Рішення № 43232560, 18.03.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4702/15-ц

Провадження №2/761/3506/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

18 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Нечипорук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму банківського вкладу, посилаючись на те, що 01.12.2014 р. між сторонами був укладений Договір-заяву про банківський строковий вклад «Класік» № 300937/74723/1-14 на строк до 01.01.2015 року зі сплатою 10 % річних. По закінченню строку договору сума вкладу разом з процентами в розмірі 6128,33 доларів США була перерахована на поточний рахунок позивача НОМЕР_2, відкритий у банку, але відповідач відмовився виплатити кошти із зазначеного рахунку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив заяву про відкладення розгляду справи, але про поважність причини неявки суд не повідомив, а тому суд визнає причини неявки в судове засідання не поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою представника позивача суд вирішив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2014 р. позивач уклав з відповідачем Договір банківського вкладу «Класік» № 300937/74723/1-14 на строк з 01.12.2014 року до 01.01.2015 року зі сплатою 10 % річних (а.с. 5).

Згідно меморіального ордеру № 14857083 від 01.12.2014 року позивач вніс, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 4000,00 доларів США (а.с. 6).

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 3 від 13.01.2015 року позивач доручив відповідачу перекати кошти в іноземній валюті в сумі 6128,33 доларів США на картковий рахунок НОМЕР_3, відкритий на ім'я позивача та сплатив за переказ коштів комісію в сумі 9893,37 грн. (а.с. 7, 9)

Згідно виписки № 1629063 від 12.02.2015 року по картковому рахунку НОМЕР_3 за період з 01.01.2015 року по 12.02.2015 року кошти на рахунок не надійшли (а.с. 8).

Станом на день розгляду справи відповідач кошти в сумі 6128,33 доларів США, що еквівалентно 153815,82 грн. не повернув.

Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»: «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права».

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності Позивачу, Відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному:

У ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Але, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 213, 215, 226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» (ЄДРПОУ 09807856) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) кошти за договором банківського вкладу в розмірі 6128,33 доларів США та комісію, сплачену за переказ коштів в розмірі 9893,37 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 1637,09 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: