Постанова № 43206304, 17.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 917/2151/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю представників сторін:

позивача – не з'явився;

відповідача – не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 745П/1-28) на рішення Господарського суду Полтавської області від « 06» січня 2015 року у справі № 917/2151/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії ПАТ "Полтаваобленерго", м. Полтава;

до Публічного акціонерного товариства "Рижівський гранітний кар'єр", м. Комсомольськ Полтавської області;

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ПАТ "Полтаваобленерго" в особі Комсомольської філії ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ПАТ "Рижівський гранітний кар'єр" про стягнення 109385,37 грн. по договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р., які складаються з заборгованості за перетікання реактивної електроенергії в сумі 95613,25 грн., пені в сумі 5813,90 грн., інфляційних втрат в сумі 6534,95 грн. та 3% річних в сумі 1423,27 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог від 05.12.2014 р. № 05-10-02/1880, в якій, посилаючись на часткову оплату заборгованості за перетікання реактивної електроенергії, просить стягнути з відповідача: 15613,25 грн. заборгованості за перетікання реактивної електроенергії; 5813,90 грн. пені; 6534,95 грн. інфляційних втрат та 1423,27 грн. 3% річних (т. 1 а.с. 57-58).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.01.2015 р. у справі № 917/2151/14 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 613,25 грн. основного боргу, 5813,90 грн. пені, 6534,95 грн. інфляційних нарахувань, 1423,27 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 06.01.2015 р. у справі № 917/2151/14 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Посилається на часткове погашення заборгованості. Зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення залишилась заборгованість лише за вересень 2014 р., між сторонами було досягнуто усної домовленості про надання відповідачу розстрочки на 2 місяці на виплату цієї заборгованості. Не погоджується з нарахуванням пені за 5 місяців та інфляційних нарахувань та 3% річних – за 2013-2014 р.р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. у справі № 917/2151/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2015 р.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу (вх. № 3748 від 10.03.2015 р.), в якому не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, поштою надіслав заяву (вх. № 3748/1 від 10.03.2015 р.), в якій просив розглянути справу без його участі, посилаючись на відсутність предмету спору, у зв’язку з повним погашенням заборгованості.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину відсутності представника відповідача суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення 10.02.2015 р. копії ухвали апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. (т. 2 а.с. 12).

Приймаючи до уваги клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі та враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду даної справи, неприбуття представників позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2008 р. між ВАТ "Полтаваобленерго" в особі структурного підрозділу Комсомольської філії ВАТ "Полтаваобленерго" (правонаступником якого є позивач) та ВАТ "Рижівський гранітний кар'єр" (правонаступником якого є відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 1/6 (т. 1 а.с. 7-10).

Відповідно до п. 9.4 Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р., цей договір був пролонгований на наступні роки і на даний час є діючим.

Відповідно до п. 1 зазначеного договору, постачальник продає споживачу електричну енергію (як різновид товару) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 3.200 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії визначена на межі балансової належності електричних мереж постачальника та споживача згідно з додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".

Згідно п. 2.3.3 Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р., споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії".

В пункті 2.3.4 Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р. сторони встановили обов’язок споживача щодо здійснення оплати за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

В п. 7.1 вказаного договору про постачання електричної енергії сторони визначили, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами "Правил устройства електроустановок. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів, що встановлюються при розрахунках за спожиту електричну енергію, а обсяги спожитої електричної енергії визначаються постачальником розрахунково згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 7.5 Договору про постачання електричної енергії, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюється акт про обсяги спожитої (переданої) споживачу (субспоживачу) електричної енергії та акт результатів замірів електричної потужності.

Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії сторони узгодили в Додатку № 5 від 30.10.2008 р. до Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р. (т. 1 а.с. 11-13), відповідно до якого за підсумками розрахункового періоду енергопостачальна організація надсилає споживачу розрахункові документи для оплати за перетікання реактивної електроенергії.

В п. 17 Додатку № 5 до Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р. передбачено обов’язок споживача щодо перерахування оплати за перетікання реактивної електроенергії на поточний рахунок енергопостачальної організації протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Додатковою угодою № 7 від 11.12.2012 р. до Договору № 1/6 від 30.10.2008 р. сторони внесли зміни до п. 6 Додатку № 5 до вказаного договору, виклавши його в наступній редакції: "точка розрахунку економічних еквівалентів реактивної потужності: Рижі 1:35+Т1, - 0,0173, D2 - 0,0451, - 0,0624. Наведені в таблиці значення ЕЕРП (D) застосовуються в розрахунках плати за перетікання реактивної електричної енергії з 01.01.2013 р." (т. 1 а.с. 68).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р. позивачем в період з березня 2014 р. по вересень 2014 р. постачав електричну енергію відповідачу на передбачених договором умовах, що підтверджується належним чином оформленими відповідачем відомостями про фактичні покази розрахункових приладів обліку електричної енергії за період з березня 2014 р. по вересень 2014 р. та складеними на підставі зазначених відомостей актів про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії за вказаний період. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін.

На підставі вищезазначених актів про обсяги спожитої (переданої) споживачу електричної енергії позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату отриманої ним електричної енергії за період з березня 2014 р. по вересень 2014 р., в т.ч. 408819,09 грн. за перетікання реактивної електроенергії.

Відповідач здійснив лише частково оплату за перетікання реактивної електричної енергії.

З наданого позивачем розрахунку нарахування та сплати за спожиту реактивну електроенергію, виконаного відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, погодженої НКРЕ, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 р. N 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за N 93/6381, вбачається, що на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за перетікання реактивної електроенергії за серпень-вересень 2014 р. складала 95613,25 грн.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було погашено заборгованість перед позивачем на загальну суму 80000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т. 1 а.с. 59-60).

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваного рішення у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за перетікання реактивної енергії в сумі 15613,25 грн.

Вказану заборгованість на момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем сплачено не було, тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15613,25 грн. заборгованості за перетікання реактивної енергії.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5813,90 грн. пені, 6534,95 грн. інфляційних втрат та 1423,27 грн. 3% річних.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р. передбачено відповідальність споживача за порушення термінів внесення платежів, зокрема, за перетікання реактивної електричної енергії, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 5813,90 грн. пені за період з 30.04.2014 р. по 30.09.2014 р., інфляційних нарахувань у розмірі 6534,95 грн. за період з 31.10.2013 р. по 30.09.2014 р. та 1423,27 грн. з січня 2013 р. по 30.09.2014 р.

Посилання апелянта на незаконність стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з березня по вересень 2014 р., є безпідставним, оскільки пеня, інфляційні нарахування та 3% річних нараховані позивачем за період до моменту внесення оплати на заборгованість за перетікання реактивної електроенергії в сумі 95613,25 грн., яка існувала на момент звернення з позовною заявою до суду, і яку було частково погашено в сумі 80000,00 грн. лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 7.6 Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р., у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір погашення заборгованості, що має бути невід’ємною частиною цього договору.

Апелянт безпідставно посилається на те, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про надання відповідачу розстрочки на 2 місяці на виплату заборгованості за перетікання реактивної електроенергії в сумі 15613,25 грн., відповідно до п. 7.6 Договору про постачання електричної енергії № 1/6 від 30.10.2008 р., оскільки доказів досягнення сторонами такої домовленості, до матеріалів справи не надано.

Як зазначає представник позивача в запереченні на апеляційну скаргу від 05.03.2015 р. № 13-10-02/261 (т. 2 а.с. 14-15) та в заяві від 05.03.2015 р. № 13-10-02/262 (т. 2 а.с. 20), відповідачем вже після прийняття рішення судом першої інстанції було погашено суму заборгованості та всі нарахування на суму заборгованості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов’язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що Господарський суд Полтавської області, приймаючи рішення від 06.01.2015 р. у справі № 917/2151/14 , повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від « 06» січня 2015 року у справі № 917/2151/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений та підписаний 23.03.15

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.