Постанова № 43207695, 18.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17978/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом ОСОБА_5 до Київського міського центру зайнятості про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київського міського центру зайнятості (далі Київський МЦЗ або відповідач), у якому просив:

- визнати, що Київський МЦЗ неправомірно відмовив позивачу в надані публічної інформації на його запит №Ч-64/ЗІ від 13.10.2014 року;

- зобов'язати Київський МЦЗ надати публічну інформацію на запит позивачу №Ч-64/ЗІ від 13.10.2014 року в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VІ від 13.01.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови ОСОБА_5 посилається на те, що суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм процесуального права, оскільки у суду не було підстав розглядати дану справу в порядку скороченого провадження, внаслідок чого справу розглянуту у порядку не передбаченому законом, чим порушено право позивача на справедливий суд, встановленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Київського МЦЗ з інформаційним запитом від 13 жовтня 2014 року, у якому на підставі статей 10, 13, 19-22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» просив:

- надати інформацію про рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, яких відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (вказати конкретний пункт, частину статті закону) не дотримався ОСОБА_5, внаслідок чого директор Святошинського районного центром зайнятості прийняв рішення про скорочення ОСОБА_5 допомоги по безробіттю, оформлене наказом Святошинського районного центру зайнятості від 17.08.2009 року за номером 155;

- копії виготовлених документів завірити відповідно до вимог пунктів 76-78 Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1242 від 30.11.2011 року.

Листом №08-11262 від 17.10.2014 року Київський МЦЗ повідомив позивача про те, що «згідно підпункту 5 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.

Відповідно до Єдиної технології обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України затвердженої наказом Державного центру зайнятості № 49 від 15.08.2000 року (діяло в 2009 р.) важливим елементом активізації зусиль клієнтів у пошуку роботи є план самостійного пошуку роботи. Такі плани допомагають клієнтам більш систематизовано та наполегливо шукати роботу, а спеціаліста, які здійснюють функції працевлаштування - цілеспрямовано сприяти громадянинові.

В день відвідування 24.07.2009 року Святошинського районного центру зайнятості спеціалістом ОСОБА_5 було запропоновано письмово скласти план самостійного пошуку роботи, на що він погодився, про що свідчить його особистий підпис в додатку № 1.

Але на наступний призначений ОСОБА_5 прийом, 17.08.2009 року, не виконав письмову рекомендацію спеціаліста й план самостійного пошуку роботи не надав.

Тому на підставі підпункту 5 пункту 5 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_5 було скорочено виплату допомоги по безробіттю з 17.08.2009 року по 14.11.2009 року».

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідь на інформаційний запит позивача надана Київським МЦЗ точно та в тому обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України №254к/96-ВР від 26 червня 1996 року кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Спеціальний закон, що регулює порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI від 13.01.2011 року (далі Закон №2939-VI).

Положення вказаного закону визначають права й обов'язки громадянина при розгляді його запиту та відповідно, суб'єкта, який їх розглядає.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації її надавати.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію.

Згідно із пунктом 2 частини 5 статті 19 Закону№2939-VI запит на інформацію має містити загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Надаючи оцінку виконанню відповідачем при розгляді запиту свого обов'язку, колегія суддів враховує, що позивач в інформаційному запиті від 13 жовтня 2014 року чітко сформована прохальна частина, а саме - «надати інформацію про рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню, яких відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (вказати конкретний пункт, частину статті закону) не дотримався ОСОБА_5, внаслідок чого директор Святошинського районного центру зайнятості прийняв рішення про скорочення ОСОБА_5 допомоги по безробіттю, оформлене наказом Святошинського районного центру зайнятості від 17.08.2009 року за номером 155».

З огляду на це, колегія суддів вважає, що відповідачем вказані чіткі правові підстави про обставини, які виходячи з наведених у відповіді норм законодавства стали підставою для видання Святошинським районним центром зайнятості наказу №155 від 17.08.2009 року про скорочення виплати позивачу допомоги по безробіттю з 17.08.2009 року по 14.11.2009 року, тобто надано точну та повну інформацію на поданий запит.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про надання йому відповіді не по суті запиту. Будь-яких інших доводів, конкретних обставин у чому полягає невідповідність отриманої інформації із запитуваною позивач не наводить. Відтак, сама по собі незгода позивача з відповіддю суб'єкта владних повноважень не тягне неправомірність його дій.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку необхідності доступу до конкретної інформації, громадянин відповідно до пункту 2 частини 5 статті 19 Закону №2939-VI має право звернутися з окремим запитом вказавши загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа. Тобто, після повідомлених підстав позивач наділений правом за бажанням уточнити конкретний документ чи отримати його копію.

При цьому, розглядаючи інформаційний запит позивача, слід виходити з того, що передбачений статтями 3, 14 вказаного Закону обов'язок розпорядника надати достовірну, точну та повну інформацію не повинен абсолютизуватися. Розпорядник не повинен здогадуватися що мав на увазі запитувач інформації, а повинен забезпечити йому доступ до чітко вказаної інформації, що відповідачем і зроблено.

Що стосується посилань позивача на обов'язок відповідача надати завірені відповідно до пунктів 76-78 Типової інструкції з діловодства копії документів, то колегія суддів виходить з того, що по-перше, відповідно до Закону №2939-VI такий обов'язок у розпорядника виникає відповідно до висловленого прохання запитувача інформації, а по-друге, такого прохання в запиті позивачем не висловлено. Так, вказано, що у разі виготовлення копій документів засвідчити їх належним чином, що передбачає лише можливість, а не обов'язок виготовлення копій.

Отже, Київським МЦЗ надано запитувану позивачем інформацію по суті запиту та у межах наданих чинним законодавством повноважень, а тому відсутня необхідність зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта в доводах апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права внаслідок розгляду справи в порядку скороченого провадження, оскільки дане питання не призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Натомість, суд першої інстанції безпідставно стягнув з позивача судовій збір у розмірі 73 гривень 38 коп., оскільки ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2015 року у даній справі звільнено ОСОБА_5 від сплати судового збору, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_5 судового збору у розмірі 73 гривень 38 коп. скасувати.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.