Ухвала суду № 43207628, 18.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17234/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2015 року по справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:

- визнати незаконними дій ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо безпідставного взяття на облік позивача як фізичної особи-підприємця;

- зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві зняти з обліку позивача як фізичну особу-підприємця;

- скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 08.08.2014 року № 1074/17-04;

- скасування рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 13.10.2014 року № 2311/Б/26-15-10-09-25, як невмотивованого.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірних податкового повідомлення-рішення та рішення та постановити в цій частині нову про задоволення позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція підтримує таку правову позицію, з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, за результати якої складено акт від 30.07.2014 року № 734/26-59-17-04-2467713473.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 57.1 ст. 57, пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та самозайнятими особами.

Заперечення позивача від 07.08.2014 №16/06 на зазначений акт перевірки залишено без розгляду в зв'язку із пропущенням строку їх подання.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 № 1074/17-04, яким позивачу нараховано 23 384,98 грн. штрафу за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності у розмірі 116 924,92 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до ГУ Міндоходів у м. Києві, рішенням якого від 13.10.2014 року № 2311/Б/26-15-10-09-25 скаргу позивача залишено без розгляду у зв'язку із пропущенням строку її подання.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття спірних рішень, судова колегія виходить з наступного.

Зі змісту акта перевірки слідує, що позивачем несвоєчасно сплачено протягом граничних строків узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та самозайнятими особами.

Згідно з пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

В матеріалах справи наявна податкова декларація про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за 2012 рік, якою самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 116 924,92 грн.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки граничним строком подачі податкової декларації для платників податку на доходи фізичних осіб є 30 квітня, відповідно граничним строком сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання є 10 травня відповідного року.

Проте, податок на доходи фізичних осіб у розмірі 116 924,92 грн. фактично сплачено позивачем лише 26.06.2013 року, що не заперечується сторонами та підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2013 року № 2.

Таким чином, колегія суддів не може не підтримати позицію суду першої інстанції щодо несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 116 924,92 грн. При цьому, апеляційна інстанція погоджується з доводами Окружного адміністративного суду м. Києва, що помилкове зазначення у акті перевірки статусу позивача як фізичної особи-підприємця не впливає на суть допущеного позивачем порушення фіскальної дисципліни та притягнення його до передбаченої податковим законодавством відповідальності.

Згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки граничним терміном сплати податкового зобов'язання, визначеного позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1, за 2012 рік було 08.05.2013 року, а фактично податкове зобов'язання сплачено лише 26.06.2013 року (із затримкою більш ніж 30 календарних днів), тому до позивача правомірно застосовано штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становить 23 384,98 грн. (116 924,92х20%).

При цьому, із спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що в ньому вказано вид платежу: податок на доходи фізичних осіб - СГД, код платежу 11010500, а згідно з наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» за кодом 11010500 значиться саме податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Таким чином, помилкове зазначення у спірному податковому повідомленні-рішенні статусу позивача як ФОП та назви платежу не є достатньою та самостійною підставою для його скасування, з урахуванням правомірності накладення на позивача штрафу за допущене ним порушення та зазначення вірного коду.

За п. 56.2 ст. 56 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3 ст. 56 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом з 56.7 статті 56 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі порушення платником податків вимог пунктів 56.3 і 56.6 подані ним скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення.

Зі змісту рішення ГУ Міндоходів у місті Києві від 13.10.2014 року № 2311/Б/26-15-10-09-25, яким скаргу позивача на спірне податкове повідомлення-рішення залишено без розгляду, убачається, що вказане податкове повідомлення-рішення було надіслане позивачу на адресу: 01001, АДРЕСА_1 рекомендованим листом № 021004570299 з повідомленням про вручення, та повернулось як не вручене з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Разом з тим, з податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за 2012 рік убачається, що податковою адресою (місцем проживання) платника податків є АДРЕСА_2. Аналогічна адреса позивача значиться також в довідці Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.09.2013 №1028/Б/26-59-17-07-26 про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи).

В силу приписів п. 58.3 ст. 58 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (абзац другий). У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (абзац третій). У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків (абзац четвертий).

Таким чином, оскільки податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 1074/17-04 надсилалось позивачу не за зазначеною ним адресою свого місця проживання, яка була відома податкову органу, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не вважається таким, що вручене позивачу 13.08.2014 року. А відтак, у відповідача були відсутні підстави для не розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 1074/17-04. Проте, вказана обставина не є підставою вважати скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року №1074/17-04 обґрунтованою та задоволеною, оскільки рішення за скаргою все ж було прийнято та надіслане позивачу. Крім того, вказане рішення жодним чином не впливає на оскаржуване податкове повідомлення-рішення з огляду на висновок суду про його правомірність.

Посилання апелянта на п.56.9 ст. 56 ПК України судовою колегією розцінюються критично, оскільки не можуть бути застосовані в даному випадку. Адже, в даній правовій нормі мова йде про не надсилання платнику податків протягом 20-денного строку … рішення за скаргою цього платника, тобто взагалі про неприйняття податковою інспекцією такого рішення.

Крім того, відповідно до ст. 17 КАС України предметом розгляду справи по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин. Тобто, звернення особи з відповідними позовними вимогами повинно бути направлено на відновлення порушеного права.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Правові наслідки для позивача можуть створювати лише відповідні рішення контролюючого органу, прийняті на підставі вказаного акта перевірки. Відповідно, рішення про розгляд скарги, не порушує права платника податків.

Оскільки за результатами проведеної перевірки відповідачем вже прийняте податкове повідомлення-рішення, саме воно повинно бути предметом оскарження. позивача.

Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права в наведеній частині не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Така правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року № К/800/45400/14.

За ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вона не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Оскільки в даному випадку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій щодо безпідставного взяття на облік позивача як фізичної особи-підприємця та зобов'язання зняти його з даного обліку не було оскаржено у порядку апеляційного провадження, колегія суддів в цій частині постанову не переглядає та залишає її без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 19.03.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Кобаль М.І.