Ухвала суду № 43230476, 17.03.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1018/14-ц Головуючий у І інстанції Лисюк О.Д.Провадження № 22-ц/780/113/15 Доповідач у 2 інстанції ІвановаКатегорія 38 17.03.2015

УХВАЛА

Іменем України

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.

при секретарі - Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа Баришівська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом стверджуючи, що заповіт, складений 16.05.2012 року її тіткою ОСОБА_3 на користь відповідачки ОСОБА_2, є недійсним.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень, позивачка зазначила, що у змісті спірного заповіту запис про місце складання заповіту відсутній, зазначення часу складання і посвідчення заповіту також викликає сумнів, висновок нотаріуса, що заповідач не могла підписати заповіт особисто у зв'язку з похилим віком та вадою зору, є безпідставним, чим порушено вимоги закону при складанні заповіту, що є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, зазначила, що в той же день, 16 травня 2012 року нотаріус окрім посвідчення заповіту на ім'я ОСОБА_2, посвідчив ще й довіреність, згідно якої, заповідач уповноважувала останню бути її представником по питанню збору документів для посвідчення договору довічного утримання, тому вважала що покійна могла не знати, що дає заповіт і довіреність чужій людині, адже при складанні заповіту був вузький круг осіб, пов'язаних родинними відносинами.

Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначила, що позивачка уже зверталася до районного суду з позовом про визнання заповіту недійсним, де стверджувала, що заповідач ОСОБА_3 мала неадекватну поведінку, в неї був розвинутий старчий склероз, були випадки не сприйняття дійсних подій, а в даній позовній заяві, позивачка стверджує протилежне та запевняє, що заповідач ОСОБА_3 була публічною людиною, відвідувала без супроводу знайомих і друзів, порушення зору заповідач мала тільки в зв'язку з похилим віком. Тому посилалась на надуманість позову, просила суд в позові відмовити.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову.

Посилається, що суд не врахував того, що порядок підписання заповіту не дотриманий, що є підставою для визнання його недійсним.

Так, апелянт зазначила, що у справі відсутні докази, що заповідач доручив іншій особі підписати заповіт, оскільки медичних даних, що заповідач не могла підписати заповіт самостійно у справі немає, допитані свідки пояснили, що зачитував заповіт особа, який цей заповіт підписав замість заповідача, при цьому свідок ОСОБА_4, яка записана свідком у заповіті не могла прочитати заповіт через поганий зір, що підтвердилось в судовому засіданні, свідки і особа, яка підписала заповіт є ріднею, тобто нотаріус, не перевірив дієздатність свідків. Крім того, суд не взяв до уваги, що до нотаріуса звернулась відповідачка, на користь якої посвідчений заповіт, а не заповідач, при цьому нотаріус посвідчив заповіт без зазначення де та о котрій годині він посвідчений, чим порушив порядок передбачений ст.1257 ЦК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 83 роки померла ОСОБА_3, про що 14 серпня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області зроблено відповідний запис за № 115 ( а.с. 10 ).

За життя, а саме 16 травня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт за яким, все своє майно крім вкладів, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 в філії Бориспільського ощадбанку № 3036/037, заповіла відповідачці ОСОБА_2, яка 27 вересня 2013 року звернулася до Баришівської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.14,94).

20 листопада 2013 року із відповідною завою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулася і племінниця померлої позивачка ОСОБА_1, якій нотаріус повідомив, що заявниця не підпадає під коло спадкоємців відповідно до ст.1241 ЦК України в зв'язку з чим, нотаріальною конторою не може буде видане свідоцтво про право на спадщину (а.с.12,13,100,103,108).

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 28.05.2014 року, яке набрало законної сили було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним. (а.с.25)

У даному провадженні позивачка звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним з інших підстав, а саме: недотримання вимог закону під час складання заповіту нотаріусом (а.с.36).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості і безпідставності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком,виходячи з наступного.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до статті 45 Закону України "Про нотаріат" при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо заява чи інший документ підписані за відсутності нотаріуса, особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, повинна особисто підтвердити, що документ підписаний нею. Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено.

Чинним законодавством України передбачена можливість запису заповіту нотаріусом власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів на прохання особи з її слів. У такому випадку, повинно бути дотримано двох обов'язкових умов, а саме: заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем; заповіт має бути підписаний заповідачем (ч. 2 ст. 1248 ЦК України).

Разом з тим, загальними вимогами до форми заповіту (ч. 2 ст. 1247 ЦК України) передбачено що, якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України, тобто, за дорученням фізичної особи текст правочину у її присутності підписує інша особа, якщо така особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується, в тому числі нотаріусом, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд обґрунтовано виходив із того, що при посвідченні спірного заповіту нотаріусом не було порушено вимог Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а тому дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем тієї обставини, що заповіт ОСОБА_3 від 16.05.2012 року не відповідає вимогам закону.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Так, перевіряючи доводи апелянта, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки заповідач при особистому підписанні заповіту, повинна була не тільки поставити свій підпис, а і написати власноруч про те, що прочитала заповіт, що за поясненнями нотаріуса та всіх свідків у справі вона зробити не могла в силу похилого віку. Крім того, в суді апеляційної інстанції нотаріус пояснив, що неодноразово приїздив на прохання померлої та посвідчував заповіти, які вона з часом переписувала, оскільки хотіла залишити майно тому, хто буде її доглядати. Щодо складання спірного заповіту пояснив, що заповідачка йому зателефонувала і запропонувала приїхати, він зареєструвавши виклик в журналі обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, з'ясувавши чи орієнтується ОСОБА_3 в ситуації та чи є дійсним волевиявлення останньої по складанню заповіту та вияснивши, що вона власноруч не зможе написати в заповіті ціле речення «цей заповіт мною прочитано та підписано мною власноруч» в силу похилого віку, тому за її пропозицією, в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як особи, який за дорученням ОСОБА_3 підписав цей заповіт, зачитавши заповіт вголос, оформив його належним чином (а.с.83-89).

Доводи апелянта про те, що у одної із свідків також поганий зір і вона не могла прочитати заповіт, що нотаріус посвідчив заповіт без зазначення де та о котрій годині він посвідчений, що свідки і особа, який підписав заповіт є родичами між собою, а також те, що в цей день була оформлена ще й довіреність, як з'ясовано колегією суддів не зумовлює недійсність заповіту, оскільки це не вплинуло на волевиявлення заповідача.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :