Ухвала суду № 43224538, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2015р. м. Київ К/800/19789/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012

у справі №2а-5853/11/1070

за позовом Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фастівська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі по тексту - позивач, Фастівська ОДПІ Київської області) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемсіль Регіони-СК» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Артемсіль Регіони-СК») про стягнення в доход держави: 60000,00 грн. - вартості товару, придбаного за нікчемним правочином з ТОВ «Хелдінг»; 240000,00 грн. - вартості послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Інтерхфлот»; 750000,00 грн. - вартості товару та послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Торгстрім плюс»; 62787,96 грн. - вартості товару, придбаного за нікчемним правочином з ТОВ «Гарант -Техноресурс»; 1556344,40 грн. - вартості послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Авант - К»; 871000,00 грн. - вартості товару та послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Аквілон-2009»; 2725965,77 грн. - вартості послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «ЦСП - Авант»; 2370000,00 грн. - вартості товару та послуг, придбаних за нікчемним правочином з ТОВ «Директорія».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Чернігівській області Бондаренка Д.Л. від 29.03.2011 про призначення по кримінальній справі №69-110 позапланової документальної перевірки, на підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та направлення на перевірку від 16.05.2011 №368 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Артемсіль Регіони - СК» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Хелдіг», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «ЦСП-Авант», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Аквілон-2009», ТОВ «Інтехфлот», ТОВ «Авант-К», та ТОВ «Гарант-Техноресурс» за період з 01.09.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 27.05.2011 №145/29/2302-33534816.

Під час проведення перевірки позивачем використано первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності відповідача та його контрагентів (податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-здачі робіт), протоколи допиту в якості свідків керівників ТОВ «Хелдінг», ТОВ «Інтерхфлот», ТОВ «Торгстрім плюс», ТОВ «Гарант - Техноресурс», ТОВ «Авант - К», ТОВ «Аквілон - 2009», ТОВ «ЦСП - Авант», ТОВ «Директорія».

В акті перевірки зазначено, що правочини між відповідачем та його контрагентами є нікчемним та укладеним з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Судами вірно зазначено, що саме по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених статтею 203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Згідно статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

З наведеного чітко видно, що податковий орган, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Судами вірно зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Отже, з наведеного випливає, що визнання позивачем договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки позивача.

З даного приводу, як встановлено судами, позивач до суду не звертався, а вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості позиції позивача.

Також позивачем не надано до суду вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності відповідача, його контрагентів, їх посадових осіб, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність відповідача щодо можливої протиправної діяльності певних підприємств та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)А.Ф. Загородній