Рішення № 43224232, 10.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015Справа №910/24069/14

За позовомЗаступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарстваДоКиївської обласної ради Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик»Провизнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним договору

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від прокуратури: Попельнюк В.В. - посвідчення;

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2 Забела В.Ю. - за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства звернувся до суду з позовом до відповідачів про:

-визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради №292-15-VI від 07.02.12р. «Про закріплення мисливських угідь за товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик»;

- визнання договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р., укладений між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» недійсним.

23.12.2014 р. відповідач-1 подав через відділ діловодства господарського суду заперечення на позов, в якому просив відмовити повністю позивачу у задоволенні позовних вимог.

26.12.2014р. відповідач-2 через відділ діловодства господарського суду подав заперечення проти позовної заяви, в якому просив відмовити повністю в позові.

06.03.2015р. заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства через відділ діловодства господарського суду на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2015р. надав суду перелік власників і користувачів земельних ділянок, в межах мисливських угідь, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик».

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської обласної ради №292-15-VI від 07.02.2012 року «Про закріплення мисливських угідь за Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» на території Київської області» надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» - площею 30,8 тис. га в межах згідно додатку.

Відповідно до додатку встановлений опис меж мисливських угідь, наданих у користування ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик», а саме: з півночі від селища міського типу Бородянка автодорогою до селища міського типу Немішаєве, зі сходу: від селища міського типу Немішаєве автодорогою через село Кизинці, село Хмільна, село Миколаївка, село Любимівка до автодороги Київ-Житомир, з півдня від села Любимівка автодорогою Київ-Житомир до повороту на селище міського типу Макарів в селі Калинівка, з сходу: від села Калинівка автодорогою через селище міського типу Макарів, село Липівка село Андріївка, село Вабка до селища міського типу Бородянка.

У подальшому, на підставі вказаного рішення Київської обласної ради між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» 05.02.2013р. було укладено договір про умови ведення мисливського господарства (далі Договір).

Згідно із п. 1.1. Договору ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» терміном до 07.02.2061 року надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 30 800 га, у тому числі лісові угіддя - 9 754 га польові - 15 426 га, водно-болотні - 1 030 га, інші землі - 4 590 га.

Згідно листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 02.12.2012р., вказане управління не заперечувало щодо надання в користування мисливських угідь ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» за умови отримання погодження всіх землекористувачів чи землевласників, органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади на місцях.

Згідно довідки управління Держземагенства у Макарівському районі від 18.04.2014р. з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за землекористувачами, угіддями, відповідно до річного звіту про наявність та розподіл земель району (форма 6-зем) станом на лютий 2012 року в межах мисливських угідь, наданих у користування ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» знаходились землі, які розташовані на території Макарівської селищної, Андріївської, Гавронщинської, Колонщинської, Копилівської, Липівської, Маковищанської та Плахтянської сільських рад Макарівського району Київської області.

Відповідно до інформацій Колонщинської сільської ради від 17.04.2014р. за №91, Плахтянської сільської ради від 18.04.2014р., Гаврощинської сільської ради від 18.04.14 за №177, рішення про погодження надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» сільськими радами не приймались.

Крім того, до складу мисливських угідь, які надані ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» в межах Бородянського району, увійшли земельні ділянки загальною площею 12 544 га, що розташовані в межах Клавдієво-Тарасівської селищної ради - 3 580,41 га, в тому числі в межах населених пунктів смт. Клавдієво - 341,60 га, с. Пороскотень - 36,40 га; Немішаєвської селищної ради - 308,97 га, в тому числі в межах населеного пункту смт. Немішаєве - 308,97 га; Бородянської селищної ради за межами населеного пункту смт. Бородянка - 473,36 га; Пилиповицької сільської ради - 1 710,17 га, в тому числі в межах населеного пункту с. Пилиповичі - 412,60 га; Микулицької сільської ради - 1 727,06 га, в тому числі в межах населеного пункту с. Микуличі - 291,31 га; Козинцівської сільської ради - 1 939,75 га, в тому числі в межах населених пунктів с. Козинці - 108,60 га, с. Діброво-Ленінське - 99,80 га; Дружнянської сільської ради - 957,31 га, в тому числі в межах населеного пункту с. Дружня - 371,02 га; Новогребельської сільської ради - 1 846,97 га, в тому числі в межах населених пунктів с. Нова Гребля - 151,70 га, с. Вабля - 89,70 га.

Відповідно до інформацій Дружнянської сільської ради від 16.04.2014р. за №01-32-105, Пилиповецької сільської ради від 16.04.2014р. за №02-41/178, Немішаївської селищної ради від 17.04.2014р. за №01-10-366, Бородянської селищної ради від 16.04.2014р. №02-24/360, Козинцівської сільської ради від 16.04.2014р. за №122 рішення про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» сільськими радами не приймались.

Таким чином, судом встановлено, що Київська обласна рада, всупереч ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» прийняла рішення №292-15-VI від 07.02.2012р. «Про закріплення мисливських угідь за товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» на території Київської області» без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок.

Як наслідок, протиправне рішення Київської обласної ради призвело до незаконного укладання договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р. між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик».

В зв'язку з зазначеним, Заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства з позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування рішення Київської обласної ради №292-15-VI від 07.02.12р. «Про закріплення мисливських угідь за товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик»; визнання договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р., укладеного між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» недійсним на підставі ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012р. №7.

Отже, в даному випадку прокурор мав право звертатись до господарського суду за захистом оспорюваних або порушених прав позивача.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з наступних підстав:

Статтями 13, 14 і 16 Конституції України закріплено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про тваринний світ» охорона тваринного світу включає систему правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання об'єктів тваринного світу.

Основним завданням мисливського господарства як галузі стаття 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» визначає охорону, використання та відтворення мисливських тварин.

Дотримання норм законодавства при набутті права на користування мисливськими угіддями є одним із основних засобів забезпечення державою законності використання природних об'єктів, охорони та збереження тваринного світу.

Рішенням шостого скликання Київської обласної ради від 07.02.2012р. №292-15-VI (далі рішення) було припинено право користування мисливськими угіддями Дубраво-Ленінському мисливському господарству Центральної ради товариства військових мисливців і рибалок збройних сил України (п. 1 рішення) та надано мисливські угіддя загальною площею 30, 8 тис. га в межах згідно з додатком 1 у користування строком на 49 років товариству з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» для ведення мисливського господарства.

Пунктом 4 рішення було зобов'язано Київське обласне управління лісового та мисливського господарства укласти в установленому порядку договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» про умови ведення мисливського господарства в мисливських угіддях, що надані йому у користування.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову прокуратури щодо визнання незаконним та скасування зазначеного рішення у зв 'язку з наступним:

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Зазначене випливає із положень статей 78, 79 Земельного Кодексу України, які передбачають, що право власності на землю є правом володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться.

Частина 1 ст. 316 ЦК України визначає право власності загалом як «право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб».

Суд зазначає, що з метою відмежування права власності на землю від інших речових прав, право власності на землю (земельну ділянку) доцільно визначати як право особи на землю (земельну ділянку), що полягає у можливості найбільш повного панування над нею, з обмеженнями, встановленими законом або договором, і яке особа здійснює за власною волею, незалежно від волі інших осіб. Адже право власності відрізняється від інших речових прав саме своїм обсягом - найбільш повним.

Разом із тим, хоча право власності й не можна звести до сукупності повноважень із володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, вони, поза сумнівом, складають основний зміст права власності, що крім зазначеного підтверджено, ще і положеннями інших нормативно-правових актів, зокрема ст. 317 Цивільного кодексу України та ст. 134 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із Конституцією України (ч. 2 ст. 14), право власності на землю «набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».

Суд зазначає, що у даному випадку, виходячи з контексту, поняття «закон» вживається у вузькому, буквальному розумінні - як акт парламенту, прийнятий за специфічною (законодавчою) процедурою.

Статтею 134 Господарського Кодексу встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладену норму закону суд виділяє специфічну ознаку, яка властива саме правомочностям власника. Вона (ознака) полягає в тому, що власник належні йому правомочності здійснює на свій розсуд. Стосовно права власності, здійснення права на свій розсуд, у тому числі і розпорядження ним, то це означає, що влада (воля) власника спирається безпосередньо на закон, існує незалежно від волі всіх інших осіб щодо цієї речі. Волевиявлення всіх інших осіб не лише спирається на закон, а й залежить від волі власника, зумовлене нею. Водночас у процесі реалізації права власності власник не повинен порушувати права і законні інтереси інших осіб, які в деяких випадках можуть суперечити інтересам власника.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» мисливські угіддя є ділянками суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Таким чином, запровадження на законодавчому рівні погоджень всіх землекористувачів зумовлене необхідністю узгодження реалізації власниками земельних ділянок, на яких знаходиться мисливське угіддя, прав на землю з реалізацією користувачем мисливських угідь права на ці угіддя.

При цьому слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» власники та користувачі земельних ділянок мають переважне право на користування мисливськими угіддями.

Отже, суд вважає, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.

Однак судом встановлено, що оспорюване рішення Київської обласної ради приймалося за відсутності згоди більшості землевласників, на земельних ділянках яких знаходяться мисливські угіддя, що надані ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик».

Так, всупереч ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», погодження на передачу спірних мисливських угідь відповідачу не надано Колонщинською сільською радою, Плахтянською сільською радою, Гаврощинською сільською радою, Дружнянською сільською радою, Пилиповецькою сільською радою, Немішаївською селищною радою, Бородянською селищною радою та Козинцівською сільською радою, чим порушено їх право на волевиявлення щодо можливості користування їх земельними ділянками та отримання цих мисливських угідь у користування.

Законодавством чітко передбачено, що для ведення мисливського господарства необхідні погодження всіх власників та користувачів земель, на яких планується ведення такого мисливського господарства. Отже, відсутність погодження хоча б одного власника чи користувача земельної ділянки на ведення мисливського господарства вже є порушенням законодавчо встановленого порядку надання обласною радою (в даному випадку Київською) мисливських угідь у користування.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежувань державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень сільських рад у галузі мисливського господарства віднесено вирішення питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь.

Як свідчать матеріали справи, рішення про надання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» Колонщинською сільською радою, Плахтянською сільською радою, Гаврощинською сільською радою, Дружнянською сільською радою, Пилиповецькою сільською радою, Немішаївською селищною радою, Бородянською селищною радою та Козинцівською сільською радою не приймались.

Вищезазначені обставини свідчать про незаконність прийнятого Київською обласною радою рішення №292-15-VI від 07.02.12р. «Про закріплення мисливських угідь за товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик», а також договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р., укладеного між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик».

З огляду на доведеність матеріалами справи незаконності рішення Київської обласної ради №292-15-VI від 07.02.12р. та укладеного на підставі нього договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р., є підстави для визнання незаконним та скасування вказаного рішення та визнання недійсним вказаного договору.

Що стосується договору про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р., що укладений між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» суд зазначає наступне:

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання є Державний комітет лісового господарства України. Згідно з Положенням про Державний комітет лісового господарства України, затвердженим Указом Президента України №969/2000 від 14.08.2000р., основним завданням комітету є забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, а також охорони захисту, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів, мисливських тварин, підвищення ефективності лісового та мисливського господарства та здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері лісового та мисливського господарства.

Територіальним органом Державного комітету лісового господарства України є Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства.

Дане управління на підставі оспорюваного рішення Київської обласної ради від 07.02.2012р. уклало договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик», який не відповідає положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про мисливське господарство та полювання» і підлягає визнанню недійсним.

Суд прийшов до висновку, що порушення, які були допущені Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» при укладанні спірного договору про умови ведення мисливського господарства є істотними та суперечать нормам та меті діючого законодавства.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Цивільним кодексом України також передбачено відносини щодо визнання недійсності правочинів.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину, зокрема, але не виключено, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Укладений між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» договір підлягає визнанню судом недійсним, крім зазначеного і на підставі того, що рішення шостого скликання Київської обласної ради від 07.02.2012р. №292-15-VI на підставі якого укладений договір є незаконним та підлягає скасуванню.

Виходячи із загальних засад судочинства підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Судом враховані положення ст. 14 Конституції України, ст. ст. 1, 22 Закону Укрїни «Про мисливське господарство та полювання», ст. ст. 78, 79 Земельного кодексу України, ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, ст. 134 Господарського кодексу України та встановлено, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та земелекористувачів, отриманої у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийняте Київською обласною радою з порушенням процедури, без обов'язкового погодження передачі у користування мисливських угідь із землевласниками, а відтак рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

З врахуванням вказаного та встановлених судом фактів істотного порушення норм чинного законодавства при укладенні спірного договору від 05.02.2013р., та з огляду на визнання незаконним рішення ради, на підставі якого його було укладено, такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Заступником прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у позовній заяві підтверджуються доданими до позову документами та не спростовані поясненнями Відповідачів, а тому суд задовольняє позовну заяву в повному обсязі.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, та позовні вимоги прокурора задоволені в повному обсязі, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача-1 та відповідача-2 порівну і стягуються в дохід Держаного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської обласної ради №292-15-VI від 07.02.2012р. «Про закріплення мисливських угідь за товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик»;

Визнати договір про умови ведення мисливського господарства від 05.02.2013р., укладений між Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, 15) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» (08022, Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 1-б; Код: 37824236) недійсним.

Стягнути з Київської обласної ради (01196, м. Київ-196, пл. Лесі Українки, 1; Код ЄДРПОУ 24572267: ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» (08022, Київська область, Макарівський район, с. Наливайківка, вул. Жовтнева, 1-б; Код: 37824236) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.03.2015р.

Суддя І.І.Борисенко