Ухвала суду № 4322041, 30.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 року № 22а-16819/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів: Онишкевича Т.В., Ліщинського А.М.,

при секретарі судового засідання Тарнавській Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова на постанову господарського суду Львівської області від 02.10.2008 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2008 році Відкрите акціонерне товариство «Львівтекстиль» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005692321/0 від 14.12.2007р. № 0005692321/1 від 24.03.2008р., № 0005692321/2 від 07.05.2008р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова було проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Львівтекстиль" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. За результатами перевірки було складено акт № 2739/23-209/01552262 від 04.12.2007 р. в якому зафіксовано порушення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", та п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"", що призвело до несплати податку на землю за земельну ділянку під об'єктом нерухомості, наданим ВАТ "Львівтекстиль" в оренду ТзОВ "Торговій компанії "Інтермаркет" на загальну суму 20090,94 грн. Зокрема перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007р. ВАТ "Львівтекстиль" мало в постійному користуванні землю за адресою м. Львів, вул. Зелена, 147 площею 11380 кв.м., згідно Державного акту на право постійного користування землею № 78 від 10.09.1998р. Згідно технічного паспорта на ВАТ "Львівтекстиль" виданого Львівським обласним бюро технічної інвентаризації - загальна площа приміщення 5289,2 кв.м. В період з 01.07.2004 р. по 30.09.2006 р. ВАТ "Львівтекстиль" перебувало на спрощеній системі оподаткування за ставкою 6%. Відповідно до Довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 593 від 27.01.1999р. основні види діяльності: - оптова та роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації.

Відповідно до договору оренди від 01.01.2003 р. та додаткової угоди від 01.09.2004 р. ВАТ "Львівтекстиль", як орендодавець передало, а ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет", як орендар прийняло в строкове, платне користування нежитлове приміщення робочою площею 1250 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 147. Податковий орган вважає, що ВАТ "Львівтекстиль" повинно було сплачувати за земельну ділянку під об'єктом нерухомості передану в оренду ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" земельний податок у встановлених розмірах на загальних підставах, оскільки дана земельна ділянка не використовувалась ВАТ "Львівтекстиль" у своїй підприємницькій діяльності. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005692321/0 від 14.12.2007 р. яким ВАТ "Львівтекстиль" визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок в сумі 30476,41 грн., з яких основний платіж - 20090,94 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 10385,47 грн. За результатами апеляційного оскарження даного податкового повідомлення - рішення, податковим органом було прийнято податкові повідомлення - рішення № 0005692321/1 від 24.03.2008р. та № 0005692321/2 від 07.05.2008 р., якими суми податкових зобов'язань не змінено. ВАТ "Львівтекстиль" не погоджується з даними податковими повідомленнями рішеннями, тому звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Постановою господарського суду Львівської області від 02.10.2008 року позов Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль» задоволено.

Не погодившись з винесеною постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач - Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 02.10.2008 року, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства «Львівтекстиль», покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що у відповідності до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з статтею 91 Земельного Кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІП (із змінами та доповненнями) власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок, забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-ХП (у редакції Закону України № 378/96-ВР від 19.09.96р,. із змінами та доповненнями) визначено, що "використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель".

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Статтею 13 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно із ст. 125 "Земельного Кодексу України" № 2768-111 від 25.10.2001р. із змінами та доповненнями "право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації". Так, статтею 14 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-ХП (у редакції Закону України № 378/96-ВР від 19.09.96р,. із змінами та доповненнями) передбачено, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Як визначено в ст. 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва "від 03.07.1998р.№727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.1999р.№746/99) встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником ряду податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема плати (податку) за землю.

Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000р.№507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №727" суб'єкт малого підприємництва , який згідно з абзацом п'ятим ч. 1 ст. 6 Указу Президента №727/98 не є платником плати (податку) за землю звільняється від сплати (податку) на землю лише за земельні ділянки , які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності. При передачі цих земельних ділянок під будинками, спорудженнями, їхніми частинами іншим суб'єктам, які у свою чергу використовують їх для здійснення своєї підприємницької діяльності, земельний податок він сплачує на загальних підставах.

У своєму листі від 26.03.2001 р. N 2-221/2053 Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва вважає, що у разі передачі земельної ділянки в оренду іншим суб'єктам підприємницької діяльності, реалізуючи цим один із видів своєї підприємницької діяльності (здаванні в оренду приміщень) підприємство не повинне сплачувати земельний податок. Але має бути записано в статуті, що здавання в оренду приміщень є одним із видів підприємницької діяльності, на основі якої буде внесено запис до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Якщо ж підприємство - платник єдиного податку зі ставкою 6 % використовує земельну ділянку для інших потреб, то земельний податок сплачується на загальних підставах.

Згідно довідки № 593 про включення до ЄДРПОУ від 27.01.99 видами діяльності ВАТ „Львівтекстиль" є оптова та роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації. Тільки згідно довідки № 1935 від 08.06.2007 р. видом діяльності даного товариства є здавання в оренду власного нерухомого майна. Оскільки в статуті не зазначено які саме орендні операції є предметом діяльності товариства та запис в ЄДРПОУ про те, що видом діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна внесений лише 08.06.2007 р., то земельний податок сплачується на загальних підставах. Згідно із статтею 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначено, наймачеві надається право користування всією земельною ділянкою, якою володіє наймодавець.

Відповідно до статті 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Як свідчать обставини справи, ВАТ "Львівтекстиль" в періоді з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року мало в постійному користуванні землю: м. Львів, вул. Зелена, 147 площею 11380 кв.м згідно Державного акту на право постійного користування землею державної реєстрації № 78 від 10.09.1998 року. Згідно технічного паспорта на ВАТ "Львівтекстиль", виданого Львівським обласним бюро технічної інвентаризації (інвентарний номер 711) - загальна площа приміщення - 5289,2 кв.м. протягом періоду з 01.07.2004 року по 30.09.2006 року ВАТ "Львівтекстиль" перебувало на спрощеній системі оподаткування за ставкою 6%. Відповідно до договору оренди від 01.01.2003 року та додаткової угоди від 01.09.2004 року ВАТ "Львівтекстиль" частину приміщення (площею 1250 кв.м.) передано "Торгова компанія "Інтермаркет" в строкове, платне володіння та користування. Статутом товариства, зареєстрованим 25 липня 2001 року № запису 1415-Г, а саме пунктом 2.2.21 статті 2. Мета та предмет діяльності товариства, передбачено право на здійснення всіх видів операцій з нерухомістю (купівля, продаж, обмін, застава, надання в оренду, в т.ч. лізингові операції). Крім того, як свідчать матеріали справи, єдиним видом діяльності за період, що перевірявся були надходження від оренди.

Тому, враховуючи вищенаведене та як зазначено в листі ДПА України від 20.09.2006 року №17471/7/15-0617 «Про плату за землю» - при передачі суб'єктом підприємницької діяльності, який є платником єдиного податку, будівель або споруд (їх частин) іншим суб'єктам господарювання земельні ділянки використовують наймачі будівель чи споруд, які здійснюють діяльність в орендованих будівлях або спорудах, а відповідно й на земельних ділянках під ними. А тому суб'єкт підприємницької діяльності - власник землі чи землекористувач, який є платником єдиного податку та звільняється від сплати земельного податку за земельні ділянки під будівлями, спорудами або їх частинами, переданими в оренду іншим суб"єктам господарювання, повинен сплачувати земельний податок у порядку та за ставками визначеними Законом України 2535-ХН. Отже, ВАТ "Львівтекстиль" землекористувач, який не використовував у своїй підприємницькій діяльності земельну ділянку під об"єктом нерухомості, наданим в оренду ТзОВ „Торговій компанії Інтермаркет" повинен сплачувати за цю земельну ділянку земельний податок у встановленому порядку та за ставками, визначеними Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (із змінами і доповненнями).

Відповідно до статті 14 абзац 4 розділ 6 Закону України від 03.07.1992р. №2535-ХІІ "Про плату за землю" встановлено наступне. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних осіб або громадян земельний податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні" Таким чином підприємство не сплатило податку за земельну ділянку під об"єктом нерухомості, наданим ВАТ „Львівтекстиль" в оренду ТзОВ „Торговій компанії «Інтермаркет» на загальну суму 20090,94 грн. та не подавало звітність Розрахунок по земельному податку за 2005,2006 р.р.

У відповідності зі ст. 26 вказаного Закону України платник несе відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України, зокрема, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 №2181-111 (із змінами та доповненнями). У відповідності до п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "а" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.п.4.2.3 п. 4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00 №2181-111 (із змінами та доповненнями) обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на платника податків. Апелянт зазначає, що аргументи, наведені в позовній заяві ВАТ "Львівтекстиль" не спростовують наявність порушення, зафіксованого в акті перевірки та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником ряду податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема плати (податку) за землю. Відповідно до п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що відповідно до договору оренди від 01.01.2003 р. та додаткової угоди від 01.09.2004 р. ВАТ "Львівтекстиль", як орендодавець передало, а ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет", як орендар прийняло в строкове, платне користування нежитлове приміщення робочою площею 1250 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 147. Податковий орган вважає, що ВАТ "Львівтекстиль" повинно було сплачувати за земельну ділянку під об'єктом нерухомості передану в оренду ТзОВ "Торгова компанія "Інтермаркет" земельний податок у встановлених розмірах на загальних підставах, оскільки дана земельна ділянка не використовувалась ВАТ "Львівтекстиль" у своїй підприємницькій діяльності.

Однак суд не погодився з такими твердженнями податкового органу з наступних підстав:

В період з 01.07.2004 р. по 30.09.2006 р. ВАТ "Львівтекстиль" перебувало на спрощеній системі оподаткування за ставкою 6% , що підтверджується свідоцтвами: № 1304006878 від 12.12.2003 р. на 2004 рік, № 1304007905 від 17.12.2004р. на 2005 рік, № 1304010819 від 23.12.2005 р. на 2006 рік.

Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", та Постановою Кабінету Міністрів України "Про роз'яснення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який перейшов на сплату єдиного податку, не є платником ряду податків та зборів, зокрема плати за землю, а саме за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Окрім того суд зазначив, що листом Державного комітету України з питань регуляторної політики передбачено, що якщо суб'єкт підприємницької діяльності - платник єдиного податку здійснює діяльність з надання в оренду земельних ділянок, будівель, споруд (їх частин), які належать йому на праві власності, що є одним з видів його підприємницької діяльності, то такий суб'єкт підприємницької діяльності не є платником земельного податку. Відповідно до статуту ВАТ "Львівтекстиль " одним з видів діяльності товариства є здійснення всіх операцій з нерухомістю (купівля, продаж, обмін, застава, надання в оренду).

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивач, передаючи в оренду нежитлове приміщення робочою площею 1250 кв.м. за адресою м. Львів, вул. Зелена, 147, здійснив господарську операцію, яка чітко передбачена та дозволена статутом підприємства, а відтак є підприємницькою діяльністю, як суб'єкта малого підприємництва з надання послуг.

Враховуючи наведені обставини, суд вважав, що ВАТ "Львівтекстиль" правомірно не сплачувало податок на землю за земельну ділянку під об'єктом нерухомості, надану в оренду ТзОВ "Торговій компанії "Інтермаркет", а тому податкові повідомлення - рішення № 0005692321/0 від 14.12.2007 р., № 0005692321/1 від 24.03.2008р., № 0005692321/2 від 07.05.2008 р., яким ВАТ "Львівтекстиль" визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок в сумі 30476,41 грн., з яких основний платіж - 20090,94 грн., та штрафні (фінансові) санкції - 10385,47 грн. слід скасувати.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та є правильними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова залишити без задоволення.

 Постанову господарського суду Львівської області від 02.10.2008 року у справі № 12/160А - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В.Ніколін

Судді Т.В.Онишкевич

А.М.Ліщинський