Ухвала суду № 43228627, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/154/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

прокурора: Зіми Вікторії Борисівни,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Зленко Вікторії Олексіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р.

у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича треті особи: Прокуратура Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонкор ЛТД" про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. адміністративний позов ОСОБА_3 - задоволено. Визнано протиправним рішення про відмову у державній реєстрації прав та обмежень від 10.07.2013 року № 3817051 року, а саме скасування запису про право приватної власності № 333268 за Товариством «Бонко ЛДТ» на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 20789512101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що в силу ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, а також для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає органу державної реєстрації прав (територіальний орган Мінюсту), державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені Порядком прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно № 3502/5 від 12.12.2011. Для внесення записів про скасування державної реєстрації, скасування записів заявник подає рішення суду, що набрало законної сили про скасування рішення державного реєстратора. Порядку внесення змін передує реєстрація майна у Державному реєстрі. Якщо у зазначеному реєстрі нерухоме майно не реєструвалося, то відповідно і будь-які записи до цього реєстру не вносилися. Тому заявлені до Державної реєстраційної служби України вимоги є безпідставними. Просить постанову суду першої інстанції скасувати, та в задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною. Посилається на те, що в Реєстрі прав на нерухоме майно (до 01.01.2013) право власності на об'єкт нерухомості зареєстровано за ТОВ «Бонкор ЛТД» на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2012 року, яке було скасоване рішенням апеляційної інстанції від 16.04.2013 року. Отже, рішення про відмову у державній реєстрації від 10.07.2013 є протиправним. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суду пояснив, що відмова державного реєстратора є протиправною, т.я. є рішення суду, яке є підставою для відповідних змін в реєстр.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що рішення суду першої інстанції є законним тому скасуванню не підлягає, зазначив, що рішення суду, на підставі якого було внесено запис в Реєстр - скасовано.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є співвласником домоволодіння яке є сусіднім з будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на будівлі та споруди за вказаною адресою, було визнано за ТОВ "Бонкор ЛТД" без прийняття в експлуатацію, згідно рішення Бубушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2012 року. Однак, в цій частині судове рішення від 30.03.2012 року скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.04.2013 року, та в задоволенні позову ТОВ "Бонкор ЛТД" до ОСОБА_5 про визнання права власності на будівлі та споруди за адресою АДРЕСА_1, - відмовлено.

Позивачем подана заява про скасування державної реєстрації прав власності за ТОВ "Бонкорм ЛТД" на об'єкт нерухомого майна на підставі рішення суду, що розташований за адресою АДРЕСА_1.

Натомість, Позивачу відмовлено в задоволення заяви про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "Бонкор ЛТД" на підставі ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", а саме: подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703.

Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджено Постановою КМУ від 26.10.2011 №1141.

При цьому процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів про скасування державної реєстрації та скасування записів визначає Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 року № 3502/5.

Згідно статті 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Статтею 15 Закону № 1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно пункту 5 ч. 1 статті 19 Закону №1952 державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно з пунктом 27 Порядку №703 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, є, зокрема рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 16 Порядку №703 за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації. Рішення про відмову в державній реєстрації прав приймається державним реєстратором виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі № 1952-IV.

Так, згідно статті 24 Закону № 1952 -IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Отже, під час виконання функцій реєстрації права власності на нерухоме майно відповідач виконує виключно реєстраційну функцію, перевіряючи при цьому відповідність заявлених прав.

Згідно матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 є співвласницею домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджуються витягом про реєстрацію права власності від 11.06.2003 року № 757142. Позивач 11.06.2013 року звернулася до Державної реєстраційної служби України із заявою про скасування запису про право приватної власності від 13.03.2013 року № 333268 за Товариством "Бонкор ЛТД" на об'єкт нерухомого майна за реєстраційним № 20789512101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень від 10.07.2013 року № 3817051, яким відмовлено у державній реєстрації прав приватної власності на будівлю та споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_3. Підставою для відмови в задоволенні заяви визначена ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують".

В силу ст. 19 Закону України № 1952 -IV, рішення суду є підставою реєстрації права власності на нерухоме майно.

Вищевикладені норми спростовують доводи апеляційної скарги щодо можливості її задоволення. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення. Таким чином, рішення суду першої інстанції по суті є правильним, тому скасуванню не підлягає.

Щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне: позивач звернулася до суду 08.01.2014 року, при цьому оскаржуване рішення державного реєстратора датоване 10.07.2013 року. В силу ст. 99 КАС України, встановлено 6-місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом. Отже, строк звернення до суду не порушений.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної реєстраційної служби України Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича треті особи: Прокуратура Дніпропетровської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонкор ЛТД" про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна