Постанова № 43228214, 17.03.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 924/1804/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Демидюк О.О.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від апелянта - Савочкіна М.І., Омельченко Д.В.

від боржника - ОСОБА_3

арбітражний керуючий - Чернецька А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТзОВ "Торговий Дім "ТОПТИШКА" на постанову господарського суду Хмельницької області від 24.12.14 р. у справі № 924/1804/14

за заявою Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 м. Хмельницький

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 24.12.2014 року по справі № 924/1804/14 (суддя Дячук Т.В.) визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_5; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гонту Ольгу Анатоліївну тощо.

Мотивуючи прийняту постанову місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджено нездатність боржника фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, а тому у суду достатні правові підстави для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ТзОВ "Торговий Дім "ТОПТИШКА" подало апеляційну скаргу в якій просить останню скасувати з підстав порушення норм матеріального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та припинити провадження у справі. Обгрунтовуючи скаргу з посиланням на ст.ст. 6-9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013 року) зазначає, що судом безпідставно порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, оскільки боржником не доведено факту його неплатоспоможності та не підтверджено відповідними доказами наявність безспірних вимог кредиторів, що має наслідком повернення заяви боржника без розгляду або відмову в прийнятті такої заяви.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт вказує, що боржником не було дотримано вимог законодавства під час здійснення процедури припинення підприємницької діяльності в позасудовому порядку. Зокрема, відсутнє внесення відомостей до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності. Відсутнє повідомлення в друкованих органах про ліквідацію ФОП із заначенням порядку і строків заявлення кредиторами претензій, що свідчить про невиконання своїх обов'язків створеною ліквідаційною комісією. Відсутні докази роботи ліквідаційної комісії щодо вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості, виявлення кредиторів та претензій останніх тощо. За наведених обставин додані до заяви ФОП ОСОБА_5 висновки ліквідаційної комісії про встановлення недостатності майна для задоволення вимог кредиторів та необхідність звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство (протокол № 1 від 03.11.2014 р.) являються неналежними доказами, оскільки ліквідкомісія не набула статусу уповноваженого органу суб'єкта господарювання та відповідно складені останньою документи не мають юридичної сили. Викладене свідчить про відсутність доказів на підтвердження неплатоспроможності боржника. Поряд з цим, боржником не дотримано вимог ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після 19.01.2013р.) та не надано документів, які боржник зобов'язаний подати разом із заявою про порушення справи про банкрутство. В свою чергу суд першої інстанції не приділив належної уваги необхідності з'ясування наявності майна у боржника, залишків грошових коштів на розрахункових рахунках, складських залишків та неправомірно виніс постанову про визнання боржника банкрутом.

В судових засіданнях представники апелянта підтримали викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях доводи.

Боржник у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує, мотивуючи тим, що ТОВ ТД "ТОПТИШКА" не має право подання апеляційної скарги, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови його права та обов'язки не були порушені. Зазначає, що апелянт лише 28.01.2015 року подав заяву до суду про визнання його кредитором ФОП ОСОБА_5, а тому лише після визнання його грошових вимог судом має право на звернення з апеляційною скаргою. Звертає увагу, що апелянт у своїй скарзі посилається на статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка втратила чинність. Поряд з цим вказує, що подавши заяву про визнання банкрутом, ФОП ОСОБА_5 скористалась правом, наданим їй законом і не порушила нічиїх прав та законних інтересів. Подана заява відповідала всім вимогам чинного законодавства, а тому правомірно буда прийнята судом до провадження. Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням всіх норм закону, всі необхідні та передбачені законом процедури витримано, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.

В судових засіданнях представник боржника підтримала викладені у відзиві заперечення.

Арбітражний керуючий у своєму відзиві також вважає постанову суду першої інстанції законною і обгрунтованою. Звертає увагу, що апелянт посилається на норми Закону про банкрутство, які втратили чинність. Вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом. При цьому справа про банкрутство порушується господарським судом за заявою боржника за наявності хоча б однієї з підстав, передбачених ч. 5 ст. 11 Закону. Звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, ФОП ОСОБА_5 послалась на те, що загальний розмір заборгованості перед кредиторами становить 2 001 728,97 грн., дебіторська заборгованість становить 20,7 тис.грн., гтова продукція (залишки на складі) - 0,9 тис.грн. Майно перебуває в заставі та іпотеці, самостійно провести його реалізацію боржник не може, а задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні скарги.

В судових засіданнях арбітражний керуючий підтримала викладені у відзиві заперечення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзиви на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником ФОП ОСОБА_5 31.07.2014р. прийнято рішення про припинення діяльності, утворено ліквідаційну комісію, якою встановлено недостатність майна та нездатність боржника задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та необхідність звернення до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство (протокол №1 засідання ліквідаційної комісії від 03.11.2014р.).

В зв'язку з цим, боржником подано до господарського суду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство зазначивши, що станом на 03.11.2014 р. заборгованість перед кредиторами склала 2001728,97 грн., дебіторська заборгованість - 20660,73грн., залишок майнових активів (товарів на складі) на суму 982,58грн.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду боржником вказано, що відповідно до ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2014р. заяву про порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 м.Хмельницький прийнято до розгляду, зобов'язано визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Гонту О.А. протягом трьох днів з дня отримання ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, до дати проведення підготовчого засідання, надати господарському суду заяву про згоду стати ліквідатором у справі №924/1804/14 про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_5 на паперовому носії та/або в електронній формі на адресу електронної пошти, з якої отримано відповідну ухвалу.

Від арбітражного керуючого Гонти О.А. у встановлений строк надійшла до суду заява про згоду на призначення ліквідатором ФОП ОСОБА_5

Ухвалою суду від 24.12.2014р. порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 відповідно до на норм ст.ст.16, 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Мотивуючи прийняту ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що заява боржника обгрунтована належними доказами відповідно до вимог ч. 2, 3, 4, 5 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржником сплачено 6090,00 грн. судового збору, а також боржник має активи достатні для покриття витрат на проведення процедури банкрутства.

Відповідно до ч.2 ст.90 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставою для визнання фізичної особи-підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок зі сплати обов'язкових платежів.

Частиною 1 ст.37 зазначеного Закону передбачено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Як зазначено судом першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджено нездатність боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями, а тому у суду достатні правові підстави для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

З огляду на вказане, оскаржуваною постановою від 24.12.2014 року визнано банкрутом фізичну особу-підприємця ОСОБА_5; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гонту Ольгу Анатоліївну тощо.

В подальшому, ухвалою від 13.01.2015 року судом задоволено заяву арбітражного керуючого Гонти О.А. та звільнено її від виконання повноважень ліквідатора. Призначено ліквідатором у справі № 924/1804/14 арбітражного керуючого Чернецьку Аллу Анатоліївну.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 Закону про банкрутство підставою для визнання фізичної особи-підприємця банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів.

Обов'язок звернення боржника до суду за наслідками роботи ліквідаційної комісії випливає з того, що його нездатність задовольнити вимоги кредиторів вже фактично встановлена на момент подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Суду в даному випадку необхідно перевірити дотримання боржником порядку ліквідації (припинення діяльності) відповідно до законодавства України, дослідити встановлені ліквідкомісією обставини та з огляду на подані докази прийняти відповідне рішення.

Тому перегляд постанови суду в апеляційному порядку на предмет її правомірності та відповідності нормам закону і обставинам справи, в даному випадку має здійснюватися разом з ухвалою про порушення провадження у даній справі, як правової підстави прийняття судом рішення, викладеного в оскаржуваній постанові.

Порядок припинення (ліквідації) фізичної особи-підприємця не у зв'язку з процедурою банкрутства визначено ст.ст. 59-60 Господарського кодексу України та ст. 50-1 Цивільного кодексу України.

За умовами зазначених норм фізична особа-підприємець (або уповноважений нею орган - ліквідаційна комісія) зобов'язана письмово повідомити державного реєстратора про прийняте рішення припинити підприємницьку діяльність для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також кредиторів. При цьому вказуються порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог, що не може становити менше двох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняте рішення. Після внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, рішення фізичної особи-підприємця про припинення нею підприємницької діяльності публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації (виданні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначаються відомості з державного реєстру). Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами.

За умовами ст. 53 ЦК України фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом. Аналогічні положення передбачені ч. 4 ст. 205 ГК України - у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом.

Тобто, у випадках коли ліквідаційна комісія за наслідками виявлення та визнання вимог кредиторів, а також оцінки майна боржника і встановлення факту його недостатності для задоволення вимог кредиторів, боржник може бути визнаний банкрутом в судовому порядку.

З поданої до суду заяви вбачається, що 31.07.2014 року ОСОБА_5 було прийнято рішення № 1 про припинення (ліквідацію) суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5; призначено ліквідаційну комісію у складі: голова ліквідаційної комісії - Чернецька Алла Анатоліївна, члени комісії - ОСОБА_5, ОСОБА_3; затверджено план роботи ліквідкомісії. У зв'язку з встановленням комісією недостатності майна для задоволення вимог кредиторів, останньою прийнято рішення (протокол № 1 від 03.11.2014 року) про звернення до господарського суду Хмельницької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5

З огляду на наявні матеріали суд констатує, що ФОП ОСОБА_5 до заяви про порушення справи про банкрутство не додано доказів внесення запису до ЄДРПОУ щодо рішення припинити підприємницьку діяльність (даний факт підтверджено спеціальним витягом з Єдиного реєстру станом на 27.11.2014 р.), внаслідок чого останнє не набуло чинності; відсутні докази опублікування оголошення про припинення підприємницької діяльності, докази повідомлення кредиторів про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності, а також докази розгляду заявлених вимог кредиторів з повідомленням про їх визнання або відхилення; відсутні докази здійснення ліквідаційною комісією своїх повноважень в частині вжиття необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, виявлення вимог кредиторів, інвентаризації та оцінки наявного майна тощо.

Викладене свідчить про те, що фактично процедура припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_5 не у зв'язку з банкрутством, не здійснювалась. За наведених обставин протокол № 1 від 03.11.2014 р. засідання ліквідаційної комісії, на якому повідомлено про встановлену комісією недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, є безпідставним, оскільки викладені в ньому обставини належними доказами не підтверджені.

Таким чином, боржником не доведено належними та допустимими доказами обов'язкової умови звернення до суду з заявою про порушення справи про банкрутство в зв'язку зі встановленою неможливістю задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації поза межами процедур банкрутства.

Посилання боржника в заяві на іншу обставину, а саме - задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), колегія суддів вважає безпідставним. По-перше, боржником не подано доказів пред'явлення до нього вимог кредиторами (претензії, судові рішення тощо). Поданий до суду перелік кредиторської заборгованості містить лише найменування кредиторів та суми боргу, однак відсутні підстави виникнення даних зобов'язань та строки їх виконання. По-друге, не подано доказів відсутності необхідних коштів на рахунках в банківських установах для задоволення вимог та доказів наявності/відсутності майна (рухомого, нерухомого) чи будь-яких інших активів. Тобто неможливо встановити ні розмір вимог кредиторів, ні можливість або неможливість виконання боржником зобов'язань.

Відсутність вказаних доказів свідчить про невиконання боржником вимог ст. 11 Закону про банкрутство, в частині подання необхідних документів до заяви боржника.

З огляду на викладене суд вважає, що справа про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 порушена неправомірно, і у господарського суду першої інстанції не було правових підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство, а отже і підстав для визнання банкрутом ФОП ОСОБА_5

Враховуючи, що Законом про банкрутство не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому Законом порядку виявлено безпідставність поданої боржником заяви, провадження у таких справах має бути припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Хмельницької області від 24.12.2014 року по справі № 924/1804/14 скасуванню та провадження у справі припиненню.

Поряд з цим, колегією суддів не приймаються до уваги твердження боржника, що апелянту не надано право оскарження процесуальних документів у даній справі, оскільки його ще не визнано кредитором боржника, а тільки прийнято до розгляду заяву з грошовими вимогами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитора - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. За умовами ч. 6 ст. 23 Закону кредитор, вимоги якого визнані боржником чи господарським судом, має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та розпорядником майна. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання інших вимог кредиторів. Відтак, закон надає кредитору повноваження сторони у справі у випадках визнання його вимог боржником або господарським судом. З огляду на викладене судом відзначається, що ТзОВ "Торговий дім "ТОПТИШКА" як кредитор визнаний боржником, оскільки вказаний останнім у поданому переліку кредиторської заборгованості з визначеною сумою вимог. Поряд з цим, заява ТзОВ ТД "ТОПТИШКА" з грошовими вимогами до боржника прийнята судом до розгляду. Таким чином останній набув прав сторони у справі та відповідно права на апеляційне оскарження судових рішень.

Також судом відхиляються заперечення боржника та арбітражного керуючого з приводу того, що апелянт у своїй скарзі посилається на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" які втратили чинність, оскільки у додаткових поясненнях до апеляційної скарги останній належним чином обгрунтував свої доводи.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст 99, 101, 103, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТОПТИШКА" задоволити.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 24.12.2014 року у справі № 924/1804/14 скасувати.

3. Провадження у справі № 924/1804/14 припинити.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Демидюк О.О.