Ухвала суду № 43206069, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.03.2015Справа № 910/14980/13За скаргою Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

За позовом: Малого приватного підприємства "Елтранс"

до: Комунального підприємства "Київпастранс "

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

про: стягнення 527 797,83 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

від позивача: Подолянко Т.В. (дов. № 136 від 22.12.2014)

від відповідача: Щербата Л.С. (дов. №06-5/08 від 05.01.2015)

від третьої особи: не з'явився

від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Мале приватне підприємство "Елтранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення на підставі Договору на розробку проектно-вишукувальної документації №Е0809 від 06 лютого 2008 року 527 797,83 грн., з яких 302 000,00 грн. - сума основного боргу, 22 290,08 грн. - пеня, 146 519,75 грн. - інфляційні втрати та 56 988,00 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним на підставі Договору на розробку проектно-вишукувальної документації №Е0809 від 06 лютого 2008р. (далі - Договір), укладеного з відповідачем, виконано роботи, які відповідачем в повному обсязі оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 302 000,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором, позивачем нараховано пеню в розмірі 22 290,00 грн., 3 % річних в розмірі 56 988,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 146 519,75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.112013 у справі № 910/14980/13 позов задоволено частково.

03.02.2013 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 Господарським судом міста Києва було видано накази.

До Господарського суду міста Києва надійшла скарга Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

10.02.2015 суддя Лиськов М.О. прийняв справу № 910/14980/13 до свого провадження для розгляду скарги Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві. Розгляд скарги призначив на 02.03.2015.

В судове засідання, призначене на 02.03.2015, представники позивача з'явився та надав пояснення.

В судове засідання, призначене на 02.03.2015, представники позивача, третьої особи, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не з'явились, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд заяви на 18.03.2015.

У судовому засіданні 18.03.2015 представник заявника скаргу підтримав та надав додаткові письмові пояснення по справі.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві своїх представників у засідання суду 18.03.2015 не направили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином, тому скарга розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник боржника проти задоволення скарги заперечив.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника заявника, суд встановив наступне.

Головним державним виконавцем ВДВС Подільського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та приєднано до зведеного виконавчого провадження 26.09.2014.

29.12.2014 Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, державний виконавець постанову обґрунтовує тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 у справі 826/11171/13-а майно, яке зареєстроване за боржником, звільнено з-під арешту. В ході виконання даного виконавчого документа майна та коштів, які належать боржнику, і на які у відповідності до вимог чинного законодавства України можливо звернути стягнення, не виявлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі-Порядок), визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Відповідно до п. 3 даного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У зв'язку з цим державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Доказів того, що під час виконання рішення у даній справі, державним виконавцем направлено запити з метою виявлення рахунків та майно, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду у даній справі не має.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Суду також не надано доказів того, що на час прийняття оскаржуваної постанови існувала заборона на звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Суд дійшов висновку, що посилання державного виконавця на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 у справі 826/11171/13-а як на підставу для повернення виконавчого документа стягувачу є неправильним, оскільки 29.10.2014 ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 скасовано (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41210651).

Таким чином, на момент винесення постанови № 41534391 про повернення виконавчого документа стягувачу, арешт, накладений на майно та кошти боржника (Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС") був чинний.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» є незаконними, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні підстави для такого повернення.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві по справі № 910/14980/13 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо примусового виконання рішення по справі № 910/14980/13 - задовольнити.

2. Визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 26.12.2014 у ВП № 41534391 - незаконними.

3.Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження № 41534391 щодо примусового виконання рішення та наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/14980/13.

Суддя М.О. Лиськов