Постанова № 43224283, 17.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 916/3425/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюка

М.А. Мирошниченка

При секретарі І.М. Станковій

За участю представників сторін:

Від Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області - Койчев С.М., довіреність № 1674/08, від 11.02.15;

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області

на постанову Господарського суду Одеської області

від 11.12.2014 р.

по справі № 916/3425/14

За заявою Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області

до Багатопрофільного сільськогосподарського кооперативу „Кальчево" про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02 вересня 2014 року заяву Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області про порушення справи про банкрутство багатопрофільного сільськогосподарського кооперативу "Кальчево" (в подальшому за текстом - БСК "Кальчево") за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. (далі - Закон про банкрутство), прийнято до розгляду.

16 вересня 2014 року господарським судом ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство БСК "Кальчево". Також визнані грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області (далі - УПФУ в Болградському районі Одеської області) в сумі 378 838,24 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначений арбітражний керуючий Рогова В.А. (свідоцтво НОМЕР_1 від 15.07.2013 р.). Окрім цього, визначено грошову винагороду розпорядника майна арбітражного керуючого Рогова В.А. у розмірі двох мінімальних заробітних плат, що складає 2436 грн. за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна, - за рахунок кредитора УПФУ в Болградському районі Одеської області шляхом авансування суми на депозитний рахунок нотаріуса та виплати за кожен місяць виконання повноважень розпорядника майна, внесення наступних авансових платежів кожного першого числа, що слідує за оплаченими місяцями.

Постановою господарського суду Одеської області від 11.12.2014 р. (суддя Бахарєв Б.О.) БСК "Кальчево" визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Рогова В.А. Серед іншого було затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування витрат арбітражного керуючого Рогова В.А. за період виконання обов'язків розпорядника майна боржника з 16.09.2014 р. по 04.12.2014 р. в сумі 8190,09 грн.

Не погоджуючись з цією постановою, УПФУ в Болградському районі Одеської області в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки бюджетом УПФУ в Болградському районі Одеської області не передбачені витрати на виплату грошової винагороди арбітражного керуючого у справах про банкрутство, а відтак скаржник вважає, що у нього немає підстав для виплати грошової винагороди арбітражному керуючому. Крім цього, скаржник вказує на те, що кредиторами не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого та комітетом кредиторів відповідного рішення не приймалося.

Відзивів на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходило.

Усі сторони належним чином повідомлялись про час, дату і місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення з відмітками про вручення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею першою Закону про банкрутство визначено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 10 вказаного Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство встановлено, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Відповідно до статті 16 зазначеного Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство чи про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість БСК "Кальчево" перед УПФУ в Болградському районі Одеської області підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили, і відповідними виконавчими документами - постановами органів державної виконавчої служби, не виконаними у передбачений законом строк. Розмір безспірних вимог відповідає встановленим законом вимогам.

Відтак, справа про банкрутство БСК "Кальчево" порушена правомірно.

Виходячи з положень ч.ч. 1, 3 ст. 27, ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі. У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів, приймає, зокрема, постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строком на дванадцять місяців.

При цьому, при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини четвертої якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Частина 3 ст. 22 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової й господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово-майновий стан боржника.

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2014 року розпорядником майна арбітражним керуючим Роговим В.А. подано до господарського суду звіт, в якому надано аналіз фінансово-господарського стану боржника та в якому зроблено висновок про наявність ознак стійкої фінансової неплатоспроможності БСК "Кальчево". Також розпорядником майна в результаті направлення запитів до відповідних уповноважених державних органів з'ясована відсутність реєстрації за боржником будь-якого майна. Раніш, арбітражним керуючим надано до суду зведений акт інвентаризації майна боржника, баланс станом на 16.11.2014 р., акт розрахунків з покупцями постачальниками та іншими дебіторами й відомість результатів інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Цей звіт арбітражного керуючого був предметом обговорення на засіданні комітету кредиторів БСК "Кальчево", яке відбулося 04 грудня 2014 року, за наслідками якого кредиторами боржника прийнято рішення про завершення процедури розпорядження майном та перехід до ліквідаційної процедури.

Також 10 грудня 2014 року до господарського суду надано клопотання арбітражного керуючого про визнання БСК "Кальчево" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури із доданням протоколу комітету кредиторів від 04.12.2014 р.

Матеріали справи не містять доказів того, що протягом процедури розпорядження майном БСК "Кальчево" надходили заяви про участь у санації боржника від інвесторів.

Отже, за наявності ознак неоплатності боржника та відповідного рішення комітету кредиторів висновок суду першої інстанції про необхідність визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання УПФУ в Болградському районі Одеської області на те, що бюджетом не передбачені витрати на виплату грошової винагороди арбітражного керуючого у справах про банкрутство, судова колегія вважає безпідставними й необґрунтованими.

Так, право арбітражного керуючого на отримання винагороди передбачено ч. 1 ст. 98, ч. 1 ст. 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011 р. № 4212-VI із наступними змінами (далі - Закон про банкрутство).

Пунктом 3 частини 1 статті 98 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Згідно до ч. 2 ст. 115 зазначеного Закону грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

Частиною 7 зазначеної статті передбачено, що розпорядник майна звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на першому засіданні комітету кредиторів, а також за результатами процедури розпорядження майном боржника. Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

Звіт арбітражного керуючого Рогова В.А. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в сумі 8190,09 грн. був розглянутий на засіданні комітету кредиторів 04 грудня 2014 року та схвалений кредиторами.

До того ж, ухвала господарського суду Одеської області від 16.09.2014 р., якою безпосередньо визначені відповідні умови оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок ініціюючого кредитора, не оскаржена.

Доказів неправомірності чи неповноти дій розпорядника майна БСК "Кальчево" у процедурі розпорядження майном боржника матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

У відповідності до ч. 5 ст. 115 Закону про банкрутство сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Водночас, системний аналіз положень статті 115 Закону про банкрутство дозволяє дійти до висновку про те, що законодавцем встановлено джерело оплати грошової винагороди арбітражному керуючому, що виконує у справі про банкрутство повноваження розпорядника майна, а саме, така винагорода здійснюється особою, яка подала заяву про порушення справи про банкрутство (кредитор або боржник), шляхом авансування даної грошової винагороди.

Аналогічна правова позиція відображена, наприклад, у постановах Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2014 року у справі № 927/1048/14, від 02 грудня 2014 року у справі № 910/7269/14.

При цьому, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від розміру вимог кожного із кредиторів у справі, майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство боржника, правового статусу кредитора (не передбачено пільг для державних органів), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Таким чином, визначення судом першої інстанції джерела оплати послуг розпоряднику майна БСК "Кальчево" арбітражному керуючому Рогову В.А. за рахунок коштів ініціюючого кредитора було засновано як на нормах діючого законодавства, так й у відповідності до рішення комітету кредиторів від 04.12.2014 р., яке погоджене скаржником.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова господарського суду Одеської області відповідає закону та обставинам справи, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 11.12.2014 р. по справі № 916/3425/14 - без змін.

Повний текст складено 20.03.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко