Ухвала суду № 43227337, 17.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 491/823/14-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Дорош В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Жук С.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області на Ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 29 грудня 2014 року за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області про перерахунок та виплату пенсії, -

встановиЛА:

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 29 грудня 2014 року подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року, на підставі якого 30 квітня 2014 року Ананьївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 2-а-20/2010, шляхом стягнення з Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області на користь ОСОБА_4 боргу по перерахунку у розмірі 174005,55 грн.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною. Крім того, апелянт зазначає, що зазначене рішення прийнято з порушенням норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року змінено Постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2011 року, якою було скасовано Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2010 року. Абзац 6 резолютивної частини Постанови Апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2011 року викладено у такій редакції: „Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до положень статей 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, із врахуванням виплачених сум".

На виконання рішення суду Ананьївським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист № 2-а-20/2010р. від 30 квітня 2014 року про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, у відповідності до положень статей 49, 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, із врахуванням виплачених сум.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області ВП № 43240401 від 12.05.2014 року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-20/2010р. від 30 квітня 2014 року виданого Вищим адміністративним судом України.

Листом від 26.05.2014 року управління Пенсійного фонду України в Ананьївському районі Одеської області повідомило державного виконавця про те, що було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_4. Однак виплати не були проведені Фондом у зв'язку з відсутністю коштів в Державному бюджеті України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами пункту другого частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття рішення. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).

Відтак суд першої інстанції, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, аналізуючи норми частини першої статті 263 КАС в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Варто також зазначити, що невиконання управлінням ПФУ судового зобов'язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату в розумінні частини першої статті 263 КАС не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.

Також колегія суддів наголошує, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд першої інстанції, змінюючи спосіб виконання постанови суду, фактично змінив її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

Вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.

Вказану правову позицію висловив Вищий адміністративний суд у своїх Ухвалах по справам № К/800/598/14, К/800/690/14, К/800/6973/14, К/800/64870/13, К/800/4756/14, К/800/54614/13, К/800/46359/13, К/800/60532/13, К/800/8908/14 та Верховний Суд України у своїй Постанові від 11.11.2014 року № 21-475а14.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, шляхом зміни способу виконання постанови суду по адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області про перерахунок та виплату пенсії.

З огляду на вищевикладене, колегія судів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв Ухвалу від 29 грудня 2014 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України).

Керуючись ст.ст. 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області, - задовольнити.

Ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 29 грудня 2014 року по справі № 491/823/14-а, - скасувати.

У задоволенні поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу і порядку виконання рішення по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ананьївському районі Одеської області про перерахунок та виплату пенсії, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя С.І. Жук