К-4831/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

26 березня 2009 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Брайка А.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю:

представників позивача - Буланова В.О., Кривсуна Ю.І.,

представника відповідача - Мінченка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

на постанову господарського суду міста Києва 13 листопада 2006 року

та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007 року

у справі № 49/190-А

за позовом Товариства з обмеженою з відповідальністю «Гранд Електронік»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2006 року ТОВ «Гранд Електронік» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0000252307/0 від 18 травня 2006 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 13 листопада 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0000252307/0 від 18 травня 2006 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Гранд Електронік» 3, 40 грн. судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007 року постанову господарського суду м. Києва від 13 листопада 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва 13 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ТОВ «Гранд Електронік» з питання підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ «Український центр інновацій та технологій» та дотримання податкового законодавства за період травень 2004 року, червень 2004 року, листопад 2004 року, грудень 2004 року, за результатами якої було складено акт № 2658-1819/23-0804/31202483 від 11 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено, що в порушення підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Гранд Електронік» віднесло до складу податкового кредиту за листопад 2004 року суму податку на додану вартість в розмірі 97 042, 57 грн. на підставі податкової накладної ТОВ «Фулл-Сістемс», установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними, а свідоцтво також анульовано.

18 травня 2006 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000252307/0, яким визначила ТОВ «Гранд Електронік» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145 564, 00 грн., у тому числі 97 043, 00 грн. - основний платіж та 48 521, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено за наслідками виконання усної угоди купівлі - продажу радіоелектронних компонентів (мікросхеми інтерфейсні, мікросхеми - регулятори напруги лінійні тощо), укладеної ТОВ «Гранд Електронік» з ТОВ «Фулл-Сістемс», позивач на підставі рахунку оплатив отримані товари на загальну суму 582 255, 57 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2005 від 01 листопада 2004 року. В свою чергу, ТОВ «Фулл-Сістемс» виписало позивачу податкову накладну № 7 від 01 листопада 2004 року на загальну суму 582 255, 57 грн., в тому числі податок на додану вартість - 97 043, 00 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2005 року було задоволено позов ДПА у м. Києва до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Фулл-Сістемс» про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість. Це рішення набрало законної сили.

31 серпня 2005 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва склала акт № 996/29-203, яким анулювала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Фулл-Сістемс». В той же день, ТОВ «Фулл-Сістемс» було виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05 грудня 2005 року у справі №м 2-1779/2005р. рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2005 року відмінено за нововиявленими обставинами.

За результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами 01 лютого 2006 року Оболонський районний суд м. Києва рішенням в позові ДПА у м. Києва до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Фулл-Сістемс», треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, ТОВ «Халус Електронікс», - про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість відмовив.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2006 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2006 року залишено без змін.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивач сформував податковий кредит за наслідками операцій з ТОВ «Фулл-Сістемс» відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (абзац перший підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезгаданого Закону).

Абзацом першим підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому документальним підтвердженням суми податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно абзацу першого підпункту 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач на виконання угоди купівлі - продажу сплатив ТОВ «Фулл-Сістемс» вартість товару та суму податку на додану вартість в складі вартості товару, отримав належним чином оформлену податкову накладну, яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і сформував податковий кредит за першою подією. На момент укладення та виконання угоди ТОВ «Фулл-Сістемс» перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та було зареєстровано платником податку на додану вартість з урахуванням положень абзацу першого п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79, відповідно до яких свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Враховуючи вищевикладене, позивач мав усі законодавчі підстави для віднесення суми податку на додану вартість в розмірі 97 043, 00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Фулл-Сістемс» до податкового кредиту за листопад 2004 року, що свідчить про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення - рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладене не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Солом'янському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду м. Києва 13 листопада 2006 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва 13 листопада 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: _____ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.І. Брайко

______ Н.Є. Маринчак

______ Є.А. Усенко

______ Т.М. Шипуліна