Ухвала суду № 43229154, 17.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року Справа № 876/10676/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

29 вересня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії посадових осіб державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо внесення неправдивих відомостей в акт документальної позапланової виїзної перевірки від 04.09.2014 року за №396/13-07/17-02/НОМЕР_1 щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року; визнати нечинним та скасування податкове повідомлення - рішення від 18.09.2014 року за №0007181702/14064.

Постановою від 03 листопада 2014 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував прийняте державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 року за №0007181702/14064. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи податкового органу про неможливість реального здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ ,,Домін Груп", з огляду на відсутність достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій. За даними обліку товар відсутній на залишку, а тому встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам.

За таких обставин, податковий орган вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ ,,Домін Груп" за період з 01.01.2012 року по 23.05.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова склала акт від 04.09.2014 року за № 396/13-07/17-02/НОМЕР_1.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення за №0007181702/14064 від 18.09.2014 року, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158333 грн. 75 коп., в тому числі 126667 грн. 00 коп. за основним платежем та 31666 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач допустив порушення вимог підпункту ,,а" пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого податковий орган донарахував податок на додану вартість в сумі 126667 грн. 00 коп., в тому числі за січень 2014 року на суму 93333,00 грн. та лютий 2014 року на суму 33334,00 грн.

Таких висновків контролюючий орган на основі аналізу господарських операцій позивача та його контрагента ТзОВ ,,Домін Груп", що свідчить про неможливість фактичної передачі та доставки товарів.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції з реалізації позивачем товарів зазначеному вище контрагенту мали реальний характер, а тому позивач правомірно відніс до складу податкових зобов'язань суми ПДВ по цих господарських операціях.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 02.12.2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (постачальник) та ТзОВ ,,Домін Груп" (покупець) уклали договір поставки за №42/13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

На підтвердження факту виконання вищенаведеного договору позивач надав видаткові накладні за №485 від 31.12.2013 року на суму 612349 грн. 20 коп. та за №486 від 31.12.2013 року на суму 613548 грн. 90 коп., податкові накладні від 31.12.2013 року за №202 на суму 612349 грн. 20 коп. та від 31.12.2013 року за №203 на суму 613548 грн. 90 коп.., банківські виписки та товарно-транспортні накладні від 31.12.2013 року за №Р485 та за №Р486, які підтверджують рух активів від приватного підприємця до згаданого контрагента.

Вказані господарські операції позивач відобразив в податкових деклараціях з податку на додану вартість та відніс суми ПДВ по цих операціях до податкових зобов'язань відповідних звітних періодів.

Податковий орган вважає, що дана господарська операція не носила реального характеру, оскільки позивач не надав до перевірки такі документи: актів приймання-передачі товарів, довіреностей від покупців на отримання продукції, тощо.

Крім того, відповідач посилається на акт ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області за №148/13-05-22-04/38905991 від 17.06.2014 року ,,Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ ,,Домін Груп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2013 року".

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 14.1.178, 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції позивача з ТзОВ ,,Домін Груп" з реалізації туш свинячих мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договором, видатковими та податковими накладними, платіжними документам.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

На час здійснення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво платників ПДВ.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкових зобов'язань звітних періодів сум ПДВ, отриманих позивачем в ціні реалізованих товарів по господарських операціях з вказаним контрагентом.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що акт перевірки ТзОВ ,,Домін Груп" не є беззаперечним доказом факту відсутності господарських операцій з придбання товарів у позивача, оскільки в ході перевірки товариства податковий орган будь-яких первинних документів не досліджував, а висновки проведеної перевірки базується лише на проведеному аналізі податкової звітності цього платника податків та бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

В листі від 29.09.2010 р. за № 20289/7/16-1617 Державна податкова адміністрація України роз'яснила, що наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Крім того, податковий орган, на якого в силу приписів ч.2 ст. 71 КАС України покладено тягар доказування правомірності свого рішення, не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів про те, що позивач провів реалізацію товарів не ТзОВ ,,Домін Груп", а іншим ,,невстановленим" юридичним чи фізичним особам.

На користь доводів позивача свідчить і той факт, що згідно акту первірки саме від ТзОВ ,,Домін Груп" на рахунок позивача надійшли кошти за придбаний товар, а не від інших покупців.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позитвачем норм ПК України є надуманими, оскільки базуються виключно на припущеннях та не підтверджуются жодними доказами.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2013 року у справі № 813/6661/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 19 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

Т.І. Шинкар