Постанова № 43207795, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/5026/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

прокурор Харківської області – Омельченко О.С.

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх. № 985 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.15 р. у справі № 908/5026/14

за позовом Прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Світ”, м. Запоріжжя,

про зобов’язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто-Світ” повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку загальною площею 1,4208 га, вартістю 6881502,72 грн., кадастровий номер 2310100000:06:005:0064, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в зв’язку з закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки відповідач не повернув спірну земельну ділянку Запорізькій міській раді, прокурор Хортицького району м. Запоріжжя звернувся до суду в інтересах держави в особі Запорізької міської ради з позовом про зобов’язання відповідача повернути земельну ділянку позивачеві.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі № 908/5026/14 в задоволенні позову прокурора Хортицького району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради відмовлено повністю. Стягнуто з Запорізької міської ради в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн. – судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на те, що прокурор Хортицького району м. Запоріжжя не довів суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Запорізької міської ради, та ін.

Заступник прокурора Запорізької області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора Хортицького району м. Запоріжжя задовольнити, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

23.02.2015 р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд розглянути у судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора без його участі, крім того наголосив, що підтримує апеляційну скаргу прокурора у повному обсязі.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з’явились.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, рішенням сьомої сесії п’ятого скликання Запорізької міської ради № 29/120 від 27.12.2006. р. ТОВ “Авто-Світ” надано у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 1,4208 га, кадастровий номер 2310100000:06:005:0064 розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Випробувачів.

21.03.2007 р. на виконання цього рішення між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ТОВ “Авто-Світ” (орендар) укладений договір оренди землі № 00277 (в подальшому – договір), зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у державному реєстрі земель вчинений запис від 26.04.2007 р. № 040726100277.

Згідно з п. 1 договору, орендодавець, відповідно до рішення сьомої сесії п’ятого скликання Запорізької міської ради № 29/120 від 27.12.06 р. надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розташування торговельного майданчику по реалізації автозапчастин, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Випробувачів.

Згідно з п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4208 га.

Пунктом 19 договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем на умовах, що визначені у договорі, за актом прийому-передачі земельної ділянки, який підписується сторонами і є невід’ємним додатком договору. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п’ятиденний термін після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

Матеріали справи містять акт прийому-передачі земельної ділянки від 26.04.07 р., з якого вбачається, що орендодавець передав земельну ділянку, кадастровий номер: 2310100000.06.005.0064, загальною площею 1,4208 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Випробувачів, 31, а орендар прийняв вищезазначену земельну ділянку в оренду.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладається на п’ять років.

Пунктом 33 договору сторони також передбачили, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.

Прокурор зазначає, що договір зареєстровано 26.04.2007 р. таким чином його строк, відповідно до п. 33 договору припинив свою дію 26.04.2012 р.

Пунктом 20 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно з п. 30 договору, після закінчення строку договору оренди землі, орендар зобов’язаний договір поновити або повернути земельну ділянку орендодавцю за його вимогою в належному стані.

Прокурор зазначає про лист Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради № 4902/02-03 від 30.10.2014 р., з якого вбачається, що рішення Запорізької міської ради про поновлення договору не приймалося, додаткова угода про поновлення договору оренди землі не укладалася.

Таким чином прокурор вважає, що відповідачем не виконані умови договору оренди землі щодо підписання акту прийому-передачі земельної ділянки після припинення дії договору та не повернуто спірну земельну ділянку.

Зазначені обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що прокурор Хортицького району м. Запоріжжя не довів суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Запорізької міської ради, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є: строк дії договору оренди та умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначено вище, пунктом 8 договору передбачено, що договір укладається на п’ять років.

Також п. 33 договору передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 6 ст. 33 Закону України “Про оренду земельної ділянки” (в редакції станом на 26.04.12.) передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з п. 2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики, що виникають із земельних відносин” № 6 від 17.05.2011 р., зазначено, що до вирішення спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України “Про оренду землі” (в редакції Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, який набрав чинності з 12.03.2011 р.).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Отже, у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Як було встановлено судом першої інстанції, відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, сплачує орендну плату за її користування.

До того ж, будь-яких листів або повідомлень у строк, передбачений ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі”, щодо заперечень позивача у поновленні договору оренди земельної ділянки матеріали справи не містять і позивачем не надано.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про відмову у задоволенні позову.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.15 р. у справі № 908/5026/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.15 р. у справі № 908/5026/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 16.03.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.