Постанова № 43206629, 02.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2015 р. Справа № 804/20757/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Халеміна М.Б.

представників відповідача Бондаренко М.Г., Макушенцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014р. № 0000724602,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014р. № 0000724602.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2014 року, за результатами якої, складено акт №636/28-01-46-02-05393145 від 21.11.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014р. № 0000724602, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4201,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника у банку за серпень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.3 ст.198, що призвело до завищення податкового кредиту в серпні 2014 року на 4201 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п.200.1 ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за серпень 2014 року на 4201 грн. та призвело до порушення п.200.3, ст.200 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме:

- завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу) податкового кредиту наступного звітного (податкового) періода) в сумі 4201 грн. (серпень 2014 року).

За результатами перевірки складено Акт № 636/28-01-46-02-05393145 від 21.11.2014 року на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014р. № 0000724602, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4201,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, при перевірці показників, відображених в рядку 12.1 декларації за серпень встановлено, що ООО "Светлогорський завод сварочних електродів" (Білорусь) в серпні 2014 року повернуто ПАТ «ДНІПРОМЕТИЗ» дріт сталевий низковуглецевий загального призначення без покриття, гладкий, нешліфований, термічно необроблений ТС 05393145-007:2013, сталь 1006,С-0,067-0,074%:3,0мм. Бухта № 084757 вага 911кг., бухта №084758 вага 929кг., виготовлено не з брухту та відходів з чорних металів. Причиною повернення зазначено «повернення по рекламації». Вартість продукції 48944 рос.руб., в гривневому еквіваленті фактурна вартість складає 18005,03 грн. Враховуючи, що дана операція є поверненням, факт придбання дроту відсутній. Митна вартість такого безоплатно ввезеного товару складає 25206,04 грн., сума нарахованого та сплаченого податку на додану вартість 4201,01 грн.

На думку відповідача, сума ПДВ, сплачена при імпорті безоплатно отриманого дроту від нерезидента, у зв'язку з поверненням нерезидентом товарів (в претензії зазначена: вимога ООО "Светлогорський завод сварочних електродів" «замінити неякісний товар на товар належної якості»), не може бути віднесена до податкового кредиту платника податку, оскільки, в даному випадку відсутній факт придбання таких товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно приписів підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, підставами для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту є нарахування (сплата) такого податку при придбанні товарів (послуг), що в подальшому використовуються платником податків у його господарській діяльності.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 та підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, є платником податку для цілей оподаткування податком на додану вартість.

Згідно пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

При цьому, в силу положень Податкового кодексу України та Митного кодексу України, митні органи, що входять до системи органів доходів і зборів, є контролюючими органами щодо сплати мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

В силу вимог пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України суми податку, нараховані митним органом, підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок за винятком операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Відтак, операція з імпорту товарів підлягає оплаті податком на додану вартість, який визначається з договірної вартості товару, але не нижче митної вартості цих товарів та сплачується на дату подання вантажної митної декларації до відповідного контролюючого органу.

Відповідно до положень абзацу 2 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту, є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України, є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У відповідності до вимог пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку, що закон зобов'язує платника податку на додану вартість сплатити названий податок при імпорті та надає йому право на податковий кредит на суму фактично сплаченого податку за умови підтвердження належним чином оформлених митних декларацій. При цьому, в законі відсутня така виключна умова для виникнення права на податковий кредит, як оплатне придбання платником податку матеріальних цінностей, а визначальним є сплата такого податку до Державного бюджету, згідно з пунктом 206.1 статті 206 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Присудити з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрометиз" судовий збір в сумі 182, 70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2014р. № 0000724602- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014р. № 0000724602.

Присудити з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпрометиз» судовий збір в сумі 182, 70 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В. Рагімов