Постанова № 43206263, 17.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/20121/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Осипенко Л.В.

від відповідача - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк"

про зобов'язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2014 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, а саме: зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" виконати пункти 3.3.4. пункту 3.3 розділу 3 договору банківського рахунку № 10/РКО/14/08 від 05.08.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2015 відновлено строк подання апеляційної скарги Комунальному підприємству „Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2015.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача, та надав усні пояснення, стосовно предмету спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Причини не явки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Між Комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради та Публічним акціонерним товариством "Терра Банк" 25.08.2014 укладено договір банківського рахунку № 10/РКО/14/08.

Згідно заяви позивача банком було відкрито поточний рахунок № 26003301070765.

Відповідно до пункту 1.1. договору встановлено, що банк відкриває клієнту поточні рахунки відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, на підставі заяви клієнта і наданих ним документів та здійснює розрахунково-касове обслуговування, керуючись чинним законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та умовами цього договору.

Згідно до п. 2.1. договору, операції за рахунком здійснюються у межах залишків коштів на рахунку на підставі розрахункових документів, наданих клієнтом у банк і оформлених згідно із вимогами Національного банку України.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (п. 2.4. договору).

Позивач листом 06.08.2014 надав відповідачу платіжні доручення на сплату податків до бюджету з поточного рахунку позивача на загальну суму 195 000, 00 грн.

Позивач звертаючись до суду першої інстанції мотивував свої вимоги тим, що відповідачем не були виконанні зобов'язання щодо здійснення перерахунку коштів з рахунку за договором банківського рахунку № 10/РКО/14/08 від 05.08.2014.

21.08.2014 Правлінням НБУ прийнята постанова № 518 „Про віднесення ПАТ „Терра-Банк" до категорії неплатоспроможних, та прийнято рішення з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом. 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 72 від 21.08.2014 на підставі постанови Правління Національного банку України № 518 від 21.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію де призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію відповідача. В період з 22.08.2014 по 22.11.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію.

Рішенням № 122 від 20.11.2014 виконавчої дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Терра Банк" на один місяць до 22 грудня 2014 року.

Не зважаючи на те, що тимчасова адміністрація у ПАТ „Терра Банк" була запроваджена після звернення позивача до відповідача з платіжними дорученнями на перерахування коштів по сплаті податки до бюджету з поточного рахунку позивача, на момент винесення рішення судом першої інстанції виконання відповідачем умов договору банківського рахунку про перерахування коштів не виявляється можливим. На момент розгляду спору першою інстанцією та винесення рішення не виявляється можливим з підстав вище зазначених.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Всупереч вказаної норми банк не зміг забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження його коштами, що знаходяться на його поточному рахунку, відкритому в банку на підставі договору.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Спори, пов'язані з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до частини 2 ст. 1 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

З огляду на викладене та враховуючи, що п.1 ч. 6 ст. 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з п. 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п. 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Враховуючи вищезазначене та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на його рахунок в іншому банку чи на рахунок контрагента позивача є майновим зобов'язанням.

Відповідно до ч.2 ст. 39 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої ст. 52 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку передбаченому ЗУ „про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду м. Києва про те що, вимоги позивача про перерахування коштів, заявленні під час тимчасової адміністрації у ПАТ „Терра Банк", є вимогою кредитора, задоволення якої не здійснюється у відповідності до ч.5 ст. 36 ЗУ „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а від так відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимоги Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради, а тому апеляційна скарга Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради не підлягає задоволенню.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Чернігівбудінвест» Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.11.2014 - без змін.

Матеріали справи № 910/20121/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко