Постанова № 43227895, 17.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/11297/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Кухаревська Н.О.

від відповідача - Заяць Е.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес - плюс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 (суддя Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс»

до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

про визнання недійсними договорів,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Актив Бізнес Плюс» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними. Відповідач, в свою чергу, звернувся до суду із позовом до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 в задоволені первісного позову було відмовлено. Зустрічний позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом основний борг в розмірі 1892556,18 грн., 266519,77 грн. заборгованості по відсоткам, 19869,48 грн. пені за прострочений кредит, 20874,59 грн. пені за прострочені відсотки.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач за зустрічним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 23.01.2015 відновлено строк подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив Бізнес Плюс» прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій представник зазначив, що рішення суду є правомірним та обґрунтованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники сторін в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

В процесі розгляду апеляційної скарги від представника позивача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про призначення по справі судової економічної експертизи.

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання та заслухавши думку представника відповідача, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання, оскільки питання, що були визначені представником позивача відносяться до категорії правових та не потребують спеціальних знань в розумінні ст. 41 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

26.06.2008 між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» (позичальник) був укладений кредитний договір № СМ-SME 008/290/2008.

Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник прийняв, зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.

Відповідно до п. 2 частини № 1 договору, розмір кредиту - 2640870 грн. валюта кредиту - гривня, цільове використання - на проведення ремонту нерухомого майна, річна база нарахування процентів - 365 днів у році, дата остаточного повернення кредиту - 26.06.2018, поточний рахунок - 26000801319981, транзитний рахунок - 29091002900008.

Пунктом 3 частини 1 договору сторони погодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка.

Згідно з п. 1.4.1.3 договору, плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії договору щоразу після перебігу кожного 12 (дванадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладання цього договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року цього договору, підлягає корегуванню після перебігу 11 (одинадцятого) календарного місяця, починаючи з дати укладання цього договору.

Відповідно до п. 1.5.1 договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісячно у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, шляхом безготівкового перерахування на поточний та/чи транзитний рахунок.

Пунктом 3.1 кредитного договору № СМ-SME 008/290/2008 від 26.06.2008 сторони прийшли до згоди, що в якості забезпечення всіх своїх зобов'язань за цим договором позичальник керуючись положеннями чинного законодавства України, в тому числі, але не виключно, положеннями ст.5 Закону України «Про іпотеку», передає чи зобов'язується забезпечити передачу майновим поручителем в іпотеку банку предмет іпотеки, який є чи стане власністю позичальника та/чи майнового поручителя в майбутньому відповідно до правовстановлюючого/их документу/ів щодо предмету іпотеки та забезпечити чинність договору іпотеки протягом всього строку дії цього договору.

В подальшому між сторонами було укладено 4 додаткові угоди до договору, якими вносились зміни та доповнення до кредитного договору № СМ-SME 008/290/2008 від 26.06.2008.

Пунктом 2.2 додаткового договору №3 від 28.11.2011 сторони погодили в строк до 28.11.2011 провести реструктуризацію боргових зобов'язань шляхом: зміни строків та розмірів погашення простроченого кредиту в сумі 11509,39 грн., прострочених процентів в сумі 24208,36 грн. та процентів, нарахованих на прострочений кредит в сумі 125,78 грн. що виникли в період з 27.10.2011 по 27.11.2011; відновлення нарахування процентів за весь період припинення нарахування процентів, якщо банком раніше було застосовано таке право.

Відповідно до п. 2.1.1 додаткового договору № 4 від 26.04.2012 до кредитного договору, сторони домовились також викласти графік платежів в новій редакції.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивував свої вимоги тим, що при укладенні кредитного договору № СМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008 директор позивача за первісним позовом вийшов за межі повноважень, наданих йому товариством, уклавши вказаний кредитний договір з більшою сумою кредиту та розміром процентної ставки, яка не була передбачена протоколом зборів учасників товариства, а тому просив визнати недійсним кредитний договір та договір іпотеки, укладений на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач, заперечуючи проти таких вимог, зазначив, що директор позивач діяв в межах свої повноважень, визначених статутом товариства, і зазначив, що позивач має заборгованість зі сплати платежів по кредитному договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Кредитний договір № СМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008 від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» був укладений (підписаний) директором, Яцином Р.П., який діяв на підставі Статуту.

Згідно з протоколом № 1 загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» від 26.10.2007, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» обрано Яцину Р.П.

Відповідно до п. 12.1 Статуту позивача, затвердженого протоколом № 1 Загальних зборів засновників від 26.10.2007, вищим органом товариства є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. В разі наявності в товаристві лише одного учасника, він одноособово здійснює повноваження Зборів учасників товариства.

Згідно з п 13.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс», виконавчим органом товариства є директор, який призначається та звільняється зборами учасників.

Пунктом 13.2 Статуту передбачено, що директор товариства має право одноособово без довіреності представляти товариство у відносинах з державними органами (установами), юридичними та фізичними особами та здійснювати будь-які дії від імені товариства, включаючи укладення без обмежень угод (договорів, контрактів), у тому числі зовнішньоекономічних, управління, розпорядження активами товариства.

Відповідно до п. 13.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» директор відкриває, закриває та розпоряджається рахунками товариства в банківських установах, видає в межах своїх повноважень довіреності, а також має право першого підпису на фінансових та банківських (платіжних) документах.

Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів Учасників.

Відповідно до протоколу № 2 засідання загальних зборів засновників позивача від 04.06.2008, присутні учасники ТОВ «Актив бізнес-плюс» ухвалили отримати кредит в ЗАТ «ОТП Банк» в сумі 2640870 грн. терміном на 10 років із відсотковою ставкою 18% річних.

Крім того, учасники також ухвалили уповноважити на підписання кредитного договору та договору застави Яцину Р.П.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» кредиту становить 2640870 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями кредитних заявок товариства від 26.06.2008 на суму 500000 грн., від 09.09.2008 на суму 850000 грн., від 07.10.2008 на суму 100000 грн., від 15.10.2008 на суму 1190870 грн. та меморіальних ордерів № 01 від 26.06.2008 на суму 500000 грн., № 03 від 09.09.2008 на суму 850000 грн., № 08 від 07.10.2008 на суму 100000 грн., № 02 від 15.10.2008 на суму 1190870 грн., та банківськими виписками, наданими Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», за спірний період.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що банком був наданий кредит в більшому розмірі, ніж було затверджено загальними зборами товариства, а саме на 32000 грн., тому директор Яцин Р.П. перевищив свої повноваження, що є підставою для визнання договору недійсним, не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

В матеріалах справи наявні кредитні заявки, зокрема від 26.08.2009, відповідно до якої товариство звернулося до банку із проханням видати транш в розмірі 32000 грн. для погашення строкових відсотків в рамках реструктуризації кредитної заборгованості. Дана кредитна заявка підписана директором товариства Яцином Р.П.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Факт схвалення Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» укладеного з Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» кредитного договору № СМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008 підтверджується зокрема, кредитними заявками, та підписаними додатковими угодами до кредитного договору, а також часткова сплата кредиту та процентів за його користування, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Твердження представника апелянта проте, що статутом установлені обмеження суми, щодо якої директор має повноваження на укладання кредитних заявок, не відповідає дійсності, за відсутності такого обмеження у статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс».

Отже, вимоги позивача за первісним позовом, що укладений між сторонами кредитний договір є недійсним на підставі п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України є безпідставним та необґрунтованим.

Стосовно визнання недійсним іпотечного договору, колегія суддів зазначає наступне.

У позовній заяві позивач за первісним позовом зазначив, що зважаючи на те, що кредитний договір № СМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008 є недійсним, то недійсним є і договір, укладений на його забезпечення, тобто, договір іпотеки № РМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008.

Крім того, договір іпотеки № РМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008, з боку відповідача був укладений відділенням «Русанівське» Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», що суперечить ст. 11 Закону України «Про заставу», оскільки сторонами договору застави можуть бути лише юридичні особи.

Відповідно до частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Втім, Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» не доведено недійсності основного зобов'язання - кредитного договору № СМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача за первісним позовом в частині визнання недійсним правочину щодо забезпечення основного зобов'язання - договору іпотеки № РМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008.

До того ж колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Позивачем за первісним позовом не доведено, що у відділення «Русанівське» на дату укладення договору іпотеки № РМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008 не було правових підстав укладати вказаний правочин.

Більш того, судом встановлено, що договір іпотеки № РМ-SМЕ 008/290/2008 від 26.06.2008 з боку Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» було укладено в особі Начальника відділу обслуговування приватних клієнтів відділення «Русанівське» Кузнєцової О.В., яка діє на підставі довіреності, та старшого експерта по роботі з підприємствами МСБ сектору по роботі з підприємствами МСБ відділення «Русанівське» Авдєєнкової О.О., яка діє на підставі довіреності,

Згідно з п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом до Господарського суду міста Києва була подана заява про застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на те, що місцевим судом було встановлено відсутність порушеного права позивача з боку відповідача (із даною позицією погоджується колегія суддів апеляційної інстанції), підстави для застосування позовної давності до вище вказаних вимог, відсутні.

Стосовно заявлених зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з нормами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору № СМ-SME 008/290/2008 від 26.06.2008, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань по цьому договору позичальник несе відповідальність в порядку і на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно з п. 4.1.1 договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Пунктом 2.2 додаткового договору №3 від 28.11.2011 сторони погодили в строк до 28.11.2011 провести реструктуризацію боргових зобов'язань шляхом: зміни строків та розмірів погашення простроченого кредиту в сумі 11509,39 грн. прострочених процентів в сумі 24208,36 грн. та процентів, нарахованих на прострочений кредит в сумі 125,78 грн., що виникли в період з 27.10.2011 по 27.11.2011; відновлення нарахування процентів за весь період припинення нарахування процентів, якщо банком раніше було застосовано таке право.

Проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначається у графіку платежів (Додаток №1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 2.1.2.1 додаткового договору та інших положень кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1.2.1 додаткового договору №4 від 26.04.2012, повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору №4 від 26.04.2012 (додаток №1) та шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Згідно з п. 2.1.2.1.1 додаткового договору №4 від 26.04.2012, після внесення/перерахування коштів на поточний рахунок, банк, в порядку передбаченому кредитним договором та цим додатковим договором, здійснює договірне списання коштів з поточного рахунку.

Згідно з п. 2.1.3.2 додаткового договору № 4 від 26.04.2012, незважаючи на інші положення Кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за кредитним договором чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов Документів забезпечення.

При цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника, зазначену у цьому додатковому договорі, відповідної письмової вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 7 (семи) календарних днів з дати відправки вимоги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» в порушення умов кредитного договору № СМ-SME 008/290/2008 від 26.06.2008 та додаткових договорів до нього, а також норм чинного законодавства належним чином не виконувало взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 1892556,18 грн., що підтверджується виписками по особових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс», і також не було спростовано відповідачем, а саме не поданням доказів повернення вказаної суми заборгованості.

Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості по кредиту за Кредитним договором № СМ-SME 008/290/2008 від 26.06.2008 та Додатковими договорами до нього у розмірі 1892556 грн. 18 коп. суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Актив бізнес-плюс" заборгованості по кредиту у розмірі 1892556 грн. 18 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» відсотків за користування кредитом в загальному розмірі 266519,77 грн., з яких: 15447,02 грн. строкових відсотків за період з 26.09.2013 по 13.10.2014, 235844,81 грн. прострочених відсотків за період з 26.12.2013 по 25.09.2014 та 15227,94 грн. відсотків за прострочений кредит за період з 26.12.2013 по 13.10.2014 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Колегією суддів наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості по відсотках за користування кредитом визнається обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у загальному розмірі 266519,77 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» своїх зобов'язань за кредитним договором № СМ-SME 008/290/2008 від 26.06.2008 та додатковими угодами до нього, Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» нарахувало та заявило до стягнення у зустрічному позові в первісній редакції 232236,76 грн. пені за період з 26.08.2012 по 22.01.2014.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до наявних матеріалів справи, вбачається, що при розгляді позову в суді першої інстанції, відповідачем за зустрічним позовом була подана заява про застосування позовної давності до вимог позивача щодо нарахування пені за кредитним договором.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем за зустрічним позовом до суду була подана заява про зменшення позовних вимог, згідно із якою період для нарахування пені за прострочення виконання договірного зобов`язання становив 14.10.2013 по 13.10.2014.

Перевіривши здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за прострочений кредит у розмірі 19869,48 грн. та пені за прострочені відсотки у розмірі 20874,59 грн. за загальний період з 14.10.2013 по 13.10.2014 щодо кожного окремого простроченого платежу в межах шестимісячного періоду нарахування, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» пені в загальному розмірі 40744,07 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження представника апелянта проте, що позивачем за зустрічним позовом пеня нарахована з порушенням вимог ст.232 ГК України, а саме понад 6 місяців, спростовуються по-перше тим, що пунктом 4.1.1 договору, визначено, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки, тобто умовами договору сторони зміни строк нарахування пені, що не суперечить чинним нормам законодавства України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 911/4510/13 від 26.08.2014.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки повернення кредиту, відповідно до умов договору та графіку сплати платежів, являє собою сплату періодичних платежів, то й нарахування пені позивачем за зустрічним позовом здійснювалося на кожен періодичний платіж окремо, в межах визначеного законом строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та відмовлено в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс», а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Актив бізнес-плюс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 у справі № 910/11297/14- без змін.

Матеріали справи № 910/11297/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов