Ухвала суду № 43228619, 19.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 рокусправа № 808/6900/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Іванова С.М.

за участю секретаря: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/6900/13-а за позовом до відповідача про Концерну «Міські теплові мережі» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» (далі по тексту - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000072800 від 07 серпня 2013 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що під час укладання позивачем угоди з ПП «БКФ Паллада» та її виконання Концерн «МТМ» не допускав порушень законодавства, не ухилявся від сплати податків, тобто є сумлінним платником податків, який належним чином, у відповідності до законодавства, на підставі первинних документів здійснював відображення господарської операції, податкового кредиту у бухгалтерському обліку підприємства. Відповідно, дії Концерну «МТМ» є правомірними, повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а за таких обставин до нього не може бути застосована відповідальність.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/6900/13-а адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що наданими позивачем первинними документами підтверджується правомірність формування ним податкового кредиту по спірним господарським операціям у квітні 2013 року, натомість відповідачем не доведено суду наявність обставин, які б свідчили про відсутність реального характеру досліджених операцій.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/6900/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що 19 лютого 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено кримінальне провадження №32013110110000098 щодо вчинення службовими особами Концерну «МТМ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України. В рамках кримінального провадження було допитано в якості свідка директора ПП «БКФ «Паллада» ОСОБА_1, який не зміг пояснити які саме фінансово-господарські взаємовідносини відбувались з Концерном «МТМ». Також в рамках кримінального провадження було допитано в якості свідка засновника ПП «БКФ «Паллада» ОСОБА_2, який пояснив, що з червня 2011 року він ніякого відношення до діяльності ПП «БКФ «Паллада» не має. З огляду на відсутність документів, обов'язкова наявність яких передбачена договорами та нормативно-правовими актами та які б підтверджували фактичне здійснення операцій, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно, відсутність права позивача на їх нарахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що у суду першої інстанції були всі підстави для висновку про те, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту квітня 2013 року суми ПДВ за податковими накладними за першою подією - датою списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату послуг. Позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/6900/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи в період з 08 липня 2013 року по 19 липня 2013 року посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку Концерну «Міські теплові мережі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом «Приватне підприємство «Будівельно-комерційна фірма «Паллада» за період квітень 2013 року, результати якої оформлено актом №30/28-00/32121458 від 19 липня 2013 року.

В акті перевірки податковий орган вказує, що Концерн «МТМ» у квітні 2013 року мав взаємовідносини з ПП «БКФ «Паллада», зокрема, на підставі договорів підряду від 24 квітня 2013 року №365, 366, 367. Відповідач вказує, що Концерн «МТМ» у вказаних господарських операціях відноситься до категорії «вигодонабувач» та є підстави вважати, що податковий кредит з ПДВ у сумі 477891 грн. сформований на підставі взаємовідносин ПП»БК «Паллада» квітня 2013 року є безпідставним, оскільки зазначені операції не спричиняють реального настання юридичних наслідків.

Висновками акту №30/28-00/32121458 від 19 липня 2013 року встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість всього на суму 477 891,00 грн., у т.ч. по періодам: за квітень 2013 року у сумі 477 891,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

07 серпня 2013 року на підставі акту перевірки №30/28-00/32121458 від 19 липня 2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість у розмірі 477891,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 238945,50 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник) і ПП «БКФ «Паллада» 24.04.2013 року укладено договори підряду №№ 365, 366, 367, відповідно до умов яких підрядник ПП «БКФ «Паллада» зобов'язався на власний ризик, власними силами та силами субпідрядних організацій, із власних матеріалів замовника якісно та в зазначений термін виконати роботу, визначену в п. 1.2 Договорів, а замовник зобов'язався забезпечити своєчасну оплату та прийняття результату виконаних робіт відповідно до умов Договору. Предметом згідно п.1.2 Договорів є реконструкція теплових вводів житлових будинків Жовтневого та Орджонікідзевського районів м. Запоріжжя.

Згідно п.4.1 Договорів, Концерн «МТМ» здійснює попередню оплату в розмірі 30% від договірної ціни, зазначеної у п. 3.1 Договорів, на підставі виставленого ПП «БКФ «Паллада» рахунку, протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунку. Остаточний розрахунок проводиться в порядку п. 4.2 Договорів, а саме: по завершенні виконання робіт шляхом безготівкового перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Підрядника на підставі рахунку на оплату, згідно актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), підписаних сторонами.

Перерахування коштів здійснюється Концерном «МТМ» згідно виставленого ПП «БКФ «Паллада» рахунку на оплату, протягом 20-ти календарних днів з дня підписання сторонами документів, визначених в п. 4.2 договорів та отримання Замовником виконавчої документації, актів на використані матеріали й обладнання та інші необхідні документи компетенції Підрядника. Згідно п. 4.6 договорів, податкова накладна виписується Підрядником та надається замовнику в порядку та строки, визначені ПК України.

На виконання п. 4.1 договорів 25 квітня 2013 року позивачем було здійснено попередню оплату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а 24 травня 2013 року ПП «БКФ «Паллада» на адресу Концерну «МТМ» виписані відповідні податкові накладні. Суми податку на додану вартість по даним податковим накладним буди включені позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2013 року.

Як свідчать матеріали справи, первинними бухгалтерськими документами в даному випадку можуть виступати лише платіжне доручення та податкова накладна на суму попередньої оплати, відсутність інших первинних документів на підтвердження надання послуг (поставки товару) станом на час проведення перевірки (липень 2013 року) не є свідченням безтоварності операцій, оскільки строк зобов'язань за такими договорами ще не настав.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «БКФ «Паллада» у перевіряємому періоді підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що були досліджені судом першої інстанції, та відповідність яких вимогам закону відповідачем не заперечується.

Також за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено висновок за результатами проведення будівельного-технічного дослідження №2024, згідно якого дослідженням виконаних будівельних робіт по договору №365 від 24 квітня 2013 року по об'єкту «Реконструкція теплових вводів житлових будинків Жовтневого та Орджонікідзевського районів м. Запоріжжя. Теплові мережі від ТК 72-3, ТК 72-12 до житлових будинків №62 по вул. 40 років Радянської України та №3 по вул. Південноукраїнська» встановлено, що вартість фактично виконаних робіт за вказаним договором с урахуванням коригувань проектно-кошторисної документації, складає 110147,77 грн., в тому числі ПДВ 20% - 18357,96 грн. Будь-яких доказів та пояснень, що свідчать про відсутність між сторонами господарських операцій за станом на момент їх виконання, визначеного договором, відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.

Виходячи з викладених обставин справи та вказаних правових норм, доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності підтверджуються належними та допустимими доказами.

Натомість посилання відповідача на існування кримінального провадження №32013110110000098 щодо вчинення службовими особами Концерну «МТМ» кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України, не приймаються судом, оскільки надані відповідачем пояснення та докази (а.с.133, 137-145 т.1) свідчать, що відомості про кримінальне провадження №32013110110000098 було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 лютого 2013 року, тобто до укладення між позивачем та концерном «МТМ» договорів на виконання робіт, операції за якими є предметом дослідження у даній справі. Матеріалами справи також не підтверджено наявність рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено обставину здійснення посадовими особами кримінальних правопорушень з метою ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Таким чином, податковим органом не доведено, що існування вказаного кримінального провадження є достатнім доказом порушення позивачем податкового законодавства у період з 24 квітня 2013 року.

Крім того, слід зазначити, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні від 09 січня 2007 року по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

З огляду на встановлені судом обставини справи, вказані норми законодавства та зазначену судову практику, обов'язкову для врахування, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних доказів щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ПП «БКФ Паллада».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 18 вересня 2013 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2013 року у справі №808/6900/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: С.М. Іванов