Ухвала суду № 43213850, 23.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2122/15-ц

Провадження № 22-ц/779/676/2015

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Горблянський Я.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Горблянського Я.Д.

суддів Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3

державного виконавця Брегін І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 16.02.2015 року задоволено подання старшого державного виконавця ВДВС Івано-Франківського МУЮ про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника. Надано дозвіл ВДВС Івано-Франківського МУЮ на примусове проникнення до володіння боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а саме квартири АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій щодо виконання виконавчих листів №0907/19034/2012, виданих 29.12.2014 року.

Посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин справи представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Зазначає, що судовим рішенням, на підставі якого відбувається виконавче провадження, встановлено обов'язок боржника не чинити перешкоди стягувачу в користуванні квартирою, проте не встановлений обов'язок виселення з даного помешкання. Звертаючись до суду з поданням по примусове проникнення до житла державний виконавець не дотримався вимог закону, оскільки така примусова дія вчиняється під час виконання рішення по виселенню особи або звернення стягнення на майно боржника Натомість порядок виконання рішення про утримання від певних дій передбачений ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження», в якому не вказано право державного виконавця вимагати входження в житло боржника.

Крім того, суд розглянув справу за відсутності боржника, не повідомивши про час та місце судового розгляду, що є порушенням принципів рівності учасників процесу та гласності судового розгляду.

Посилання суду на ст.376 ЦПК України є невірним, оскільки дана норма регламентує порядок вирішення питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, тобто при виконанні рішень про звернення стягнення на майно боржника.

За наведених доводів просила оскаржувану ухвалу скасувати.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції врахував те, що рішення суду про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою, виселення та зняття з реєстраційного обліку набрало законної сили, по ньому відкрито виконавче провадження, проте боржники не здійснюють жодних дій щодо добровільного виконання рішення.

Встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.01.2014 року, залишеним в силі ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.11.2014 року задоволено позов ПП Торговий дім «Столичний ЛТД». Ухвалено усунути перешкоди у здійсненні ПП «Торговий Дім «Столичний ЛТД» права користування та розпорядження квартирою по АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, виселено ОСОБА_2, ОСОБА_5 з даної квартири та знято останніх з реєстраційного обліку по зазначеній адресі.

16.01.2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ відкрито виконавчі провадження на підставі виконавчих листів №0907/19034/2012 виданих 29.12.2014 по виконанню вищевказаного рішення. При цьому, боржникам ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було надано термін для добровільного виконання рішення в строк до 28.01.2015 року. Відповідні постанови державного виконавця були направлені боржникам рекомендованими листом. В зв'язку з невиконанням зазначених постанов в добровільному порядку 03.02.2015 року державним виконавцем призначено примусове виконання. Проте, як вбачається з акту, в час призначений для примусового виконання рішення суду вхідні двері квартири АДРЕСА_1 були зачинені, що свідчить про ухилення боржників від виконання рішення суду.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

В силу дії ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

З наведеного вище випливає, що судом першої інстанції правомірно було задоволено подання державного виконавця щодо надання дозволу на проникнення до житла, в якому проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_5, з метою проведення виконавчих дій по виконанню рішення суду про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні спірною квартирою а також виселення, оскільки іншого способу захистити порушене право стягувача немає.

Приймаючи до уваги зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в даній справі постановлена ухвала з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженої ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 312 -315;317; 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 16 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Д. Горблянський

Р.Й. Матківський

А.І. Шишко