Ухвала суду № 43207914, 19.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 876/11268/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Гелецького П.В.

представника позивача : Слюсарчук Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року за позовом Управління праці та соціального захисту населення Зборівської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів державної соціальної допомоги, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року Управління праці та соціального захисту населення Зборівської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН Зборівської РДА) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з громадянки ОСОБА_2 12 210,08 грн., суму надміру виплачених коштів, у вигляді державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, її оскаржила ОСОБА_2 Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції невірно розцінив доказ щодо володіння майном - рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 21.11.2011 р. про визнання за нею права власності на спадкове майно за заповітом на земельні ділянки, площами 2,50 га та 2,75 га, оскільки вона не являється їх власником. Крім того, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки сума стягується за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р., а позов пред'явлено у жовні 2014 року Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Слюсарчук Г.М., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 16.01.2013 р., 17.07.2013 р. та 12.06.2014 р. зверталася до УПСЗН Зборівської РДА із заявами про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Разом із заявами було подано декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги. У розділі V поданої декларації «Відомості про земельні ділянки» відповідачем зазначено про відсутність транспортних засобів.

Рішенням УПСЗН Зборівської РДА про призначення соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї від 10.10.2012 р. ОСОБА_2 було призначено таку допомогу з 01.01.2013 р. по 30.06.2013 р., рішенням від 04.06.2013 р. призначено таку допомогу з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. та рішенням від 28.05.2014 р. призначено таку допомогу з 01.06.2014 р. по 31.11.2014 р.

УПСЗН Зборівської РДА направлено відповідачу повідомлення від 18.09.2014 р. про припинення виплат державної соціальної допомоги та обсяг наміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та вказано на зобов'язання повернути надміру виплачені кошти. Зазначені повідомлення відповідач отримала 22.09.2014 р.

Згідно розрахунку зайво виплаченої державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям жителів с.Ренів ОСОБА_2 загальна сума переплати становить 12 2010,08 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 на момент звернення до позивача за призначенням допомоги володіла земельними ділянками площею понад 0,6 га та отримувала дохід у вигляді орендної плати від надання земельних ділянок в оренду, проте в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, зазначено недостовірну інформацію стосовно даного факту, який є обставиною, що впливає на призначення та виплату державної допомоги.

Беручи до уваги вищевикладене, колегією суддів встановлено, що між сторонами у справі виник спір стосовно стягнення надміру виплачених сум пенсії.

В контексті наведеного слід звернути увагу на таке.

Порядок отримання та припинення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям врегульовано Законом «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям».

Статтею 7 вказаного Закону визначено перелік випадків за яких у наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена, зокрема у разі коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею понад 0,60 га або друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму); та коли сім'єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.

Згідно п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінет міністрів України №250 від 24.02.2003 р., якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи праці та соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Як видно з довідки №151 від 17.09.2014 р., виданої ТзОВ «Грейн Ленд Україна» Зборівського району ОСОБА_2 отримала дохід від оренди земельного паю з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. в розмірі 3529,41 грн. та довідки №150 від 17.09.2014 р., виданої ТзОВ «Грейн Ленд Україна» Зборівського району ОСОБА_2 отримала дохід від оренди земельного паю з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. в розмірі 3529,41 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач приховала дані про майновий стан сім'ї, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були неправомірно виплачені кошти у сумі 12 210 грн.

При цьому суд вважав, що наведений спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів

Разом з тим, висновки суду щодо належності розглядуваного спору до юрисдикції адміністративних судів не можна вважати обґрунтованими, з наступних підстав.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно частини 2 статті 21 цього Кодексу вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Частиною 3 визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Суд першої інстанції не перевірив, чи підлягає справа розгляду в порядку адміністративного судочинства та прийняв рішення про задоволення позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації, яке не відповідає нормам процесуального права та висновкам встановленим Верховним Судом України.

Також постановою пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 14.02.2014 р. «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2013 р. «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» було внесено зміни, зокрема пункти 16.2 і 24 виключено, в попередній редакції якого визначено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно ч.1 ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись вимогами ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі № 819/2530/14-а - скасувати та провадження закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос