Рішення № 43221738, 19.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2077/15

Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Гончаренко В.М., Короткова В.Д.

з участю секретаря - Козак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ,після смерті якого правонаступником є ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою, визнання прав та обов'язків забудовника на домоволодіння, за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 10.06.2014 року.

встановила:

У травні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права на користування земельною ділянкою, визнання прав та обов'язків забудовника на домоволодіння і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що за життя його померлому батькові рішенням виконкому Одеської міської ради депутатів трудящихся м.Одеси за № 1520 від 26.12.1955 року була надана у безстрокове користування земельна ділянка площею 517 кв.м. по АДРЕСА_1 для індивідуального житлового будівництва та у подальшому зазначена земельна ділянка була відведена в натурі . За життя померлий батько позивача отримав проект будівництва житлового будинку та збудував будинок, в якому постійно проживав до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проте житловий будинок не встиг ввести в експлуатацію.

Після смерті батька, позивач прийняв спадщину ,проте отримати свідоцтво про право власності на домоволодіння не може через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння.

Позивач остаточно просив :

- визнати за позивачем права та обов'язки забудовника житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом ,після смерті ОСОБА_4,померлого ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати за позивачем права на користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 та право оформлення правовстановлюючих документів про передачу земельної ділянки у приватну власність.

Рішення ухвалено у відсутність сторін.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10.06.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково .

- Визнано ОСОБА_2 правонаступником прав та обов'язків ,що належали ОСОБА_4,померлому ІНФОРМАЦІЯ_1. ,в тому числі право на введення в експлуатацію у встановленому законом порядку ,житлового будинку ,розташованого на земельній ділянці площею 517 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

-Визнано за ОСОБА_2 право на користування земельною ділянкою ,розташованої за адресою : АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі відповідач Одеська міська рада , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси 10.06.2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Одеської міської ради підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині визнання за ОСОБА_2 права на користування земельною ділянкою з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов виходив з того,що оскільки за життя померлий батько позивача був користувачем спірної земельної ділянки та за життя отримав дозвіл на будівництво і у подальшому збудував будинок ,проте не ввів його належним чином в експлуатацію, тому до позивача ,як до спадкоємця перейшли права на користування земельною ділянкою та право правонаступництва на введення в експлуатацію будинку .

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна.

До справи в якості правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 позивача ОСОБА_2 , колегією суддів залучений спадкоємець ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається , що позивач ОСОБА_2 є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 17.01.1952 року (а.с.38).

За життя ОСОБА_4 відповідно до рішення виконкому Одеської міської Ради депутатів трудящих м.Одеси за №1520 від 26 грудня 1955 року та акту визначення меж земельної ділянки від 27.12.1955 року , отримав земельну ділянку площею 517,0 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.22,23).

19.03.1956 року ОСОБА_4 був укладений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності , посвідченого нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Пономаренко, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1304 , згідно умов якого померлий був зобов'язаний здійснити будівництво в суворій відповідності до акту забудови, який затверджено управлінням головного архітектора або відділом комунального господарства та в строки, передбачені договором.

У лютому 1959 року померлий отримав дозвіл на будівництво будинку на земельній ділянці ,що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

За життя померлий збудував будинок ,на відведеній йому земельній ділянці ,проте належним чином не ввів його в експлуатацію та не зареєстрував право власності у відповідних органах.

По закінченню будівництва на ОСОБА_4 був відкритий поточний рахунок, заведено будинкову книгу та у 1966 році виготовлений технічний паспорт на зазначене домоволодіння (а.с.7-13,31-36), де померлий проживав разом з позивачем до смерті.

Після смерті ОСОБА_4 позивач прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади померлого, що знаходилися у Ощадбанку м.Одеси (а.с.100).

Оскільки ОСОБА_4 помер у 1992 році ,тому до правовідносин що склалися на момент прийняття спадщини ОСОБА_2 мають застосовуватися норми ЦК України в ред.1963 р.

За ст. 534 ЦК Українською РСР (1963 р.) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його і (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що входять до кола спадкоємців за законом,, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець ії прийняв. Не допускається прийняття спадщини : під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_4 позивач прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади померлого, що знаходилися у Ощадбанку м.Одеси (а.с.100).

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання позивача правонаступником прав та обов'язків ,що належали ОСОБА_4,померлому ІНФОРМАЦІЯ_1. ,в тому числі право на введення в експлуатацію у встановленому законом порядку ,житлового будинку ,розташованого на земельній ділянці площею 517 кв.м. за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 ЗК органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу.

Порядок набуття права на землю передбачено у ст.116 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині помилкового задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за ОСОБА_2 права на користування земельною ділянкою ,розташованої за адресою : АДРЕСА_2.,оскільки чинним законодавством не передбачено можливості набуття права користування земельною ділянкою на підставі рішення суду.

Доводи апеляційної скарги Одеської МР щодо неврахування судом першої інстанції того,що позивач не звертався до Одеської міської ради та відсутність між сторонами спору ,що є підставою для відмови у задоволенні позову ,не заслуговують на увагу ,оскільки таке ствердження спростовується поясненнями представника позивача ,наданими колегії суддів в апеляційному суді,відповідно до яких вбачається , що позивач звертався до ОМР та ДАБК ,якими було запропоновано йому звернутися до суду та матеріалами справи , а саме відповіддю Одеської міської ради № 2221-Б від 02.12.2013р. на заяву позивача від 11.11.2013 р.(а.с.76).

За таких підстав ,відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України ,апеляційна скарга Одеської міської ради ,підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині визнання за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою ,розташованої за адресою : АДРЕСА_2. і в цій частині ухваленню нового рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог. В решті рішення підлягає залишенню без змін .

Керуючись ст.ст.303, п.4, ч.1 ст. 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 10.06.2014 року скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою ,розташованої за адресою : АДРЕСА_2. і в цій частині ухвалити нове рішення .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ,після смерті якого правонаступником є ОСОБА_3 до Одеської міської ради про визнання права на користування земельною ділянкою, розташованої за адресою : АДРЕСА_2. відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

В.М. Гончаренко

В.Д.Коротков