Ухвала суду № 43223756, 18.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: представника позивача Олейнік Н.О.

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Шуліки АліниВолодимирівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ПАТ КБ «Приват Банк» в м. Києві звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, та в позовних вимогах позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на його користь суму боргу за договором № 227315-cred від 15 травня 2008 року в розмірі 12 121,46 дол. США. та судові витрати в розмірі 1078,81 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Справа №753/10670/2014 № апеляційного провадження:22-ц-796/2438/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Харківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 22 лютого 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь ПАТ КБ «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок № 29098829000000, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за договором № 227315-cred від 15 травня 2008 року в розмірі 12 121,46 (дванадцять тисяч сто двадцять один) доларів 46 центів, що на день звернення складає 96 711, 07 (дев'яносто шість сімсот одинадцять) гривень 07 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Харківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 22 лютого 2000 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, рахунок № 29098829000000, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 1078,81 (одна тисяча сімдесят вісім) гривень 81 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, представником позивача Шуліка А.В., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити, скасувавши його в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителів та ухвалити в цій частині нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача Олейнік Н.О., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк» підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_7, проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.140,141), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 травня 2008 року між ЗАТ КБ «Приват Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 227315-cred від 15 травня 2008 року, відповідно до якого банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування на картрахунок НОМЕР_3 у розмірі 9 000 доларів США, зі сплатою 25% річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту - 14 травня 2010 року (а.с. 6-8).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору та заяви ОСОБА_6 від 15 травня 2008 року на картрахунок НОМЕР_3 були перераховані гроші в сумі 9 000 доларів США (а.с. 9).

Відповідно до п. 5.10 Кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому грошовому зобов'язанню, передбаченому даним договором більш ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк вимушений буде звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову (а.с. 7).

15 травня 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 за Кредитним договором між позивачем та ОСОБА_7, ОСОБА_8 було укладено договори поруки № 227315-cred/n від 15 травня 2008 року, відповідно до яких відповідачі взяли на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_6 за кредитним договором № 227315-cred від 15 травня 2008 року (а.с. 11).

Відповідно до п. 2 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання обов'язків за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, комісій, пені, та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно п. 4 Договору поруки, Поручитель та Боржник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач ОСОБА_6 свої зобов'язання, щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті процентів за користування ним належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 10 червня 2010 року заборгованість за Кредитним договором становить 12 121,46 доларів США, яка складається з: заборгованості по кредиту у розмір 7 484, 94 доларів США; заборгованості по процентах за користування кредитом - 4 029,21 доларів США; штрафу в розмірі - 31, 61 доларів США (фіксована частина); штрафу (процентна складова) 575,71 доларів США.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості з відповідача ОСОБА_6, оскільки відповідач ОСОБА_6 порушив умови кредитного договору № 227315-cred від 15 травня 2008 року, в частині повернення кредиту в строки передбачені умовами договору.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, пені.

Відповідно до ч.1 ст. 251 та ч.1 ст.252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія або подія, яка має юридичне значення (ч.2 ст.251, ч.2 ст.252 ЦК України).

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Отже, зазначення замість строку, обчисленого датою, терміну припинення договору поруки (події, з якою пов'язується таке припинення) не дає підстав не застосовувати ч.4 ст.559 ЦК України.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 останній платіж за кредитним договором здійснила 23 жовтня 2009 року.

Відповідно до ч. 4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Про порушення свого права, позивач дізнався 23 листопада 2009 року, а саме з часу порушення позичальником ОСОБА_6 кредитного зобов'язання, що не заперечувалося сторонами по справі, а тому в силу ст.559 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право пред'явлення вимоги до поручителів - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо повернення кредиту, починаючи з 23 листопада 2009 року та протягом шести місяців, при цьому з позовом до суду, в якому містяться вимоги до поручителів, позивач звернувся 12 жовтня 2010 року згідно відмітки суду на позовні заяві (а.с.1), тобто після спливу строку позовної давності.

Доказів направлення досудової вимоги до поручителів, позивачем суду не надано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки строк позовної давності для пред'явлення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сплинув.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» Шуліки Аліни Володимирівни - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: