Постанова № 4321476, 08.09.2008, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

№ 2- а- 28 / 2008

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( вступна та резолютивна частини)

8 вересня 2008 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі судді Харитонової Г.Л., при секретарі Пасюрі І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, -

Керуючись ст..ст.2, 6, 7, 8, 9 , 11, 17, 18, 19, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » ,Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХП від 22.10.1993р зі змінами та доповненнями, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області р\р 35211040001504 в УДК у Донецькій області ОКПО 25968793, МФО 834016, КПК 2501250, КЕКВ 1341 на користь ОСОБА_1 недотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 1970( одну тисячу дев'ятсот сімдесят) гр.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області р\р 35217011001504 в УДК у Донецькій області ОКПО 25968793, МФО 834016, КПК 2501150, КЕКВ 1341 на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3017( три тисячі сімнадцять ) гр.. а всього 4987 ( чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) гр.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії особою, яка її надає , до суду апеляційної інстанції.

Суддя

№ 2- а- 6/ 2008

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 вересня 2008 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі судді Харитонової Г.Л., при секретарі Пасюрі І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та суми щорічної допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

19 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення, у якій зазначив, що він є інвалідом 3 групи та знаходиться на обліку в Іллічівському УПЗСН м. Маріуполя. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачено щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Оскільки враховується розмір мінімальної плати на момент здійснення виплати, то йому передбачалась до виплати у 2008 р. - 2060 гр. Проте відповідачем у 2008 р. йому було сплачено 90 гр., сплатити різницю у розмірі 1970 гр. відповідач відмовляється , у зв'язку з чим він звернувся до суду для захисту своїх конституційних прав.

19 серпня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району м. Маріуполя про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої разової суми грошової допомоги , у якій зазначив, що він є інвалідом 3 групи та знаходиться на обліку в Іллічівському УПЗСН м. Маріуполя. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. № 35651 - ХП( надалі Закон) йому передбачено до 5 травня разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2008 р. складав 482 гр., тому згідно з ч. 3 ст. 13 Закону йому відповідач зобов'язаний був сплатити 482 гр. Х 7 = 3374 гр.. Проте відповідачем у 2008 р. йому було сплачено 350 гр., сплатити різницю у розмірі 3024 гр. відповідач відмовляється , у зв'язку з чим він звернувся до суду для захисту своїх конституційних прав.

Ухвалою суду від 8.09.2008 р. справи за вказаними вище позовами були об'єднані в одне провадження.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що з 1994 року він є інвалідом 3 групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. З 1994 р. він отримує щорічні компенсаційні виплати на оздоровлення. Згідно Закону він має право отримувати ці виплати у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат на час виплати, однак йому фактично за 2008 рік сплатили 90 гр., хоча мінімальна заробітна платня була значно вищою і складала 515 гр. Йому належало до виплати 2060 гр. ( 515 х 4) , у зв'язку з отриманням ним частково цієї суми у розмірі 90 гр., недоотриманою залишилася сума у розмірі 1970 гр., яку він просив стягнути з відповідача, вважаючи дії відповідача по відмові у виплаті йому недоотриманої суми неправомірними. Крім того, він має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком , що складає 3367 гр.( 481 гр. х 7 ), однак йому фактично було сплачено 350 гр. Недоотриманою залишилась сума у розмірі 3014 гр., яку він також просив стягнути з відповідача, вважаючи його дії про відмові у виплаті йому недоотриманої суми неправомірними.

Представник відповідача - Тімонякіна Г.А. позов не визнала та пояснила, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і згідно ст.. 48 Закону № 796-ХП має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі семі мінімальних пенсій за віком. Однак на підставі ст..62 Закону № 796-ХП , роз'яснено ,що застосування закону проводиться у порядку , визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Фінансування витрат , пов'язаних з виплатою допомоги на оздоровлення, здійснюється із розрахунку розмірів сум, встановлених для інвалідів 3 групи Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 90 гр. На підставі чого позивачу були перерахована і виплачена сума за 2008 р . у розмірі 90 гр..

Крім того в 2008 р.. позивачу у строк до 5 травня виплачено 350 грн., такий розмір допомоги встановлений на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2008 р." та внесеними зміни в ст.1З Закону України „ Про статут ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" , де визначено, що розмір разової грошової допомоги визначається КМУ в межах бюджетних призначень , а саме на 2008 р. її розмір визначений у вказаному розмірі. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до ст..28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цім Законом, і на випадок призначення разової грошової допомоги, застосовуватися не може. Рішення Конституційного Суду України  від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 , відповідно до яких де - які положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р." та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними , то згідно вказаних рішень, відповідні положення Законів втратили силу з дня їх ухвалення, а виплата разової грошової допомоги призведена у строк до 5 травня, в зв'язку з чим на її виплату ці рішення не вплинули. Посилаючись на викладене, представник відповідача просила в позові ОСОБА_1. відмовити.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України від 28 лютого 1991 р. № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 - є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ( а.с.21) та інвалідом 3 групи ( а.с.20 ) , в зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Іллічівського району в м. Маріуполі та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796- ХП.

Статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, зокрема, інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати. Фактично відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2008 рік - в сумі 90 грн.

Розмір сум був визначений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак з цим погодитись неможна.

Статтею 48 Закону № 796-ХП передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, Постановою Кабінету Міністрів України встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796 -ХП зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у ч. 1 ст. 67 цього Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2008 рік, а не вказана Постанова КМУ.

Крім того, ОСОБА_1 як інвалід 3 групи внаслідок захворювань, пов'язаних з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-ХП має статус інваліда, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

Відповідно до ч.5 ст.. 13 ст., ст. 17 цього Закону позивач має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, фінансування витрат пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Ст..17-1 Закону України 3551-ХП від 22.10.1993 р. встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків ( шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам , які не є пенсіонерами ,- за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Особи , які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року , в якому здійснюється виплата допомоги.

Згідно ст..28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність , визначеного законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" для осіб які втратили працездатність з 1 квітня встановлений в розмірі 481 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2007 -2008 роки , що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами, цим Законом, та нормативно-правовими актами КМУ.

Таким чином , суд вважає, що відповідач повинен був виплатити позивачу до 5 травня разову грошову допомогу в 2008 р. в розмірі 3367 грн. (481 грн. х 7), а в зв'язку з тим, що в 2008 р. було сплачено 350 грн., про що в судовому засіданні пояснив позивач, та не заперечував представник відповідача, заборгованість по сплаті вказаної допомоги становить 3017 грн. яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача .

Суд вважає неправомірними доводи відповідача щодо правомірності застосування у 2008 році розміру разової грошової допомоги , на яку має право позивач, встановленої ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статут ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту" зі змінами, внесеними п.20 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , а саме що вказану допомогу інвалідам війни виплачується у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, а у відповідності до постанови КМУ від 12.03.2008 року № 183 „Про розмір разової грошової допомоги, яка виплачується у відповідності до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту та „ Про жертви нацистських переслідувань" вона визначена для інвалідів 3 групи в розмірі 350 грн., оскільки положення п.20 розділу П Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. неконституційним.

Суд не може погодитися і з доводами відповідача, що вищевказане рішення Конституційного Суду України не може бути застосовано при вирішенні позову ОСОБА_1 ., оскільки ухвалено після виплати в 2008 році разової допомоги , яка виплачена йому до 5 травня , так як згідно п. 17-1 Закону України № 3552-ХП від 22.10.1993 року , виплата вказаної допомоги проводиться до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Відповідно до ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2008 років в розмірі 350 грн. та щорічної допомоги на оздоровлення у 2008 році в розмірі 90 грн., встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , а не в розмірі, встановленому Законом України „Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту" та Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » .

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. за 2008 рік та разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 350 гр. є неправомірними і позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення у розмірі 1970 гр, та недоотриманих сум разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3017гр. , а всього у розмірі 4987 гр.. підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст.2, 6, 7, 8, 9 , 11, 17, 18, 19, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України ст. 48 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » ,Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-ХП від 22.10.1993р зі змінами та доповненнями, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області про визнання неправомірними відмови та стягнення недоотриманої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області р\р 35211040001504 в УДК у Донецькій області ОКПО 25968793, МФО 834016, КПК 2501250, КЕКВ 1341 на користь ОСОБА_1 недотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у сумі 1970( одну тисячу дев'ятсот сімдесят) гр.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської Ради Донецької області р\р 35217011001504 в УДК у Донецькій області ОКПО 25968793, МФО 834016, КПК 2501150, КЕКВ 1341 на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3017( три тисячі сімнадцять) гр.. а всього 4987 ( чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) гр.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії особою, яка її надає , до суду апеляційної інстанції.

Суддя