА_18, слідують зі свідоцтв про їх народження (т. 1 а.с. 150, 152). Жодними об'єктивними даними про позбавлення підсудного батьківських прав відносно дітей суд не володіє. Ознак будь-якого сп'яніння у підсудного виявлено не було, і він добросовісно поставився до виконання своїх обов'язків водія за п. 2.10 Правил дорожнього руху. Відповідно, суд має прийняти до уваги надану підсудним згоду відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» на застосування до нього амністії з ініціативи захисника в установленому порядку за ст. 10 цього Закону.

Таким чином, підсудний ОСОБА_7 належить до батьків, для яких згідно з ст. 86 КК України оголошена амністія за п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки під виключення за ст. 8 цього Закону він не підпадає.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_6 з'ясовано, що він на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання схвально характеризується в побуті, поважає старших, підтримує дружні стосунки з однолітками, приймає активну участь в громадському житті міста. Добровільне відшкодування шкоди і добросовісне виконання своїх обов'язків водія за п. 2.10 Правил дорожнього руху належить віднести до пом'якшуючих його покарання обставин згідно з п.п. 2, 21 ч. 1 ст. 66 КК України.

За відсутності обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, форми вини ОСОБА_6, його віку, майнового і сімейного стану, суд за стійким внутрішнім переконанням в силу ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити у виді основного покарання позбавлення волі, визначивши достатній строк для досягнення мети покарання за ст. 50 цього Кодексу.

Спираючись на встановлені обставини справи, з урахуванням тяжкості вперше вчиненого необережного злочину, думки потерпілих в сукупності з даними про особу ОСОБА_6, його освітньо-кваліфікаційний рівень, належить дійти висновку про готовність підсудного до самоконтролю і правослухняної поведінки, на підставі чого суд вважає можливим його виправлення без відбування покарання із звільненням від такого згідно з ст. 75 КК України з іспитовим строком.

Обговорюючи доцільність застосування до винних відповідно до ч. 4 ст. 52 КК України факультативного додаткового покарання, на виконання п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд приймає до уваги грубість порушення правил дорожнього руху, тяжкість суспільно небезпечних наслідків для життя і здоров'я декількох пасажирів різного ступеню, характер зміни дорожньої обстановки, на яку водії мали зреагувати, та форму вини кожного з них.

Інтереси охорони безпечного пересування людей на правових та соціальних основах дорожнього руху, врегульованих Законом України «Про дорожній рух», з урахуванням явного зневажливого ставлення підсудного в дорожній обстановці до заходів безпеки дорожнього руху відповідно до ст.ст. 55, 77 КК України переконують суд в неможливості збереження за ОСОБА_6 такого спеціального права на строк, достатній для попередження нових злочинів.

Так само, суд відповідно до ст. 55 КК України переконався в неможливості збереження права керувати транспортними засобами і за підсудним ОСОБА_7, який, будучи схильним до девіантної поведінки, має стійки асоціальні установки у сфері забезпечення безпеки швидкості дорожнього руху, систематично допускаючи численні порушення правил користування таким спеціальним правом з липня 2002 року (т. 1 а.с. 97-103). До того ж ОСОБА_7, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності в повну міру своєї вини, до завершення судового розгляду позбувся речового доказу, необхідного для криміналістичних трасологічних досліджень, які дозволяють експертним шляхом розрахувати мінімальне значення швидкості руху до контакту, місце контакту і траєкторію руху під час зіткнення.

Спираючись на доведеність вини ОСОБА_7 і встановлені необхідні передумови ступеня тяжкості вчиненого необережного злочину, в стадії судового розгляду кримінальної справи за стійким внутрішнім переконанням суд дійшов висновку, що в силу ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році», з урахуванням думки потерпілих, усувається застосування за скоєне діяння лише основного покарання відповідно до ст. 85 КК України, на підставі чого знаходить належним відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» постановити цей обвинувальний вирок із звільненням від відбування лише основного покарання згідно з ч. 1 ст. 74 КК України.

Розв'язуючи цивільний позов, суд визнає доведеними підстави для виникнення у потерпілих права отримати згідно з ст.ст. 1167, 1168 ЦК України відшкодування пережитих душевних страждань, завданих ушкодженням їх фізичного здоров'я та смертю сина, що спричинені вчиненим злочином.

Потерпілі відповідно до ст.ст. 1187, 1188 ЦК України вправі отримати відшкодування шкоди, завданої їм внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини підсудних, які спільно завдали шкоди і згідно з ч. 1 ст. 1190 ЦК України несуть солідарну відповідальність. З урахуванням волі потерпілих і вимог, на розгляді яких вони наполягали, ОСОБА_7, як володілець одного з джерел підвищеної небезпеки, відповідає перед потерпілими за спричинену злочином шкоду, внаслідок дії такого джерела, у всій заявленій сумі без зменшення розміру відшкодування за правилами ч. 4 ст. 1193 ЦК України з правом регресу до солідарного боржника. Водночас, основним боржником за вимогами потерпілих згідно з ст.ст. 3, 22, 23 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у чинній на час страхового випадку редакції, визнається ПрАТ «СК «Арсенал страхування» з покладенням на ОСОБА_7 субсидіарної відповідальності за повне відшкодування шкоди відповідно до ст.ст. 619, 1194 ЦК України в розмірі фактичної шкоди, що залишилася не покритою страховим відшкодуванням.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд згідно з ст. 23 ЦК України зважує на глибину та суть особисто пережитих душевних страждань потерпілих, кожного окремо, що визначаються осмисленням швидкоплинності людського життя, яке кожна людина заново переживає у своїх дітях, втрата яких пригнічує в людині здатність жити далі, і чим більше продовження роду робить людську працю радісною, тим більше посилюється відчуття людських невдач і горя через втрату свого потомства, що в цій справі має істотне значення. Так само, істотне значення для встановлення допомоги потерпілій ОСОБА_9, яку вона має відчути адекватно понесеним немайновим втратам, має тривалість пережитих душевних страждань, що погіршують її здібність до суспільно корисної праці і бентежать її свідомість, згасаючи лише з часом, та яка має визначатися з огляду на заподіяну травму, що впливає на виконання нею дітородної функції.

Звідси, пред'явлений цивільний позов згідно з ст.ст. 129, 326 КПК України підлягає задоволенню в сумі, відповідній загальним засадам справедливості, добросовісності та розумності, яку суд знаходить обґрунтованою зверх страхового відшкодування, яке належить до виплати відповідно до ст.ст. 261, 27 Закону України № 1961-IV від 01.07.2004, у чинній на час страхового випадку редакції.

Процесуальні витрати за ст. 124 КПК України належить віднести на рахунок підсудних.

З метою запобігання ухиленню від виконання вироку в рамках кримінального провадження відповідно до ст. 148 КПК України належить продовжити згідно з ст. 153 цього Кодексу застосовувати заходи забезпечення, обрані підсудним під час досудового розслідування, що за ст. 132 КПК України мають визнаватися виправданими забезпеченням їх належної поведінки і попередженням нових злочинів на транспорті. Враховуючи залишення без розгляду цивільного позову до ОСОБА_6 за заявою потерпілих, накладений на його майно арешт згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України належить скасувати одночасно з ухваленням цього вироку.

Керуючись ст.ст. 333, 368, 374 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши у виді покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, та від відбування основного покарання згідно з ст. 75 КК України звільнити під умовою, що він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.

Покласти на ОСОБА_6 обов'язок згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

ОСОБА_6 відповідно до ст. 77 КК України призначити до реального відбування один рік позбавлення права керувати транспортними засобами.

ОСОБА_7 визнати винуватим за пред'явленим обвинуваченням у вчинені злочину за ч. 2 ст. 286 КК України з призначенням у виді покарання чотири роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, звільнивши згідно з ст. 86 КК України від відбування призначених у виді основного покарання чотирьох років позбавлення волі внаслідок амністії за п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_6) відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_7) в сумі 150 000 гривень, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_8) в сумі 100 000 гривень, ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_9) в сумі 100 000 гривень, задовольнивши цивільний позов.

Речові докази:

автомобіль ««ВАЗ-2109», 1997 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_6 під розписку, - вважати повернутим у законне володіння за належністю.

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІПН невідомий), ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_6), з кожного окремо, на користь держави на розрахунковий рахунок 31118115700004, відкритий для УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 37989274) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), по 489 гривень 44 коп. з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок № 70/27-564 від 21.08.2013», поклавши процесуальні витрати на рахунок підсудних.

Скасувати арешт мотоциклу «Musstang MT110T», 2012 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_3, належного на праві власності ОСОБА_6.

Тимчасове обмеження ОСОБА_6, ОСОБА_7 у користуванні правом керування транспортними засобами продовжити до набрання вироком законної сили, а запобіжні заходи, внаслідок звільнення від відбування покарання, скасувати.

Вирок підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, із плином яких набирає законної сили. Копію вироку після його проголошення вручити підсудним та прокурору негайно.

Головуючий