Ухвала суду № 43207756, 20.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

20 березня 2015 р. справа №820/638/15 Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Гумінській Л.М., за участі сторін: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області №338 о/с від 24.10.2014 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів Лисичанського МВ управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 10000 гривень завданої моральної шкоди;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток з 24.10.2014 року по день винесення рішення.

02.03.2015 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням позивачем строків звернення до суду.

Позивач у судовому засіданні надав пояснення щодо поважності причин пропуску звернення до суду, підтримав правову позицію, викладену у позові, та просив розглядати справу по суті.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду 18.03.2015 року надав клопотання про розгляд клопотання про залишення позовної заяви без розгляду без його участі.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, вважає, що вказаний адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області за підписом генерала-лейтенанта міліції А.В. Науменка від 24.10.2014 року №338 о/с (а.с.7).

Позивачем у позовній заяві зазначено, а також підтверджено у судовому засіданні, що з наказом від 24.10.2014 року №338 о/с ОСОБА_1 ознайомлено 28.10.2014 року.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду, позивач посилається на те, що вона, будучи не згодною як з самим фактом звільнення, так і з підставою звільнення, 04.11.2014 року звернулась із заявою про відміну вищенаведеного наказу та поновлення в посаді на адресу начальника Головного управління МВС України у Луганській області (відповідь не отримана), 05.11.2014 року - на "гарячу лінію" МВС України, 25.11.2014 року - до Міністра МВС України Авакова А.Б., в органи прокуратури, проте тільки в січні 2015 року з листа Департаменту кадрового забезпечення МВС України №6/6-к-2185,к2282 від 05.01.2015 року позивач дізналася про підстави звільнення.

До позовної заяви позивачем додано копію листа Департаменту кадрового забезпечення МВС України №6/6-к-2185,к2282 від 05.01.2015 року, яким її повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

У письмових поясненнях, що надійшли через канцелярію суду 11.03.2015 року, позивач надає правове обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду, зокрема, зазначає, що відповідно до приписів ч.4 ст.99 КАС України вона вирішила скористатися порядком досудового порядку вирішення спору, передбаченим, на думку позивача, ст.ст. 20, 21 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, визначені статтею 99 КАС України, якою встановлено проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутись до адміністративного суду з позовною заявою за вирішенням цього спору за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Так, відповідно до вказаної норми права, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.100 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06.03.2008р., зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що саме з моменту отримання копії наказу про звільнення особа вважається такою, що повідомлена про звільнення з органів внутрішніх справ, а відтак має право у випадку незгоди із підставами звільнення реалізувати своє право на їх оскарження у судовому порядку у встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України місячний строк.

Судом встановлено, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області за підписом генерала-лейтенанта міліції А.В. Науменка від 24.10.2014 року №338 о/с, про що позивачу було відомо з 28.10.2014 року.

До суду позивач звернулася 20.01.2015 року, про що свідчить штамп відділення поштового зв'язку на конверті із поштовим відправленням (позовною заявою з додатками), що надійшов на адресу Харківського окружного адміністративного суду 26.01.2015 року, тобто з пропущення встановленого КАС України місячного строку на звернення до суду.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на досудовий порядок вирішення спору як на поважну причину пропуску звернення до суду, зокрема, на оскарження наказу про звільнення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області та до міністра внутрішніх справ України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про міліцію" міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Згідно з ч. 1 статті 18 вищенаведеного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Розділу 2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року, передбачено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Згідно із ст. 20 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Строки оскарження дисциплінарних стягнень визначені статтею 21 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", згідно із приписами якої дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

Позивачем надано до суду копію повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.11.2014 року на адресу Міністерства внутрішніх справ України, що, за твердженням позивача, свідчить про направлення на адресу міністра внутрішніх справ України скарги ОСОБА_1 (копію скарги позивачем до суду не надано); копію листа Департаменту кадрового забезпечення МВС України №6/6-к-2185,к2282 від 05.01.2015 року, яким ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення щодо звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

Позивач вважає, що звернення до суду з пропущенням встановленого закону місячного строку з дня ознайомлення з наказом про звільнення зумовлене саме тим, що відповідь про результати розгляду скарги до міністра внутрішніх справ України на вищезазначений наказ вона отримала лише у січні 2015 року.

Суд зазначає, що, відповідно до ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Тобто, відповідно до наведеної норми права, реалізувавши своє право на законодавчо встановлений порядок досудового вирішення спору, особа може звернутись до суду з дня, коли вона дізналась про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду її скарги.

Приписи ч.4 ст. 99 КАС України передбачають обов'язкове закріплення у чинних нормативно-правових актах досудової процедури оскарження рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у той же час законодавцем не встановлено досудового порядку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, зокрема, процедура оскарження дисциплінарних стягнень до керівництва, передбачена приписами ст. 20 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", не визначена як процедура досудового оскарження рішення.

Суд зазначає, що ст. 20 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" передбачено право позивача звернутися як зі скаргою щодо накладення на особу дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України, так і до суду, тобто, позивач може реалізувати своє право на оскарження рішення про звільнення двома альтернативними методами - до суду та до керівництва.

Суд також звертає увагу на долучений позивачем до матеріалів справи лист прокуратури Луганської області від 12.12.2014 року №07/1/1-1025 вих-14, відповідно до якого прокуратурою Луганської області роз'яснено ОСОБА_1 її право на звернення до суду з метою захисту свої прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено, що вона не погоджувалась ані з фактом звільнення, ані із підставами звільнення із органів внутрішніх справ з моменту ознайомлення із наказом про звільнення №338 о/с від 24.10.2014 року, а саме з 28.10.2014 року.

Посилання позивача на оскарження наказу про звільнення у досудовому порядку судом не оцінюються як такі, що є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду, оскільки позивачем у позовній заяві та у судовому засіданні на зазначено, що саме перешкоджало позивачу здійснити заходи для звернення до суду одночасно із зверненням із скаргою до керівництва безпосередньо після звільнення.

Таким чином, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували наявність поважних причин, що перешкоджали позивачу звернутись до суду у встановлений законодавством строк.

Відповідно до ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Проаналізувавши приписи вищенаведених норм права, приймаючи до уваги, що будь-яких документально підтверджених обставин існування поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом позивачем не надано, судом не встановлено відповідних підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що про порушення своїх прав та інтересів позивачу було відомо з моменту ознайомлення з наказом про звільнення, а саме з 28.10.2014 року, суд дійшов висновку, що клопотання представника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, а позовна заява ОСОБА_1 - залишенню без розгляду. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 133, п.9 ч.1, ч.2 ст. 155, ст.ст.160, 165, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків - задовольнити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та відшкодування моральних збитків - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 23 березня 2015 року.

Суддя Котеньов О.Г.