Постанова № 43206301, 18.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015 року Справа № 912/1799/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 17.03.2015р.)

Секретар судового засідання: Валяр М.Г.

Представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.14р. у справі № 912/1799/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпровір",

до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Житлово-будівельного кооперативу №45,

про визнання акта недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2014 року у справі №912/1799/14 (головуючий суддя Колодій С.Б., судді: Глушкова М.С., Кабакової В.Г.) в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпровір" до управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області відмовлено.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що за відсутністю об"єкту незавершеного будівництва, як об"єкту цивільних прав, що визначений сторонами, як предмет оспорюваного правочину, акт №1 від 19.11.2010 прийняття-передачі незавершеної будівництвом будівлі, який за своєю правовою природою є договором дарування не може вважатися вчиненим (укладеним). При відсутності в акті №1 від 19.11.2010 прийняття-передачі переліку будівельних матеріалів, їх найменування, кількості та будь-яких інших ознак, а також визначення вартості незавершеного будівництва в розмірі 1 663 876,90 грн., тоді як вартість придбаних позивачем у ЖБК №45 будівельних матеріалів склала 55 975,00 грн., відсутні підстави для висновку, що за оспорюваним правочином відповідачу фактично були передані будівельні матеріали придбані позивачем за договором купівлі - продажу будівельних матеріалів від 18.11.2006 року. Крім цього, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог стало не доведення позивачем його порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права на момент звернення до суду.

Не погодившись з зазначеним рішенням, управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити оскаржуване рішення, виключивши з мотивувальної частини рішення положення, що стосується обґрунтувань відмови у задоволенні позову у зв'язку із його "неукладенням" та відмовити у задоволенні позову з підстав дійсності оспорюваного акту. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими та при невідповідності висновків.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки договору купівлі-продажу незакінченого будівництва (будівельних матеріалів) від 18.06.2006р. між ЖБК № 45 та позивачем. На твердження суду першої інстанції про відсутність у оспорюванному акті переліку будівельних матеріалів, їх найменування, кількості та будь-яких інших ознак зазначає, що матеріали є речами з родовими ознаками, ідентифікація яких утруднена або взагалі не можлива, крім цього, невід'ємною частиною оспорюваного акту є технічна документація, що складається з технічного паспорта, висновку про ринкову вартість об'єкта з відповідними схемами, та фотографіями. До матеріалів справи надано складену відповідачем фототаблицю об'єкту (а.с. 92-93). Зазначає, що місцевим судом не прийнято до уваги той факт, що відповідно до оспорюваного акту, майно передано з власності та балансу ТОВ „Торговий дім "Дніпровір" - в сферу управління МВС на баланс УМВС. На думку відповідача, суд дійшов хибного висновку, щодо необхідності нотаріального посвідчення передачі спірного майна, оскільки спірне майно не зареєстроване за позивачем в БТІ як об'єкт незавершеного будівництва, тому на передачу спірного майна не встановлено імперативу нотаріального посвідчення. Вважає, що Управління правомірно отримало будівельні матеріали, що використані під час будівництва незавершеного будівництвом об'єкту на підставі оспорюваного акту. Також позивачеві було надано вчасно відповідь на його заяву за № 13/58 від 16.06.2014р. (лист позивача зареєстровано 16.05.2014) у місячний термін. Але позивач не дочекавшись спливу місячного строку встановленого діючими нормативно-правовими актами на розгляд його листа від 15.05.2014, подав позов 06.06.2014р., тобто фактично передчасно, не знаючи позиції Управління з приводу порушених позивачем питань. Крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Щодо повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дніпровір» доводи позивача щодо перевищення директором повноважень, визначених статутом, спростовуються постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2013р. у справі №5013/1544/12, в якому судом надано правову оцінку Акту прийняття-передачі №1 від 19.11.2010р., що досліджувався в ході розгляду справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з»явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розглянути спір за відсутністю представників сторін та третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ТД "Дніпровір" було направлено лист від 06.09.2010 року начальнику УМВС України в Кіровоградської області з пропозицією передати Управлінню безкоштовно незавершену будівлю (144-квартирного житлового будинку розміром 1 116 кв.м.), яка складається зі свайного поля, фундаменту та сантехнічного поверху, що розташована в м. Кіровограді, по проспекту Університетському (біля будинку №25). Також вказаним листом було запропоновано передати в суборенду земельну ділянку і розробити за власний рахунок проектно-кошторисну документацію на будівництво (а.с.21).

11.10.2010 року Міністерством внутрішніх справ направлено до Управління лист №18705/Вн "Про питання передачі нерухомого майна в державну власність", яким надано згоду на прийняття у державну власність на баланс УМВС на підставі безоплатної передачі незавершеного будівництва об"єкта з власності ТОВ "ТД "Дніпровір", і запропоновано здійснити вказану передачу відповідно до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" або на підставі глави 55 Цивільного кодексу України шляхом укладання договору дарування. Одночасно МВС наполягало на ретельній перевірці всіх умов передачі об"єкта працівниками підрозділу внутрішньої безпеки УМВС (а.с.22).

Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області видано наказ від 18.11.2010 року №1738 "Про прийом-передачу незавершеної будівництвом будівлі в м. Кіровограді по проспекту Університетському, біля будинку №25", за яким створено комісію для прийому-передачі незавершеної будівництвом будівлі, розташованої по проспекту Університетському, біля будинку №25 в м. Кіровограді, яка належить ТОВ "Торговий дім "Дніпровір", з балансу даного підприємства на баланс відділу капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області. За результатами роботи комісії до 22.11.2010 року скласти акт прийому-передачі та надати його на затвердження начальнику УМВС (а.с.23).

19.11.2010 року складено акт №1 від 19.11.2010 року прийняття-передачі, відповідно до якого комісією за участю директора та бухгалтера ТОВ "ТД "Дніпровір" проведено обстеження об"єкта передачі за адресою м. Кіровоград, проспект Університетський, біля будинку №25, який належить до приватної власності ТОВ "ТД "Дніпровір" і передається безкоштовно, добровільно, в якості благодійного внеску у державну власність з віднесенням до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України на баланс відділу капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області незавершене будівництво будівлі (пальове поле з цокольним поверхом) рік початку будівництва 1985, площа забудови - 1 115,2 кв.м., площа земельної ділянки - 7 852,22 кв.м., будівельний об"єм - 1 784,0 куб.м., без інженерного обладнання, вартістю 1 663 876,90 грн., будівельною готовністю - 4% (а.с.24-25).

Вказаний акт підписано головою та членами комісії з боку відповідача та директором та головним бухгалтером позивача, скріплено печатками сторін. До акта прийняття-передачі додано технічний паспорт об"єкта (незавершене будівництво) виготовленого ОКП "Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації" станом на 08.09.2010 року, в якому власником об"єкта зазначено ТОВ "ТД "Дніпровір" (а.с. 32).

24.11.2010 року УМВС України в Кіровоградської області видано наказ №1797, яким затверджено акт прийняття - передачі незавершеної будівництвом будівлі, розташованої по проспекту Університетському, біля будинку №25 в м. Кіровограді (а.с.26).

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Дніпровір" звернулося до суду з позовом про визнання акта №1 від 19.11.2010 року недійсним, оскільки відповідач прийняв на баланс неіснуюче незавершене будівництво, адже у ТОВ "ТД "Дніпровір" не було належним чином зареєстрованого права власності на незавершене будівництво, а тому вищевказаний акт не створив та не створює ніяких юридичних наслідків ні для позивача, ні для відповідача.

Відповідно до ст..11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до наданої інформації ОКП "Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації" (лист від 17.07.2014 року №473-5) станом до 01.01.2013 року реєстрація права власності ТОВ "ТД "Дніпровір" на об"єкти незавершеного будівництва в м.Кіровоград, просп. Університетський (біля будинку №25) не проводилась (а.с. 144).

Листом від 18.09.2014 р. №604-3/20 ОКП "Кіровоградське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації" надано додаткові пояснення, що технічна інвентаризація, з виготовленням технічного паспорта, об"єкта нерухомого майна за адресою пр. Університетський (біля будинку №25), була проведена 07.09.2010 р.. згідно заяви ТОВ "ТД "Дніпровір". Технічна інвентаризація проведена у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об"єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. №127. При цьому, з посиланням на приписи Інструкції в листі зазначено, що з замовленням на проведення технічної інвентаризації міг звернутися забудовник без належним чином оформленого права власності та проведеної державної реєстрації права власності. Замовником технічної інвентаризації ТОВ "ТД "Дніпровір" надано лише копію плану меж земельної ділянки з технічної документації землеустрою. Форма технічного паспорта встановлена Інструкцією, в першому стовбчику якого передбачено зазначення власника, тому замовника технічної інвентаризації, не залежно від того чи є він власником з належним чином проведеною державною реєстрацією, вказували в першому стовбчику. ТОВ "ТД "Дніпровір" не звертався з заявою і подавав до державного реєстратора будь-яких документів для проведення державної реєстрації права власності на об"єкт незавершеного будівництва, тому в ОКП "Кіровоградське ООБТІ" надало суду інформацію, що за ТОВ "ТД "Дніпровір" реєстрація права власності на об"єкт нерухомого майна по пр. Університетському, біля будинку № 25 не проводилась (а.с. 177).

Згідно інформації Фонду державного майна України (листі від 13.08.2014 року №10-15-10767) за результатами інвентаризації об"єктів державної власності, що були подані до Фонду Міністерством внутрішніх справ України станом на 01.04.2011 в Реєстрі обліковуються відомості про "незавершене будівництво в м. Кіровограді по проспекту Університетському, біля будівлі №25", яке перебувало на балансі відділу капітального будівництва УМВС України в Кіровоградській області станом на 01.12.2012 . На сьогодні за результатами інвентаризації об"єктів державної власності в Реєстрі обліковується вищезазначене державне майно, яке перебуває на балансі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (а.с.149).

З пояснень позивача вбачається, що незавершена будівництвом будівля розташованої по пр..Університетському, біля будинку №25 в м. Кіровограді у власності ТОВ "ТД "Дніпровір" не перебувала, дозволу на її будівництво ТОВ "ТД "Дніпровір" не отримував, позивач придбав за договором купівлі-продажу будівельних матеріалів від 18.07.2006 року у житлово-будівельного кооперативу №45 будівельні матеріали вартістю 55 975,00 грн., які були передані Товариству від ЖБК №45 за актом прийому-передачі від 20.07.2006 року (а.с.53,120-121).

Колегія суддів погоджується з визначенням судом першої інстанції правової природи правочину - акту №1 від 19.11.2010 як договору дарування.

Отже, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов"язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок у власність) (ч.1 ст.717 ЦК України).

За вимогами частини 2 статті 719 Цивільного кодексу України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 №1442 "Про затвердження Національного стандарту №2 "Оцінка нерухомого майна" та наказом Фонду державного майна від 15.03.2006 №461 "Про затвердження Класифікатора державного майна" встановлено, що об"єкти незавершеного будівництва - це будівлі, споруди або передавальні пристрої, які фактично не експлуатуються внаслідок того, що перебувають у недобудованому стані.

Відповідно до ч.3 ст.331 Цивільного Кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Як передбачено п. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" ( в редакції на дату укладення правочину), згідно з яким правочин щодо нерухомого майна вчиняється лише тоді, коли право власності на це майно зареєстровано відповідно до закону.

Відповідно до приписів ст..638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державної реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом).

Судом першої інстанції зроблено правомірний та обґрунтований висновок, що за відсутністю об"єкту незавершеного будівництва, як об"єкту цивільних прав, що визначений сторонами, як предмет оспорюванного правочину, акт №1 від 19.11.2010 прийняття-передачі незавершеної будівництвом будівлі, який за своєю правовою природою є договором дарування не може вважатися вчиненим (укладеним), а також відсутні підстави для висновку, що за оспорюваним правочином відповідачу фактично були передані будівельні матеріали придбані позивачем за договором купівлі - продажу будівельних матеріалів від 18.11.2006 року.

Колегія суддів приходить висновку про необхідність відмови у позові у зв»язку з недоведеністю обставин, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог.

Відповідно до п.2.3. вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Отже, враховуючи викладене, не підлягає задоволенню заява відповідача щодо застосування строку позовної давності у спірних правовідносинах.

Також правомірно та обґрунтовано судом першої інстанції не досліджувалося питання стосовно недійсності правочину з підстав відсутності у директора ТОВ "ТД "Дніпровір" необхідного обсягу цивільної дієздатності при підписанні спірного акту, оскільки даний правочин визнано неукладеним.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинні довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на вирішення справи по суті.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить висновку про правомірність винесення оскарженого рішення, а вимоги, зазначені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.10.14р. у справі №912/1799/14 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.03.2015 року

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна