Ухвала суду № 43224566, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/9991/68103/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Нігинсахкампром»

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р.

у справі №2270/3455/12

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Нігинсахкампром»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Нігинсахкампром» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2012 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 р. №0003622343, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 826,53 грн. судового збору.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду попередньої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності даних, що містяться в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року та щодо проведення взаєморозрахунків з ТОВ «Екнон ЛТД» за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р., про що складено акт від 31.10.2011 р. №2496/234/32057262, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у результаті чого, на думку податкового орагну, позивачем завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року на 109 275,00 грн. завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 54 173,00 грн. та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень 2011 року на 55 102,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011 р. №0003622343, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 653,00 грн., з яких 55 102,00 грн. за основним платежем та 27 551,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у липні 2011 року суми податку на додану вартість, сплаченої у ціні придбаного товару у ТОВ «Екнон ЛТД».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем на підтвердження реальності господарської операції з придбання товару первинними документи фактичне її здійснення не підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Екнон ЛТД» (Продавець) та позивачем (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 22.07.2011 р. №б/н, за яким Продавець зобов'язався передати у власність Покупця грохот ГИЛ-43 та дробарку молоткову СМД-114, а Покупець - прийняти та оплатити його. Кількість, асортимент та якість товару наведенні в специфікації (додаток № 1 до цього договору), що є невід'ємною частиною вказаного Договору.

У матеріалах справи містяться видаткові накладні від 25.07.2011 р. №РН-0000161, від 28.07.2011 р. №РН-0000191 та податкові накладні від 25.07.2011 р. №161, від 28.07.2011 р. №191, відповідно до яких було передано позивачу грохот ГИЛ-43 та дробарку молоткову СМД-114.

На підставі отриманих податкових накладних позивачем було включено до складу податкового кредиту липня 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 109 274,67 грн., сплачену у ціні придбаного товару у ТОВ «Екнон ЛТД».

Разом з тим, матеріали справи містять Додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу від 22.07.2011 р., укладену 19.10.2011 р., тобто під час проведення перевірки податковим органом.

Згідно п.1.1 Додаткової угоди, договір купівлі-продажу № б/н від 22.07.2011 р. викладено у новій редакції, а саме - Продавець зобов'язався передати у власність Покупця грохот ГИЛ-43 та дробарку КМД -1200 (в розібраному вигляді у виді запчастин), а Покупець - прийняти і оплатити його. У додатку №1 до договору купівлі-продажу від 22.07.2011 р. п.2 Специфікації на товар викладено в наступній редакції: Дробарка КМД-1200 (у розібраному стані у вигляді запчастин). В акті приймання-передачі від 28.07.2011 р. п.2 викладено у слідкуючій редакції: Дробарка КМД - 1200 (у розібраному стані у вигляді запчастин).

Матеріали справи свідчать про наявність видаткової накладної від 28.07.2011 р. №РН-0000191 та податкової накладної від 28.07.2011 р. №191, відповідно до яких позивачу передано Дробарку КМД-1200 (у розібраному стані у вигляді запчастин).

Вказані первинні документи складені 28.07.2011 р., у той час як Додаткова угода №1, відповідно до якої здійснювалось придбання товару, була укладена 19.10.2011 р.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено наявність двох видаткових накладних від 28.07.2011 р. №РН-0000191 та двох податкових накладних від 28.07.2011 р. №191, відповідно до яких було передано різний товар (дробарку молоткову СМД-114 та дробарку КМД-1200), що свідчить про формальне складання вказаних первинних документів, з метою незаконного формування податкового кредиту.

Крім того, не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи доводи позивача про оплату товару векселем серії АА №0075026 на суму 655 648,00 грн., оскільки матеріали справи не містять копії акту-передачі векселя та копії самого векселя.

При цьому, наявна квитанцію до прибуткового касового ордера від 10.02.2012 р. №7, відповідно до якої прийнято від Волошина І.Ф. 655 648,00 грн. на оплату боргу згідно договору поручительства від 03.02.2012 р., що свідчить про несплату позивачем вартості товару на час формування податкового кредиту.

Відсутні у матеріалах справи також докази перевезення, розвантаження та монтажу придбаного товару.

У відповідності до приписів п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз зазначених норм свідчить, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт укладення договорів та виписування податкових накладних, а фактична поставка товару або послуг, тому що право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

З огляду на те, що надані позивачем на підтвердження правомірності формування податкового кредиту документи є формально складеними та не підтверджують у повній мірі реальність вчинюваної позивачем з ТОВ «Екнон ЛТД» господарської операції з поставки товару, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення та наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Нігинсахкампром» залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 р. у справі №2270/3455/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.