Постанова № 43207515, 11.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 березня 2015 року №826/2556/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до

головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 №0021/26-59-21-69,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 №0021/26-59-21-69.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 11.09.2014 №26/148/21/14364757, необґрунтовано прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 №0021/26-59-21-69.

Відповідачі своєї письмової позиції з приводу спірних правовідносин суду не надали.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування – Головне управління Міндоходів у місті Києві) проведено фактичну перевірку спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Перевіркою встановлено порушення спільним українсько-німецьким підприємством «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю вимог пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 та статей 11, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

За наслідками перевірки головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт перевірки від 11.09.2014 №26/148/21/14364757, а державною податковою інспекцією у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - державна податкова інспекція у Шевченківському районі головного управління Міндоходів у місті Києві) прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 №0021/26-59-21-69, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 69524,20 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95 № 481/95-ВР визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до абзацу третього частини 4 статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до підпункту 213.1.3 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України.

Згідно з пунктом 218.1 статті 218 цього Кодексу, суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку.

У підпункті 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України зазначено, що у разі ввезення маркованої підакцизної продукції на митну територію України податок сплачується під час придбання марок акцизного податку з доплатою (у разі потреби) на день подання митної декларації.

Таким чином, для імпортованої маркованої продукції передбачено перший строк сплати податку під час придбання марок акцизного податку, а остаточний розрахунок та строк сплати акцизного податку припадає на день подання митної декларації до митного органу.

Отже, дата подання митної декларації до митного органу і є датою визначення ставки для сплати акцизного податку з імпортованої маркованої алкогольної продукції, а не дата розливу цієї продукції.

Таке правило сплати податку при імпорті алкогольних виробів збігається з правилом для всієї імпортованої продукції, визначеним у пункту 216.4 статті 216 Податкового кодексу України, яким встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках.

Положення підпункту 222.1.2-222.1.3 пункту 222.1 статті 222 зазначеного Кодексу передбачають строк сплати акцизного податку з вітчизняних алкогольних виробів лише при придбанні марок акцизного податку.

Тобто, з метою встановлення відповідності між визначеною ставкою акцизного податку на час виробництва певної алкогольної продукції та фактично сплаченим розміром податку з такої продукції законодавець встановив певні правила.

Зокрема, в абзаці 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України визначено, що вважаються такими, що немарковані алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

За результатами аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку, що зазначена норма є загальною, оскільки в ній йдеться про алкогольні напої без їх поділу на вітчизняні та імпортовані, а тому має застосовуватись лише у тих випадках, коли відсутні спеціальні норми.

У свою чергу, відносно імпортованої алкогольної продукції встановлено спеціальний порядок визначення ставки податку.

Згідно з підпунктом 222.2.2 пункту 222.2 статті 222 Податкового кодексу України, ставка податку визначається не на день розливу такої продукції, а на день подання митної декларації. Таким чином, положення абзацу 4 пункту 226.9 статті 226 Податкового кодексу України повинні застосовуватись лише до алкогольної продукції, виробленої на митній території України, і не можуть бути застосовані до імпортованої алкогольної продукції, тому що для неї дата розливу не є датою визначення ставки акцизного податку.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки, викладеної в акті фактичної перевірку спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими для виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 11.09.2014 №26/148/21/14364757, контролюючим органом встановлено зберігання підприємством алкогольних напоїв обклеєних марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції місткості тари, що призвело до порушення пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 та статей 11, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Проте, на спростування встановлених правопорушень, позивачем під час розгляду справи надано копії сертифікатів відповідності, додатків до сертифікатів відповідності/свідоцтва про визнання, заявок-розрахунків на придбання марок акцизного податку для маркування алкогольних напоїв.

Наявність вказаних документів засвідчує той факт, що алкогольні напої, які перевірялися в магазині позивача, є імпортованими товарами, що попередньо ввезені на територію України іншими суб’єктами господарської діяльності.

Так, відповідно до пункту 17 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251, імпортерами є юридичні та фізичні особи, які уклали з іноземними виробниками контракт (договір) про постачання (ввезення) в Україну алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Абзацами другим і третім пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів визначено, контроль за наявністю марок на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання та продажу здійснюють територіальні органи ДФС, а під час ввезення таких товарів на митну територію України - територіальні органи ДФС. Маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Згідно абзацу 8 пункту 17 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, у разі порушення порядку маркування ввезених алкогольних напоїв і тютюнових виробів та/або сплати податку не в повному обсязі товар не допускається до митного оформлення і ввезення його на митну територію України забороняється.

Пунктом 226.2 статті 226 Податкового кодексу України встановлено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

У разі виявлення фактів ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування та продажу на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

З викладеного вбачається, що наявність марок акцизного збору та правильність застосування ставок акцизного податку щодо спірних алкогольних напоїв були вже перевірені контролюючими органами під час ввезення такої продукції на митну територію України.

За таких обставин, відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 №0021/26-59-21-69, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про застосування фінансових санкцій від 25.09.2014 №0021/26-59-21-69.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.