Вирок № 43214399, 21.01.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4994/14-к

1-КП/415/126/15

ВИРОК

Іменем України

21.01.15 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Кім Р.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Миронівка міста Дебальцеве Донецької області, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 30 травня 1997 року Єнакіївським міським судом Донецької області за ст.155-6 ч.2, ст.141 ч.2, ст.42 КК України (1960 року) до 3 років 06 місяців позбавлення волі, 13 березня 2000 року Ленінським районним судом міста Харкова за ст.229-6 ч.1, ст.43 КК України (1960 року) до 1 року 06 місяців позбавлення волі, 06 травня 2004 року Калінінським районним судом міста Горлівка Донецької області за ст.187 ч.2 КК України (2001 року) до 7 років позбавлення волі, 28 жовтня 2011 року Єнакіївським міським судом Донецької області за ст.15 ч.3 ст.289 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 5 років 06 місяців позбавлення волі, 09 грудня 2014 року Рубіжанським міським судом Луганської області за ст.395, ст.71, ст.72 КК України (2001 року) до 1 року 04 місяців позбавлення волі, не зареєстрованого, проживаючого в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.121 ч.2, ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, -

встановив:

На початку жовтня 2014 року, у денний час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, проникнувши, в стані алкогольного сп'яніння, у двір будинку АДРЕСА_2, повторно, таємно викрали - брухт чорного металлу, у вигляді 4 металевих швелерів, загальною вагою 120 кг, та металевого пристрію, вагою 30 кг, на суму 225 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на зазначену суму.

09 листопада 2014 року, у нічний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи, у стані алкогольного сп'яніння, за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_4, по АДРЕСА_3, під час сварки, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно, завдав останньому - не менш 5 ударів руками по голові, не менш 3 ударів чашкою по голові, не менш 6 ударів руками по тулубу, не менш 4 ударів ногами по тулубу, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді - забитої рани голови, яка, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №496 від 12 листопада - 12 грудня 2014 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а також, - множинних двобічних переламів ребер, які, відповідно до висновку зазначеної судово-медичної експертизи за №496 від 12 листопада - 12 грудня 2014 року, у своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою, як викликаючи погрожуючий для життя стан, що призвів до смерті потерпілого ОСОБА_4, яка і настала від тяжкої тупої травми грудної клітини з множинними двобічними переламами ребер.

10 листопада 2014 року, у денний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи, у стані алкогольного сп'яніння, за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_4, по АДРЕСА_3, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрав - телевізор марки «Start», модель «2115», вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №626/7 від 15 грудня 2014 року, 350 гривен, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.121 ч.2, ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень - відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, як одноособово, так і з іншою особою, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Кількість завданих потерпілому ОСОБА_4 ударів - руками, чашкою та ногами в область голови та тулуба, і встановлені, в подальшому, судово-медичною експертизою у останнього тілесні ушкодження - визнає. Суму спричиненої потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 майнової шкоди - визнає, остання - не відшкодована, що зобов'язується усунути найближчим часом при виникненні певної можливості. У скоєному - щиро розкаявся. перепрошуючи за вчинені злочинні діяння.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_2, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 -

у скоєнні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ст.121 ч.2 КК України),

у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно (ст.185 ч.2 КК України),

у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у інше сховище (ст.185 ч.3 КК України),

доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.121 ч.2, ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.185 ч.2 КК України) та тяжких злочинів (ст.121 ч.2, ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_2 - має постійне місце проживання, у побуті за місцем мешкання - характеризується негативно (а.с.84), не працює, у скоєному - щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність тяжкого захворювання - туберкульозу легенів, з яким обвинувачений перебуває на обліку у протитуберкульозному диспансері.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведене, данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2, обставини, що пом'якшують покарання, а також, враховуючи обставину, що обтяжує покарання, і, разом з тим, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання - у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.121 ч.2, ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисні злочини, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких, частина епізодів з яких - є корисливими, а один із епізодів - пов'язанний з посяганням на життя та здоров'я особи, крім того, у короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за скоєння умисних злочинів, в тому числі, і аналогічних, у з'язку з чим, на переконання суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що, на думку суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України - нижче від найнижчої межі, встановленої в санкціях інкримінованих статей, а також, ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

При цьому, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні щиро розкаявся у скоєному, в повному обсязі визнав свою провину, має тяжке захворювання, з урахуванням активної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 щодо розкриття злочинів, і, одночасно, з урахуванням суми спричиненого потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 майнової шкоди, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання - у виді позбавлення волі, передбачене санкціями ст.121 ч.1 та ст.185 ч.3 КК України, на мінімальний термін.

І, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв інкриміновані злочини, передбачені ст.121 ч.2, ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, викладені в данному вироку, до винесення вироку Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2014 року (а.с.96-97), при призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, - за сукупністю злочинів: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу - у вигляді тримання під вартою, обраного відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 листопада 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.101), у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, - суд не вбачає, і зазначене питання учасниками данного кримінального провадження - не ставилося.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 13 листопада 2014 року «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» (а.с.101), слід обчислювати з 13 листопада 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється - з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілій ОСОБА_5 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_2, було проведено - судову товарознавчу експертизу за №626/7 від 15 грудня 2014 року (а.с.157-159), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 343 гривні 98 копійок (а.с.160), котра підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Витрати на залучення експертів - у сумі 196 гривень 56 копійок (а.с.118), пов'язані з проведенням дактилоскопічної експертизи за №1621/485 від 26 листопада 2014 року (а.с.113-117), стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають, оскільки причетність обвинуваченого ОСОБА_2 щодо залишення досліджених слідів не доведена.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

2 кухля, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (а.с.46,47),

- підлягають знищенню, як не уявляючі будь-яку цінність,

пульт дистанційного керування модель «Р81» до телевізору марки «Start», модель «2115», що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 (а.с.149,154),

- підлягає поверненню потерпілій ОСОБА_5

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.2, ст.185 ч.2, ст.185 ч.3 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.121 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років,

за ст.185 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки,

за ст.185 ч.3 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 покарання - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначенного за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 грудня 2014 року, покаранням, призначеним за данним вироком, визначити ОСОБА_2 остаточне покарання - у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 13 листопада 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

343 (триста сорок три) гривні 98 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи.

Речові докази по справі:

2 кухля, що знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

- знищити, як не уявляючі будь-яку цінність,

пульт дистанційного керування модель «Р81» до телевізору марки «Start», модель «2115», що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5,

- повернути потерпілій ОСОБА_5

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: