Постанова № 43207663, 17.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 700/1312/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Пічкур С.Д.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Яжук С.С. про визнання дій щодо накладення штрафу незаконними, скасування постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області звернулося до Лисянського районного суду Черкаської області із позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області, третя особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Яжук С.С. в якому просило визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області щодо накладення штрафу незаконними; скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про накладення штрафу в розмірі 680 грн. від 24.11.2014 по виконавчому провадженню № 45144883.

Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. щодо накладення штрафу постановою від 24.11.2014 за невиконання рішення суду на боржника - УПФУ в Лисянському районі Черкаської області.

Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжук С.С. від 24.11.2014 ВП № 45144883 про накладення на УПФУ в Лисянському районі Черкаської області в розмірі 680 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до виконавчого листа Лисянського районного суду Черкаської області, виданого 10.10.2014 по справі № 2а-5129/11 Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області зобов'язано провести ОСОБА_6 перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до вимог ст.ст. 39, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 03.02.2011 по 18.06.2011.

На підставі виконавчого листа та заяви стягувача, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області 16.10.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області від 24.11.2014 на боржника було накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що причини, з яких позивач не виконує рішення суду в частині виплати нарахованих ним коштів є поважними та об'єктивними.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частин 1, 3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Приписами ч. 1 ст. 27 Закону закріплено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній не виконує рішення суду у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки згідно приписів ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

Положеннями ч. 2 ст. 75 Закону визначено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 89 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Приписами ч. 2 ст. 89 Закону закріплено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Зі змісту постанови про накладення штрафу вбачається, що державним виконавцем накладено на позивача штраф за невиконання рішення суду без поважних причин в розмірі 680 грн.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача про невиконання посадовою особою відповідача обов'язку щодо перевірки поважності причин невиконання рішення суду, оскільки боржник посилався на неможливість виконання рішення суду через відсутність грошових коштів, що не може бути визнано поважною причиною, з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду, але неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1. Державний орган влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про повернення боргу. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права. Не можна, посилаючись на стверджуванні фінансові труднощі, яких зазнавала держава, перешкоджати заявникові отримати вигоду від ухваленого на його користь судового рішення. Відсутність бюджетних коштів не може виправдати таке упущення («Іммобільяре Саффі» проти Італії» [GC], N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V, «Бурдов проти Росії» (Заява N 59498/00) від 07.05.2002, Войтенко проти України» (Заява N 18966/02) від 29.06.2004 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями ст. 8 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутність грошових коштів у боржника не може бути підставою для неможливості державним органом виконати рішення про повернення боргу перед громадянином.

Отже, враховуючи те, що Управлінням без поважних причин не було виконано рішення суду, державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року - задовольнити.

Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст постанови складено та підписано - 20.03.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.