Рішення № 43230831, 02.03.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/14273/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

Дата документу 02.03.2015 м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

при секретарі - Лисенко С.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька,-

встановив:

30.09.2014 року позивачка звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, прохаючи суд визнати відмову відповідача у виїзді за кордон неповнолітнього ОСОБА_4 - безпідставною, дозволити їй без згоди батька ОСОБА_3, оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України на її в`їзд до Росії, допустити негайне виконання рішення суду в частині оформлення документів на тимчасовий виїзд за межі України.

В обгрунтуання своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що враховуючи те, що їх із відповідачем син має ослаблений імунітет, позивачка хоче влаштувати для нього відпочинок на морі за рекомендацією лікарів. Позивачка має можливість організувати такий відпочинок для дитини, адже у м. Сочі у Російській Федерації має родичів, які проживають на узбережжі Чорного моря. Зазначає, що попри це відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд дитини за межі України, чим шкодить її інтересам та інтересам їхньої дитини.

У судовому засіданні позивач позов підтримала у повному обсязі, прохала задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вказав, що заперечення його довірителя ґрунтуються на тому, що між Російською Федерацією та Україною існують напружені політичні стосунки. Проти виїзду дитини до інших курортних країн для оздоровлення - не заперечує.

Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, який 11 червня 2014 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтави було розірвано (а.с. 11-13).. Від вказаного шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с 10). Син проживає із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12-13).

Позивачка має у Російській Федерації родича - рідного дядька ОСОБА_5, який проживає у м. Сочі і до якого на Чорне море позивачка хоче відвезти свого сина (а.с. 15-21).

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції «Про права дитини» держави учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Згідно з ч. 2 ст. 27 даної Конвенції, батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Позивачка зазначила, що її син ОСОБА_4 періодично хворіє, що підтверджується історією розвитку дитини, долученою представником відповідача до матеріалів справи. Саме задля покращення стану здоров`я своєї дитини, позивачка і має намір тимчасово відвезти сина за кордон до Російської Федерації на узбережжя Чорного моря для оздоровлення та відпочинку. Проте, відповідач, на шкоду здоров'ю дитини, відмовляється надавати позивачці дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон до Російської Федерації, мотивуючи відмову наявністю між Україною та Російською Федерацією складних політичних стосунків, що жодним чином не має впливати на право дитини на ведення здорового способу життя, що і намагається забезпечити своєму синові позивачка, використовуючи наявні у неї для цього можливості та ресурси.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 вище зазначеної Конвенції, держави - учасниці визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх та розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатись мистецтвом.

Відмовляючись надати дозвіл на тимчасовий виїзд сина за кордон, відповідач порушує право дитини на відпочинок та всебічний розвиток. Окрім того, така поведінка порушує закріплені у Конституції та чинному законодавстві особисті немайнові права дитини, а саме: право на пересування, право на відпочинок та дозвілля, право на вільний розвиток дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків має ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

У даному випадку дії батька суперечать інтересам та правам дитини, адже поїздка за кордон до Російської Федерації на узбережжя Чорного моря необхідна для оздоровлення сина та покращення його фізичного та морального стану.

Відповідно до ст. 272 Цивільного Кодексу України ( надалі - ЦК України) особисті немайнові права здійснюються батьками в інтересах малолітніх дітей. У ст. 154 СК України вказано, що батьки мають право звертатись до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки, як законні представники без спеціальних на те повноважень.

Позивачка змушена звернутись до суду задля захисту особистих немайнових прав та інтересів своєї дитини.

Будь-які спроби порозумітись з відповідачем і отримати від нього згоду на тимчасовий виїзд сина за кордон не призвели до позитивних результатів.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150,154, 155 СК України, 272, 313 ЦК України, ст.ст. 27, 31 Конвенції «Про права дитини», ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст.ст. 2-11, 58-61, 88, 159, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання права тимчасового виїзду за кордон дитини без згоди батька, - задовольнити.

Визнати відмову ОСОБА_3 у наданні згоди на тимчасовий виїзд за кордон дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - неправомірною.

Надати дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька, ОСОБА_3, за кордон, у будь - яку країну світу до досягнення ОСОБА_4, повноліття.

Надати дозвіл ОСОБА_1 оформити проїзні документи для тимчасового виїзду за кордон ОСОБА_4 без згоди батька ОСОБА_3

Допустити негайне виконання рішення суду в частині оформлення документів ОСОБА_4 на тимчасовий виїзд за межі України.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий Н. В. Тімошенко