Ухвала суду № 43224564, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/9991/43910/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р.

у справі №2а-5317/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 р. позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ від 11.07.2011 р., визнано протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, за результатами якої складено акт від 11.07.2011 р. №487/7/23-1/36803875, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 29,55 грн. судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. скасовано рішення суду першої інстанції та закрито провадження у справі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Заступником начальника відділу податкової міліції Бориспільської ОДПІ Київської області подано службову записку від 08.07.2011 р. №2857/7/26-34 про ініціювання перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у період з березня по травень 2011 року.

Відповідачем 11.07.2011 р. видано наказ №547 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача». Правовою підставою для проведення такої перевірки податковим органом визначено п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України. Граничний термін перевірки - 11.07.2011 р.

Того ж дня податковим органом складено повідомлення від 11.07.2011 р. №103 про проведення позапланової невиїзної перевірки позивача та акт за №210/23-1/36803875 про неможливість вручення наказу №547 у зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням.

На підставі вказаного, працівниками контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.07.2011 р. №487/7/23-1/36803875.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваний позивачем наказ не є рішенням (нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень та не породжує для позивача будь-яких прав та обов'язків, а дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, фактично є оскарженням висновків акту перевірки, який не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав та обов'язків платника, не містить обов'язкового для нього припису.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України).

З наведених процесуальних норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Слід зазначити, що підстави та порядок проведення перевірок платника податків органами державної податкової служби визначаються статтями 75 - 81 Податкового кодексу України.

Недотримання посадовими особами контролюючого органу встановлених вказаними статтями Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Отже, рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, прийняті (вчинені) в порушення визначеної Податковим кодексом України процедури проведення та/або призначення перевірок (а саме призначення перевірок без належних підстав, а так само проведення таких перевірок без дотримання обов'язкових для цього умов), можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

За наведених підстав, висновок суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про визнання протиправними дії податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства є передчасним.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було видано наказ від 11 липня 2011 року №547 на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Позапланова невиїзна документальна перевірка згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З огляду на викладене, суд може визнати протиправним наказ на проведення відповідної невиїзної документальної перевірки, визнати протиправними дій щодо проведення невиїзної документальної або камеральної перевірки з огляду на відсутність у контролюючого органу компетенції на її проведення через недотримання підстав та/або умов для цього.

За наведених обставин, судом має бути досліджено питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій передчасно дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, чим допустив порушення процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно ч.4 ст.227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом, в усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 р. у справі №2а-5317/11/1070 скасувати.

Справу №2а-5317/11/1070 направити для продовження розгляду до Київського апеляційного адміністративного суду.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.