Постанова № 43207534, 10.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 березня 2015 року №826/17927/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал»

до

державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 №0006372208 та від 22.10.2014 №0006382208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 №0006372208 та від 22.10.2014 №0006382208.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 03.10.2014 №4656/26-58-22-08-11/37553041 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.10.2014 №0006372208 та від 22.10.2014 №0006382208. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 03.10.2014 №4656/26-58-22-08-11/37553041 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 №0006372208 та від 22.10.2014 №0006382208, з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Адміністративну справу №826/17927/14 розглянуто в порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат»:

пунктів 198.3, 198.6, статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 52824,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 50183,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 03.10.2014 №4656/26-58-22-08-11/37553041 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 22.10.2014 №0006372208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 79 236,00 грн., у тому числі: 52 824,00 грн. – основний платіж, 26 412,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 22.10.2014 №00063822208, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 75 275,00 грн., у тому числі: 50 183,00 грн. – основний платіж, 25 092 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 03.10.2014 №4656/26-58-22-08-11/37553041 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» за договором від 30.08.2013 №0830/01.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» (продавець) укладено договір поставки від 30.08.2013 №0830/01, відповідно до якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 30.08.2013 №0830/01; видаткових накладних за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди; виписки з банківського рахунку за відповідний період; платіжних доручень за відповідні періоди.

Окрім того, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії договорів із третіми особами, з яких вбачається доцільність укладення первинного договору поставки через наявність прибутку між сумами купівлі відповідного обладнання у товариства з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» та його продажу позивачем третім особам.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» та його контрагентом вказано на лист ОВС СУ ГУ МВС України у місті Києві від 09.09.2014 №12/2-10634/4.

До листа від 09.09.2014 №12/2-10634/4 було додано постанову про призначення позапланової податкової перевірки від 09.09.2014 товариства з обмеженою відповідальністю «Лоллікат», протоколи допиту директора товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат».

Суд звертає увагу, що за відсутності відповідного вироку суду щодо фіктивності товариства з обмеженою відповідальністю «Лоллікат», покладення в основу висновків акту перевірки листа ОВС СУ ГУ МВС України у місті Києві від 09.09.2014 №12/2-10634/4 без наведення доказів суперечності відповідних правочинів фіскальним інтересам держави, є необґрунтованим.

Так, ані акт перевірки, ані письмові заперечення відповідача, не містять аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом податкової дисципліни у спірних правовідносинах.

За таких обставин посилання відповідача на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» було створене з метою прикриття незаконної діяльності, без мети здійснення господарської діяльності, не приймаються судом до уваги. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат».

Крім того, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 №К/9991/76242/12, від 08.10.2013 №К/9991/6432/11, від 09.10.2013 №К/800/7079/13, від 10.10.2013 № К/800/29238/13, від 10.10.2013 №К/9991/62045/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.10.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кіносвіт Діджитал» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.2014 №0006372208 та від 22.10.2014 №0006382208, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом’янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 22.10.2014 №0006372208 та від 22.10.2014 №0006382208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.