Ухвала суду № 43206922, 19.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року

справа № 808/677/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного малого підприємства - фірма «ЯЛОС» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 808/677/14 за поданням Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - заявник) 27.01.2014 року звернулась до суду із поданням до приватного малого підприємства - фірма «ЯЛОС» (далі - ПМПФ «ЯЛОС»), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету кошти за податковим боргом з податку на додану вартість у розмірі 109 672 грн.

Вимоги про стягнення коштів заявник обґрунтовує тим, що відповідач має податковий борг, який виник внаслідок не сплати ним, у строк встановлений ст. 57 Податкового кодексу України, суми узгодженого грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 109672 грн., визначеної у податковій декларації.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року подання задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що подання податкового органу є правомірним, звернення податкового органу до суду з поданням відбулось з дотримання заявником строку звернення до суду встановленого частиною 2 статті 183-3 КАС України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, згідно з якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні подання відмовити.

Посилається на те, що заявникові стало відомо про існування обставин, які зумовлюють звернення до суду 26.11.2013 року, однак протягом 24 годин з цієї дати він до суду не звернувся. Крім того у заявника мається перед відповідачем борг, тому розмір податкового боргу повинен бути зменшений на 8 748 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 16.08.2013 року відповідачем до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була подана податкова декларація з податку на додану вартість, у якій ПМПФ «ЯЛОС» самостійно нарахувало суму грошового зобов’язання з ПДВ у розмірі 109 672 грн., яка підлягала сплаті до бюджету за липень 2013 року.

У встановлені законодавством строки відповідач вищевказані податкові зобов'язання перед бюджетом не сплатив.

У зв’язку з цим податковим органом на адресу відповідача поштою 27.11.2013 року була направлена податкова вимога від 26.11.2013 року № 320-11, яка отримана відповідачем 04.12.2013 року (а.с. 9).

Таким чином відповідач має податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 109 672 грн.

Приймаючи рішення про задоволення подання, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність необхідної сукупності обставин, які дають підставу для висновку щодо правомірності заявленого подання.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законам з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1. статті 95 ПК України, передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.2. статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

В матеріалах справи містяться надіслана 27.11.2013 року та отримана 04.12.2013 року відповідачем податкова вимога № 320-11 від 26.11.2013 року, що не відкликалася.

Враховуючи вірно встановлені судом першої інстанції обставини справи, які свідчать про наявність у відповідача суми грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків, але не сплаченого у встановлений ПК України строк, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності вимог податкового органу про стягнення з рахунків відповідача на користь Державного бюджету кошів за податковим боргом у розмірі 109 672 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо порушення заявником строків передбачених ч. 1,3 ст. 183-3 КАС України виходячи з наступного.

Відповідно до положень пункту 95.2. статті 95 ПК України, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у податкового органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пункту 2 статті 183-3 КАС України подання подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності.

Враховуючи те, що податкова вимога була направлена заявником 27.11.2013 року, строк передбачений пунктом 95.2. статті 95 ПК України закінчився 26.01.2014 року, таким чином заявник своєчасно 27.01.2014 року звернувся до суду з вказаним поданням.

Згідно з п.1,6 статті 103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Щодо доводів відповідача про наявність у заявника перед ними податкового боргу в сумі 8 748 грн. та як наслідок зменшення податкового боргу за цим поданням на вказану суму суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року про відкриття провадження у справі, суд зобов’язав відповідача у разі невизнання вимог подання подати заперечення та докази на обґрунтування цих заперечень, та роз’яснено, що у разі їх неподання у вказаний судом строк, суд виносить рішення на підставі наявних доказів.

Проте відповідачем на пропозицію суду не було надано заперечень та доказів для підтвердження обставин, на які він посилається, що стало підставою для вирішення справи на основі наявних доказів.

Відповідно до частини 2 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Враховуючи те, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав ненадання до суду першої інстанції доказів на які він посилається в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції не вправі досліджувати такі докази.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного малого підприємства - фірма «ЯЛОС» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року у справі № 808/677/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 20 березня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: А.В. Суховаров