Ухвала суду № 43205886, 17.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р. Справа № 132586/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача Гарагуца В.Ф.,

представника відповідача Катюк У.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терностиль» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Терностиль» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.04.2011 року № 0001012306 та 0001022306.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складені із порушенням норм чинного законодавства України, а штрафні санкції нараховано безпідставно.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.04.2011 року за № 0001012306 та № 0001022306.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція не довела правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень рішень від 06 квітня 2011 року № 0001012306 та № 0001022306.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терностиль» зареєстровано виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 01.03.2007 р. та взято на облік в органах державної податкової служби 05.03.2007 року(а.с.7).

Тернопільською об'єднаю державною податковою інспекцією на підставі наказу № 863 від 10.03.2011 р. проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Терностиль» з окремих питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях з ТОВ «Компанія Кредо», за результатами якої 23.03.2011 року складено акт № 1385/23-623/34905720 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Терностиль» за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року». В ньому вказано про порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. та пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 року, в частині завищення валових витрат за рахунок віднесення до їх складу результатів операцій, які фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства, що призвело до завищення скоригованих валових витрат, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 41982, 00 грн. та пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.5.1., 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 33585, 00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 26915, 00 грн., за листопад 2008 року в сумі 1265, 00 грн., за грудень 2008 року в сумі 5405, 00 грн.(а.с.8-19).

На підставі вищевказаного акту Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено 06 квітня 2011 року податкові повідомлення рішення № 0001012306 та № 0001022306, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 52477, 50 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 41981, 25 грн.(а.с.23).

З акту перевірки від 23.03.2011 року та довідки з ЄДРПОУ Тернопільського обласного управління статистики слідує, що основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Терностиль» є оптова торгівля текстильними товарами, одягом, взуттям, зокрема імпортованими. В процесі своєї господарської діяльності товариство уклало зовнішньоекономічний контракт із іноземною фірмою на поставку йому різноманітних промислових товарів відповідно до специфікацій до контракту та інвойсів. Для правильного оформлення даних господарських операцій по імпорту товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Терностиль» виникла необхідність в отриманні кваліфікованих консультацій, а тому товариство співпрацювало та укладало правочини із юридичними особами, зокрема із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кредо», яке мало необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно наявного матеріалах справи договору № 5 на надання консультаційних послуг від 01.10.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кредо» надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «Терностиль» протягом жовтня, листопада, грудня 2008 року кваліфіковані консультації з питань ведення зовнішньоекономічної діяльності, проведення декларування вантажів, оформлення вантажно митних декларацій та інших фінансово господарських операцій, повязаних із цим(а.с.34). Також для доставки уже розмитнених вантажів покупцям, Товариство з обмеженою відповідальністю «Терностиль»уклало із товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кредо»договір № 4 транспортного експедирування від 03.10.2008 року(а.с.33).

На підставі укладених договорів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кредо» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Терностиль» відповідні послуги, які були в подальшому оплачені Замовником. Факти здійснення робіт, виконання послуг підтверджені належно оформленими для відповідних господарських операцій первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: актами виконання робіт № 10 від 18.10.2008 року, № 16 від 22.10.2008 року, № 27 від 27.10.2008 року, № 28 від 29.10.2008 року, № 25 від 28.11.2008 року, № 26 від 29.11.2008 року, № 24 від 24.12.2008 року, № 21 від 26.12.2008 року, податковими накладними № 10 від 18.10.2008 року, № 16 22.10.2008 року, № 27 від 27.10.2008 року, № 28 від 29.10.2008 року, № 25 від 28.11.2008 року, № 26 від 29.11.2008 року, № 19 від 24.12.2008 року, № 21 від 26.12.2008 року, квитанціями до прибуткових касових ордерів, листами, вантажно - митним деклараціями, інвойсами, специфікаціями, накладними, товарно транспортними накладними(а.с.35-46).

Також колегія суддів враховує, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Кредо» було зареєстроване у встановленому порядку, не виключені з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстровано платником податків на додану вартість.

Відповідно до п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3. 5.8. статті 5 даного Закону України, суми будь яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. До таких обмежень згідно пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) віднесено включення до валових витрат, витрат на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності, якою згідно п. 1.32. ст. 1 даного Закону України є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, та згідно пп. 5.3.9. витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником у звітному періоді в звязку з придбаванням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь яких витрат по сплаті податку, не підтверджених податковими накладними. Підставою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 зазначеного закону вважається дата здійснення першої із подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають до складу податкового кредиту суми сплаченого (зарахованого) податку у звязку з придбаванням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладами чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку із:-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З вищевказаного вбачається, що визначальним фактором формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Виходячи із аналізу реальної господарської діяльності здійсненого на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту встановлено підтвердження документально (договорами, належно оформленими видатковими накладними, податковими накладними, вантажними митними деклараціями) віднесення позивачем понесених витрат до валових формування податкового кредиту.

Валові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Терностиль »підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обов'язковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та є достатнім для ведення бухгалтерського обліку та підтвердження понесених витрат.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність договорів, укладених між ТзОВ «Терностиль» та ТзОВВ «Компанія «Кредо», колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ТзОВ «Компанія «Кредо» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарських операцій носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 06 квітня 2011 року № 0001012306 та № 0001022306 є неправомірними та необгрунтованими.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі № 2а-1970/2454/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін