Ухвала суду № 43207594, 19.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2228/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003052204 від 07 листопада 2013 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 23 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Технополіс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з січня 2013 року по червень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 228/22-04/32498133 від 24 жовтня 2013 року, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25 листопада 2011 року, що призвело до завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2013 року на суму 319 302,00 грн. та, як наслідок, до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 319 302,00 грн.

07 листопада 2013 року на підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003052204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 399 127,50 грн., у тому числі, за основним платежем - 319 302,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79 825,50 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» зареєстроване в якості юридичної особи 18 квітня 2003 року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 099341.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтується виключно на висновках акта перевірки № 175/22-03/32498133 від 04 жовтня 2013 року «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Технополіс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель», ТОВ «ВС Інвест», в якому зафіксовано порушення позивачем положень Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 319 302,00 грн. у тому числі, за серпень 2011 року на суму 12 459,00 грн., за листопад 2011 року на суму 21 432,00 грн., за грудень 2011 року на суму 97 224,00 грн., за січень 2012 року на суму 90 188,00 грн., за серпень 2012 року на суму 6 565,00 грн., за листопад 2012 року на суму 67 778,00 грн., за грудень 2012 року на суму 23 656,00 грн., до завищення залишку від'ємного значення (р.24 декларації) за грудень 2012 року на суму 319 302,00 грн. та заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 348 378,00 грн., у тому числі за 2011 рік на суму 150 782,00 грн. та за 2012 рік на суму 197 596,00 грн.

Оскільки позивач при складанні податкової звітності за період з січня 2013 року по червень 2013 року не врахував висновки акта перевірки № 175/22-03/32498133 від 04 жовтня 2013 року та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень: № 0001412301 від 22 жовтня 2013 року та № 0000072201 від 15 січня 2014 року, податковий орган дійшов до висновку про порушення позивачем вимог законодавства при визначенні сум податкових зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 у справі № 810/1974/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2014 року, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 0001412301 від 22 жовтня 2013 року та № 0000072201 від 15 січня 2014 року, які прийняті на підставі акта перевірки № 175/22-03/32498133 від 04 жовтня 2013 року.

Як вбачається із змісту наведених рішень, господарські операції щодо поставки товарів між ТОВ «Технополіс-1» та ТОВ «Ялато», ПП «Оптиум-Престиж», ТОВ «Телеком Партнер», ТОВ «Лобірель», ТОВ «ВС Інвест» у періоді, що перевірявся, мали реальний характер, а тому право позивача на формування податкового кредиту та право на формування показників валових витрат підтверджене належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 56.12 ст. 56 ПК України, якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на дату складання акта перевірки № 228/22-04/32498133 від 24 жовтня 2013 року, сума податкового зобов'язання, яка розрахована податковим органом на підставі попередньої перевірки (акт перевірки № 175/22-03/32498133 від 04 жовтня 2013 року), була неузгодженою у розумінні положень Податкового кодексу України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0003052204 від 07 листопада 2013 року, оскільки при складанні податкової звітності за період з січня 2013 року по червень 2013 року позивач правомірно не враховував висновки акта перевірки № 175/22-03/32498133 від 04 жовтня 2013 року та прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень № 0001412301 від 22 жовтня 2013 року та № 0000072201 від 15 січня 2014 року, оскільки у позивача був відсутній обов'язок для відображення у податковій звітності у наступних податкових періодах зобов'язань, які були визначені податковим органом на підставі акта перевірки № 175/22-03/32498133 від 04 жовтня 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0003052204 від 07 листопада 2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи, покладені податковим органом в основу висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними, висновки відповідача по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, які, до того ж, не забезпечені логічним зв'язком між собою, з огляду на що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.