Постанова № 43207403, 18.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа № 917/2610/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Костяка Т.В. (довіреність б/н від 05.02.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №742 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.14р. у справі № 917/2610/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м.Кременчук,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "СТМ", м.Кременчук,

про стягнення 61088,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.12.2014р. (суддя Тимошенко К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20000,00 грн. неустойки, 20000,00 грн. штрафу за прострочення виконання робіт та 1720,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача з розрахунку строку прострочення робіт 21 календарний день. Зменшити розмір штрафних санкцій з урахуванням усіх обставин справи.

Скарга обґрунтована тим, що судом не встановлено у встановленому законом порядку факту прострочення виконання робіт ТОВ «НВФ «СТМ» на строк понад 21 календарний день. Факт завершення робіт в останніх числах жовтня 2013р., отримання актів від ТОВ «НВФ «СТМ» підтвердила особа, яка була призначена наказом ПАТ «КСЗ» відповідальною за ходом виконання робіт ТОВ «НВФ «СТМ».

Також посилається на інші обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

13.03.2015р. до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №4088), в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що остаточною датою підписання акту виконаних робіт необхідно вважати дату підписання уповноваженими представниками підрядника та замовника, тобто 28.11.2013р. Всі інші підписи в акті є лише візами внутрішніх підрозділів підприємства замовника та не можуть вважатися реквізитами дати підписання. Просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині зменшення розміру штрафних санкцій та винести нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі і стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 61088,91 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3547,50 грн.

17.03.2015р. до суду від позивача надійшла факсограма (вх. №4292), в якій позивач просив розглянути справу за наявними в ній матеріалами без його участі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В грудні 2013р. ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ Науково-виробничої фірми "СТМ" про стягнення 69561,09 грн. неустойки відповідно до договору № 14-1 від 20.09.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.03.2014р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р., у задоволенні позову відмовлено. Рішення судів мотивовані відсутністю вини відповідача в порушенні термінів виконання робіт, оскільки прострочення виконання зобов'язань з боку відповідача викликане причинами, які не залежали від волі останнього, та виробничою необхідністю, при цьому, відповідачем вжито певних заходів, спрямованих на захист інтересів позивача.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014р. рішення господарського суду Полтавської області від 18 березня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 червня 2014 року у справі № 917/2610/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що попередні судові інстанції не звернули належної уваги на доводи позивача стосовно відсутності доказів укладення відповідачем будь-яких договорів з третіми особами щодо виконання робіт, відповідного погодження на укладення таких договорів з позивачем, не дослідили ці обставини та не надали їм відповідної правової оцінки, як і не звернули уваги на положення ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 319, ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України щодо відповідальності підрядника, в разі укладення субпідрядних договорів з третіми особами, за результати роботи субпідрядників перед замовником, в тому числі і щодо дотримання строків виконання робіт. Крім того, судом не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву, щодо прострочення ним 21 календарного дня без поважних причин. Як зазначено в постанові, прострочення строку виконання робіт з причин, встановлених судом в ході розгляду справи, може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, передбачених умовами договору підряду, проте, не дає підстав для звільнення відповідача від передбачених договором санкцій за умови встановленого факту порушення ним договірних зобов'язань.

23.09.2014р. від відповідача до господарського суду Полтавської області надійшли пояснення (вх. №12424), в яких відповідач зазначив, що він не погоджується зі строком прострочення робіт, а також розміром нарахованих штрафних санкцій. Підрядник не повинен нести відповідальність за той строк, коли акти виконаних робіт були передані замовнику, і ним не підписувались. Так як акти були передані 21.10.2013р., то відповідно строк з 21.10.2013р. по 27.11.2013р. (дата підписання останнього акту) взагалі не може вважатися простроченням виконання робіт. Просив розмір нарахованих санкцій зменшити до 1693,66 грн. Позов задовольнити частково на суму 1693,66 грн.

23.09.2014р. позивачем до суду надані пояснення (вх. №12402), в яких позивач просив суд прийняти рішення з урахуванням позиції Вищого господарського суду по даній справі, яким стягнути з відповідача неустойку у розмірі 67637,01 грн., з яких 29875,60 грн. неустойка у розмірі 0,1% від вартості робіт, 31213,31 грн. сума додаткового штрафу у розмірі 7% вартості робіт за прострочення понад 30 днів, 6548,10 грн. 20% річних за час користування коштами, нарахованих на суму попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.09.2014р. суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (зменшення суми 0,1% неустойки) до розгляду, заяву про збільшення позовних вимог в частині 20% річних відхилено, як таку, що містить інші позовні вимоги ніж ті, що вказані в позовній заяві. Також у ухвалі зазначено, що з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог судом розглядаються вимоги про стягнення 31213,31 грн. 7% штрафу, 29875,60 грн. 0,1% неустойки.

13.11.2014р. від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. №15106) про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до такого, що був би співрозмірним наслідкам прострочення, а також відповідав би передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.1, 2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

26.12.2014р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 20.09.2012р. між ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", замовником, та ТОВ Науково-виробничою фірмою "СТМ", підрядником був укладений договір № 14-1, згідно якого підрядник зобов'язався за дорученням замовника на власний ризик виконати комплекс робіт по облаштуванню опалення полігональних сит в ФЛЦ, які включають в себе поставку необхідного обладнання та матеріалів, виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, та здати їх замовнику, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.01.2013 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором.

18.01.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду б/н, відповідно до п.1 якої пункт 7.1. договору змінено та встановлено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р.

20.03.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду №1, згідно з якою пункти 2.1, 3.2, 4.1 договору змінено.

Відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 року загальна вартість робіт, зазначених у п. 1.1., визначається кошторисами, які є невід'ємними частинами договору та складає 625904,40 грн. з ПДВ. Вартість розроблення робочого плану проекту складає 180000,00 грн. з ПДВ. Вартість робіт по реалізації проекту "Опалення полігональних сит в ФЛЦ на ПАТ "КСЗ", які включають в себе: поставку необхідного обладнання і матеріалів, виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, підготовку та передачу замовнику виконавчої документації, складає 445904,40 грн. з ПДВ.

Відповідності до п. 2 додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 року на підставі затвердженої кошторисної документації до початку виконання робіт, передбачених цією додатковою угодою, замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 40% від загальної вартості робіт по реалізації проекту, що складає 178361,76 грн. з ПДВ.

На виконання наведених вище положень договору та додаткової угоди до нього позивачем було здійснено перерахування відповідачеві грошових коштів у якості авансу в розмірі 178361,76 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 74 від 23.05.2013 року.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 року термін виконання робіт по даній додатковій угоді складає 70 робочих днів з дня перерахування замовником авансу.

Таким чином, як зазначає позивач, приймаючи до уваги дату перерахування авансу позивачем, кінцевою датою здачі робіт є 03.09.2013 року. Разом із тим, відповідачем було допущено прострочення виконання робіт на 86 календарних днів, оскільки останній акт приймання виконаних підрядних робіт № 6/1-02-1-10 був підписаний лише 28.11.2013 року.

Відповідно до приписів п. 10.2. договору за порушення терміну виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% від суми договору.

В зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку за порушення термінів виконання робіт в розмірі 29875,60 грн. та 31213,31 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних, а також інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 846 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Як вже зазначалось, обов'язок відповідача виконати підрядні роботи протягом 70 робочих днів з дня перерахування позивачем авансу встановлено п. 3 додаткової угоди № 1 від 20.03.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що прострочка здачі робіт в значній мірі була викликана діями та бездіяльністю позивача. Так, у період з 03.08.2013р. по 01.09.2013р. він був змушений працювати тільки у вихідні дні в зв'язку з неможливістю розташування та роботи гідравлічного підйомника ТОВ "НВФ "СТМ" на проїжджій частині території ПАТ "КСЗ", яка, у робочі дні використовувалась для пересування та руху технологічного транспорту ПАТ "КСЗ". Тому, роботи по монтажу повітроводів, що могли здійснюватись тільки з використанням гідравлічного підйомника, проводились виключно у вихідні дні, Загальний строк виконання робіт у зв'язку з цим збільшився на 20 днів.

Крім того, вважає, що строк, протягом якого ТОВ «НВФ «СТМ» не мало можливості виконувати роботи внаслідок виконання ПАТ «Кременчукгаз» заявки на врізку (8 календарних днів), не можна враховувати при обчисленні прострочення виконаних робіт та при нарахуванні штрафних санкцій. Таким чином, кінцевий строк виконання робіт, на думку відповідача, збільшився з незалежних від підрядника причин. Враховуючи період існування таких обставин, кінцевим строком виконання робіт слід вважати не 03.09.2013р., а 30.09.2013р.

Позивач у поясненнях, наданих до суду першої інстанції, зазначив, що враховуючи те, що протягом 19 робочих днів ТОВ НВФ «СТМ» не могло виконувати умови договору в частині строку виконання підрядних робіт, підрядною організацією все одно істотно порушено строк виконання робіт. З врахуванням часу, протягом якого відповідач не міг здійснювати роботи, прострочення виконання робіт за договором підряду склало 67 календарних днів. В зв'язку з чим позивач просив стягнути 29875,60 грн. прострочки саме за 67 днів та 31213,31 грн. штрафу.

Щодо посилання апелянта на те, що прострочка здачі робіт в значній мірі була викликана діями та бездіяльністю позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем до матеріалів справи надано лист №30/09 від 30.09.2013р., направлений ПАТ «Кременчукгаз», в якому відповідач просив зробити врізку у діючий газопровід на території ПАТ «КСЗ» для підключення теплогенераторної полігональних сит, оскільки ПАТ «Кременчукгаз» є спеціалізованою організацією, яка має виключне право, обумовлене чинним законодавством, проводити роботи по врізці труб до діючого газопроводу, та надано копію витягу з журналу реєстрації видачі нарядів ПАТ «Кременчукгаз», з якого вбачається, що роботи були виконані 08.10.2013р. Тобто, даний лист, на думку апелянта, підтверджує прострочення виконання робіт не з його вини.

Таке твердження апелянта на думку колегії суддів є таким, що не підтверджується наданими документами з огляду на те, що з урахуванням встановленого строку виконання зобов'язання до 03.09.2013р. та визнання позивачем обставин неможливості його виконання протягом 19 робочих днів у серпні 2013р., про що було зазначено раніше, строк виконання зобов'язання відповідно до вимог ч.2 ст.613 ЦК України перенісся до 22.09.2013р., в той час як лист ПАТ «Кременчукгаз» був направлений відповідачем 30.09.2013р., тобто вже з пропуском встановленого договором строку.

Слід зазначити, що копія витягу з журналу реєстрації видачі нарядів ПАТ «Кременчукгаз», який відповідачем було надано в обгрунтування того, що роботи були виконані лише 08.10.2013р., не може вважатись належним та допустимим доказом виконання робіт в розумінні ст.34 ГПК України.

Крім того, заявлена до стягнення сума неустойки та штрафу позивачем вже була визначена з врахуванням 19 робочих днів протягом яких ТОВ НВФ «СТМ» не могло виконувати умови договору.

За таких обставин зазначені вище посилання відповідача є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 4.2 договору датою завершення робіт є дата підписання акту виконаних робіт особою призначеною відповідальною за ходом виконання.

Відповідно до п.2.6 договору датою виконання робіт являється дата підписання актів виконаних робіт уповноваженими представниками підрядника і замовника.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що замовник після закінчення підрядником проектних робіт, на протязі семи календарних днів проводить прийомку виконаних робіт. В разі виявлення зауважень замовник в письмовій формі повідомляє про це підрядника.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні декілька копій актів прийняття виконаних робіт, зокрема актів № 6/1-02-1-10 за листопад 2013р., які відрізняються між собою (а.с.56-57, 99 т.1, а.с.158-159 т.3). Так, зокрема, на акті наданому до матеріалів справи позивачем наявна дата складання акту- 28.11.2013р. та відсутня дата здачі акту відповідачем, а на акті, наданому відповідачем до матеріалів справи наявна дата здачі робіт відповідачем - 21.10.2013р та відсутня дата підписання акту позивачем.

При цьому відповідач наполягає на тому, що зазначений акт був складений, підписаний відвідачем та переданий позивачу 21.10.2013р., а позивач наполягає на тому, що датою підписання акту є 28.11.2013р.

Крім того, відповідач на підтвердження своїх посилань посилається, зокрема, на пояснення працівника позивача, в якому зазначено, що фактичні обсяги виконаних відповідачем робіт по акту №6/1-02-1-10 були перевірені і узгоджені в останніх числах жовтня 2013р. (т.3, а.с.13).

Позивач, заперечуючи проти цього, зазначив, що остаточною датою підписання акту виконаних робіт необхідно вважати дату підписання уповноваженими представниками підрядника та замовника, тобто 28.11.2013р. Всі інші підписи в акті є лише візами внутрішніх підрозділів підприємства замовника та не можуть вважатися реквізитами дати підписання.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пояснень учасників судового процесу акт складає підрядник та надає його для підписання замовнику.

Колегія суддів враховує те, що акт наданий підрядником замовнику не містить дати його підписання підрядником на момент передачі замовнику. Також матеріали справи не містять доказів його направлення або вручення відповідальній особі позивача. За таких умов колегія суддів вважає датою підписання акту №6/1-02-1-10 за листопад 2013р., підписаним 28.11.2013р., датою його підписання замовником.

Посилання відповідача на пояснення позивача наявні в матеріалах справи (т.3, а.с.13) не можуть бути прийняті судом в якості доказу при наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем.

Підписи інших осіб на спірному акті також не можуть бути доказом іншої дати підписання акту з огляду на те, що вони є візами внутрішніх підрозділів позивача, в той час як напис уповноваженої особи позивача "прийняв замовник" містять дату 28.11.2013р.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що акт приймання виконаних робіт за листопад 2013р. не може бути доказом підписання робіт в жовтні 2013р.

Як вже зазначалось, відповідачем до суду першої інстанції надані клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.138-141 т.2, а.с.95-96 т.3). В обґрунтування клопотань відповідач посилається на те, що підрядник не повинен нести відповідальність за той строк, коли акти виконаних робіт були передані замовнику, однак ним не підписувались; що позивачем безпідставно вказано про не доведення факту залучення ПАТ "Кременчукгаз" з підстав відсутності договору з цією організацією, оскільки письмовий договір не є єдиним та виключним доказом залучення ПАТ "Кременчукгаз"; що розмір нарахованих штрафних санкцій є надмірним та безпідставно завищеним, оскільки не відповідає суттєвості наслідків прострочення виконання робіт і що відповідачем з метою захисту інтересів позивача та в якості компенсації за порушення строків виконання було вжито заходів добровільного усунення наслідків порушення своїх зобов'язань, сума яких складає понад 34000,00 грн., а саме: - виконано за свій рахунок, без збільшення загальної вартості робіт, додаткові роботи по зміні програми верхнього рівня для роботи з двома теплогенераторами (лист №40-31/2661 від 03.10.2013р.); - виконало за свій рахунок, без збільшення загальної вартості робіт, додаткові роботи по ізоляції шламопроводу ПАТ "КСЗ" (лист ТОВ "НВФ "СТМ" - вих. №20/08-1 від 20.08.2013); - у рамках підписання договору про виконання робіт по ізоляції трубопроводів на прохання керівництва ПАТ "КСЗ" про зниження договірної ціни відповідач винайшов можливість зменшити ціну більш ніж на 30 тисяч грн., що у свою чергу також свідчить про партнерське ставлення до позивача.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги те, що зобов'язання відповідачем виконані в повному обсязі, що виходячи з матеріалів справи порушення строків виконання зобов'язання не завдало збитків позивачу, те, що відповідачем з метою захисту інтересів позивача та в якості компенсації за порушення строків виконання було вжито заходів добровільного усунення наслідків порушення своїх зобов'язань, сума яких складає понад 34000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо можливості часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваних санкцій до 40000,00 грн., в т.ч. 20000,00 грн. неустойки, 20000,00 грн. штрафу.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.14р. у справі № 917/2610/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "СТМ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.12.14р. у справі № 917/2610/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 23.03.2015р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О.В.