Постанова № 43205573, 16.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 р. Справа № 804/1413/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., за участю: представника позивача: представника відповідача: Фішелєвій Г.В., Калугіної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит" до Дніпропетровської митниці Державної фіксальної служби України про визнання протиправними та скасування рішеннь про коригування митної вартості товару від 02.07.2014р. за №110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/100145/1, картки відмови у прийнятті митних декларацій від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/00176, від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/00184,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» звернулося до суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2014р. за №110080000/2014/100138/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.07.2014р. за №110080000/2014/00176 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2014р. за №110080000/2014/100145/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/00184.

У обґрунтування позову зазначено, що у позивача були в наявності всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом, але митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2014р. за №110080000/2014/100138/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.07.2014р. за №110080000/2014/00176 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/100145/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.07.2014р. за №110080000/2014/00184 по контракту № 2483-RC/TH, проте відмова відповідача в застосуванні першого методу митної вартості за ціною контракту є необґрунтованою, а застосування другорядного методу здійснено з порушенням ст. 64 МК України. Позивач не згоден із вищезазначеними рішеннями, але у зв'язку із нагальною потребою підприємства у поставленій продукції, був змушений заповнити нову ВМД з коригованою ціною товарів. Товар був випущений митним органом у вільний обіг під гарантійні зобов'язання позивача, які було реалізовано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У обґрунтування своєї позиції зазначив, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби відповідно до п.4.1 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності у підтверджуючих документах усіх відомостей у кількісному виразі, використаних позивачем при обчисленні митної вартості товару. У результаті такого контролю було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а саме: відсутність відомостей щодо суми експедиційних послуг, платіжні доручення не містять реквізитів необхідних для ідентифікації товару, декларація країни відправлення, пакувальний лист, сертифікат про проходження товару надані без перекладу. Декларантом були надані додаткові документи. Однак, відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення, пред'явив вимогу про надання декларантом у 10 - денний термін додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару. Від митного брокера ТОВ "Гіперон Д", що здійснював декларування цих партій товару, було надано листи вих. №1 від 02.07.2014 та №6 від 04.07.2014р. на адресу відповідача з зазначенням, що можливість надання у 10 - денний термін витребуваних відповідачем додаткових документів у товариства відсутня. Крім того, за результатами контролю співставлення відповідно до ст. 337 МК України встановлено, що рівень митної вартості за вже раніше оформленими митними деклараціями, що визнані митними органами та розраховані за ціною угоди становить 0,62USD/кг. З урахуванням викладеного, посадова особа митниці відповідно до положень ст. 55 МК України прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/100145/1, за якими митну вартість скориговано до 0,62 USD/кг на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МК України.

Таким чином, на думку відповідача, митницею правомірно прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/100138/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/00176 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/100145/1 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/00184.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

31.10.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Фаворит» (покупець, Україна) та фірмою K.M.C. INTER RICE (2002) C.O. «LTD» (продавець, Таїланд) укладено зовнішньоекономічний контракт за № 2483-RC/TH, за умовами якого продавець зобов'язаний здійснити поставку та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар згідно із специфікацією № 3 від 12.03.2014 р., яка є невід'ємною частиною цього контракту - тайський рис: повністю обрушений, пропарений 100% , довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, чистий та сортований, новий урожай 2014р. загальною кількістю до 156 000 кг, умови поставки - FOB Бангкок, ціна на товар включає вартість пакування, пакувальних матеріалів, маркування, завантаження, виконання експортних формальностей у країні продавця; загальна сума контракту становить 72 540,00 дол. США.

На виконання умов контракту за № 2483-RC/TH фірма-продавець здійснила поставку товару фірмі-покупцю (інвойс №UKAM14005, інвойс №UKAM14005).

Дніпропетровській митниці Міндоходів позивачем були заявлені до митного оформлення товари шляхом електронного декларування по деклараціям митної вартості за №110080000/2014/115451 та № 10080000/2014/115777, разом з документами зазначеними в графі 44 вказаних декларацій.

При цьому митна вартість товару позивачем була заявлена за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України на рівні 0,54 USD/кг.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Відповідно до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до положень ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості, зокрема, при перевезенні водним транспортом:

а) генеральна декларація, що містить, зокрема, найменування та опис судна, відомості про його реєстрацію та національну належність, прізвище капітана, прізвище та адресу суднового агента;

б) декларація про вантаж, яка містить, зокрема, відомості про найменування портів відправки, портів заходу судна, завантаження та вивантаження товарів, першого порту відправки товарів, порту вивантаження товарів, що залишаються на борту, перелік коносаментів або інших документів, що підтверджують наявність та зміст договору морського (річкового) перевезення, кількість вантажних місць товару, опис та вид упаковки товарів, які підлягають вивантаженню у даному порту;

в) декларація про припаси (суднові припаси), яка містить, зокрема, відомості про найменування суднових припасів, що є в наявності на судні, та їх кількість;

г) декларація про особисті речі екіпажу судна;

ґ) суднова роль, що містить відомості про кількість і склад членів екіпажу під час прибуття і відправлення судна, зокрема, прізвища, імена, громадянство, звання або посаду, дату і місце народження, вид і номер документа, що посвідчує особу;

д) список пасажирів, що містить відомості про пасажирів під час прибуття і відправлення судна, зокрема, кількість пасажирів на судні, прізвища, імена, громадянство, дату і місце народження, порти посадки і висадки;

е) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжуєміжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

є) транспортні (перевізні) документи на товари (за наявності), які містять, зокрема, відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки;

ж) комерційні документи (за наявності) на товари та відомості про розміщення товарів на борту судна;

з) відомості про наявність (відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію України заборонено або обмежено, включаючи валютні цінності, наявні у членів екіпажу, лікарські засоби, до складу яких входять наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;

и) відомості про наявність (відсутність) на борту судна небезпечних товарів, зброї, боєприпасів;

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Для підтвердження відомостей про митну вартість товару, заявленого у митній декларації за № 110080000/2014/115451 позивачем були надані до митного органу документи, а саме:

- картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами за № 110/2012/0001780, №110/2013/0001672 від 04.06.2014р.;

-міжнародні автомобільні накладні (CMR) за № 239027, №239028 від 28.06.2014р.;

- коносамент від 14.05.2014р.;

- заява про купівлю іноземної валюти від 26.05.2014р.;

-swift від 26.05.2014р.;

-платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 26.05.2014р.;

-калькуляція транспортних витрат від 01.07.2014р.;

-заявка на перевезення № 6634/52962 від 17.04.2014р.;

-рахунок-проформа від 01.07.2014р.;

-рахунок-фактура від 20.04.2014р. за № UKAM14005;

- пакувальний лист від 20.04.2014;

- зовнішньоекономічний контракт від 31.10.2013р. за № 2483-RC/ТН;

- специфікація за № 3 від 12.03.2014р.;

- внутрішній договір за № 1208-13 від 12.08.2014р.;

-специфікація № 3РТИ від 12.03.2014р.;

-договір про надання послуг митного брокера №329 від 02.09.2013р.;

-договір про перевезення № 1693 від 20.08.2011р.;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

-резервна позиція;

-фітосанітарний сертифікат від 22.05.2014р.;

-сертифікат про походження товару форми А від 22.05.2014р.;

-екологічна декларація № 40830 від 11.06.2014р.;

-лист вх.№1773/04-50-68-32 від 01.07.2014р.;

-сертифікат якості від 14.05.2014р.;

-копія митної декларації країни відправлення;

- митна деклація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 01.07.2014 року.

За митною декларацією за № 110080000/2014/115777 позивачем були надані до митного органу такі документи:

- картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами за № 110/2012/0001780, №110/2013/0001672 від 04.06.2014р.;

-міжнародні атомобільні накладні (CMR) за № 239051, №239052 від 02.07.2014р.;

- коносамент від 21.05.2014р.;

- заява про купівлю іноземної валюти від 20.06.2014р.;

-swift від 20.06.2014р.;

-платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 20.06.2014р.;

-калькуляція транспортних витрат від 03.07.2014р.;

-заявка на перевезення № 6857/54547 від 30.04.2014р.;

-рахунок-проформа від 03.07.2014р.;

-рахунок-фактура від 01.05.2014р. за № UKAM14006;

- пакувальний лист;

- зовнішньоекономічний контракт від 31.10.2013р. за № 2483-RC/ТН;

- специфікація за № 3 від 12.03.2014р.;

- внутрішній договір за № 1208-13 від 12.08.2014р.;

-специфікація № 3РТИ від 12.03.2014р.;

-договір про надання послуг митного брокера №329 від 02.09.2013р.;

-договір перевезення № 1693 від 20.08.2011р.;

- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

-резервна позиція;

-фітосанітарний сертифікат від 23.05.2014р.;

-сертифікат про походження товару форми А від 26.05.2014р.;

-екологічна декларація № 40830 від 11.06.2014р.;

-лист вих.№2665 від 03.07.2014р.;

-лист вх.№1831/04-50-68-32 від 03.07.2014р.;

-сертифікат якості від 21.05.2014р.;

-копія митної декларації країни відправлення;

- митна деклація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 04.07.2014 року.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Частиною 5 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Судом встановлено, що посадовою особою Дніпропетровської митниці Державної фіксальної служби під час здійснення митного контролю декларацій за №110080000/2014/115451 та №110080000/2014/115777 було виявлено розбіжності та відсутність повних відомостей, а саме:

- надана заявка на перевезення від 17.04. 2014р. № 6634/52962 та від 30.04.2014р. №6857/54547 не містить відомості щодо експедиційних послуг, що не дає можливості обчислити складові митної вартості;

- платіжні доручення від 26.05.2014р. №348 та swift від 26.05.2014р. та 20.06.2014р. №6857/54547 не містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, крім того в графі «Призначення платежу» зазначений контракт №2483-RC/TH від 31.20.2013р. без жодної прив'язки до даної партії договору, а лише п.2.1. даного контракту передбачена орієнтована сума контракту близько 1000000 дол.США;

- декларація країни відправлення, пакувальний лист, сертифікат про проходження товару надані без перекладу, тому це унеможливлює проведення контролю відповідно до п. 3 ст. 53 щодо наявних розбіжностей;

- -за результатами порівняння митної вартості (МД від 01.07.2014 за №110080000/2014/115451 та від 04.07.2014 за № 110080000/2014/115777) із попереднім митним оформленням (МД від 26.03.2014 за № 110080000/2014/107280) виявлено зменшення рівня митної вартості, зокрема за товарною позицією товар «тайський рис: повністю обрушений, пропарений 100%, довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, чистий та сортований, новий урожай 2014р.» - з 0,62USD/кг до 0,54USD/кг.

У підтвердження транспортної складової позивачем надані такі документи:

-договір транспортного експедирування № 1693 від 20.08.2011;

-заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 6634/52962 від 17.04.2014, № 6857/54547 від 30.04.2014;

-рахунки проформи;

-калікуляції транспортних витрат;

-акт-прийому передачі виконаних робіт;

-рахунки-фактури № 2631 від 10.07.2014 та №2665 від 14.07.2014.

Рахунок-проформи - комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар.

Отже, рахунки - проформи, які не передбачені договором транспортного експедирування, не підтверджують транспортну складову, визначену позивачем.

Наявні в матеріалах справи рахунки-фактури № 2631 від 10.07.2014 та № 2665 від 14.07.2014 відносяться до заявки № 2631 та № 2665, в той час як до митного органу були надані інші заявки № 6634/52962 та № 6957/54547. Цей факт свідчить про наявність інших заявок, які можуть містити іншу вартість транспортних витрат. Крім того, дані рахунки видані експедитором, який не має повноважень щодо виділення транспортних витрат до митного кордону України.

Відповідно до Наказу ДПС від 06.07.2012 № 610 у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедируванн. Експедитори для виконання доручень клієнтів укладають договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до п. 2.1.2 договору зазначено, що експедитор зобов'язаний надати документи (рахунки, накладні, тощо), що видані особами, які залучались експедитором до виконання дійсного договору та підтверджують витрати експедитора на оплату послуг.

Документом, що підтверджує розмежування витрат до митного кордону України є рахунок від перевізника, який до митного органу не надавався. На офіційному сайті експедитора (gradalogistik.uaprom.net) зазначена вартість експедиційних послуг від 5000 гривень (транспортування з Європи). Виходячи з вищенаведеного, експедиторська винагорода з Таїланду у розмірі 833,33 гривень та 666,67 гривень є сумнівною.

Калькуляції витрат на доставку вантажу від 01.07.2014 та 03.07.2014 не містять відомостей щодо загально визначених статей витрат, включених до собівартості послуг транспортування, які є складовими митної вартості, що унеможливлює проведення обчислення повноти заявленої декларантом митної вартості та розгляд наданої інформації як об'єктивної з урахуванням положень ст. 52 МК України.

Документом, який підтверджує транспортну складову, є заявка на перевезення вантажу морским транспортом № 6634/52962 від 17.04.2014 та № 6857/54547 від 30.04.2014.

Заявки про перевезення стосуються перевезення вантажу морським транспортом, тобто до митної території України, у сумі 3120 дол.США/контейнер та 2510 дол.США/контейнер, що у перерахунку за курсом НБУ складає: 3120 (сума) *2 (кількість контейнерів) * 11,823346 (курс валюти) = 73 777,67 гривень; 2510 (сума) *2 (кількість контейнерів) * 11,823346 (курс валюти) = 59 163,20 гривень.

Вищезазначене свідчить про розбіжність транспортних витрат, які є обов'язковими складовими митної вартості згідно до умов поставки FOB Бангкок.

Відповідно до п. 2.1 контракту № 2483-RC/TH від 31.10.2013 передбачена орієнтована сума контракту близько 1000000 дол.США, однак платіжне доручення від 26.05.2014 № 348 та swift від 26.05.2014, які не містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару не підтверджують митну вартість товару, визначену позивачем.

Статтею 254 МК України передбачено, що органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Згідно п.2.5 «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 правильність перекладу документів, що надаються декларантом відповідно до ст. 254 МК України, засвідчуються шляхом вчинення напису «Перекладуно вірно», проставлянням особистого підпису особи, яка здійснила переклад та печатки підприємства, співробітник якого зробив переклад. Позивачем не було надано до митного органу належного перекладу, згідно вищезазначеним вимогам декларації країни відправлення, пакувального листа, сертифікату про проходження товару.

Дніпропетровською митницею виявлено зміну митної вартості, зокрема за товарною позицією товар «тайський рис: повністю обрушений, пропарений 100%, довгозерний, із співвідношенням довжини і ширини більше 3, чистий та сортований, новий урожай 2014р.» - з 0,62USD/кг до 0,54USD/кг. Згідно з ч.5 ст. 54 МК України орган доходів та зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, має право застосовувати різні форми контролю, передбачені МК України. Позивач 26.03.2014 року звертався із МД №110080000/2014/107280 щодо оформлення ідентичного товару «тайський рис». Даний товар був самостійно задекларований позивачем за ціною 0,62 дол.США/кг, що підтверджується деклараціями митної вартості. 01.07.2014р. та 04.07.2014р. позивач звернувся до митного органу із ціною 0,53 дол.США/кг. Дані поставки надійшли від одного ж відправника на однакових умовах поставки FOB - Бангкок в межах того самого контракту № 2483-RC/TH від 31.10.2013р. Із митною декларацією 26.03.2014р. звертався із МД № 110080000/2014/107280 позивачем надавався інвойс UKAM14002 від 05.02.2014р., в якому вартість товарів визначена на рівні 0,479 дол.США/кг (у інвойсі UKAM14005 від 20.04.2014р. - 0,465 дол.США/кг). Крім того 26.03.2014р. позивач надавав висновок ТПП № ГО-1360/1 від 26.03.2014р., яким визначалась вартість за даний товар у розмірі 0,57 дол.США/кг, а у висновку ТПП № ГО-4147/1 від 08.09.2014р. у розмірі 0,465 дол.США/кг. Проте позивачем не наведені причини такої зміни у ціні товару в межах одного контракту.

У зв'язку із виявленими розбіжностями посадовою особою Дніпропетровської митниці Міндоходів під час здійснення митного контролю було направлено відповідно до ст. 337 МК України електронне повідомлення від 30.09.2013р. про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості за декларацією за

№ 110100000/2013/230715 від 30.09.2013р., а саме:

-виписку з бухгалтерської документації;

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

-переклади ЕК ВМД країни відправлення, сертифікату про походженя товару.

На що представник позивача направив до митного органу відповідь на електроні повідомлення від 02.07.2014 вих.№1 та від 04.07.2014 вих.№6, у яких зазначив про неможливість надати відповідачу витребувані документи та про незгоду із запропонованим відповідачем коригуванням митної вартості.

З урахуванням позиції підприємства, відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митниці відповідно до ст. 55 МК України, прийняла рішення про коригування заявленої митної вартості посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МК України, прийняла рішення від 02.07.2014р. за №110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за №110080000/2014/100145/1 про коригування заявленої митної вартості товарів, яким визначена митним органом митна вартість товару у розмірі 0,62 (USD)/ кг, а митне оформлення товарів було здійснено за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r-резервним методом за наявними у митного органу даними.

Відповідно до зазначених рішень митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей (за вже оформленими митними деклараціями, що визнані митними органами та розраховані за ціною угоди - МД від 26.03.2014 за №110080000/2014/107280) із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МК України. Згідно з ч. 5 ст. 54 МКУ орган доходів і зборів з метою здійснення контролю, має право застосовувати різні форми контролю, передбачені МКУ.

При цьому, посадовою особою Дніпропетровської митниці у графі 33 рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012р. за № 598 зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); послідовність застосування методів визначення митної та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також посадовою особою зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обгрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1.14 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012р. за № 599, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ст. 33 МК України, митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Таким чином, з урахуванням відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, наявної інформації щодо митного оформлення аналогічного товару, посадова особа митниці, відповідно до ст. 55 МК України, прийняла рішення від 02.07.2014р. за №110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за №110080000/2014/100145/1 про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до якого митне оформлення товарів було здійснено за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r-резервним методом за наявними у митного органу даними.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Положеннями ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Положеннями ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна виробництва;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Згідно із положеннями ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Відповідно до положень ст. 62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів:

1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Сума прибутку та загальних витрат, до яких належать прямі та непрямі витрати, пов'язані із збутом зазначених товарів, повинна братися в цілому. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду. У разі якщо інформація, надана декларантом або уповноваженою ним особою, є несумісною з такими даними, сума для обчислення прибутку та загальних витрат може ґрунтуватися на іншій відповідній інформації, а не тій, що надана декларантом або уповноваженою ним особою.

При визначенні комісійних або звичайних прибутків та загальних витрат віднесення товарів до "товарів того ж класу або виду" повинно здійснюватися у кожному конкретному випадку з посиланням на відповідні обставини;

2) звичайних витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат;

3) сум податків, що підлягають сплаті в Україні у зв'язку з ввезенням (імпортом) чи продажем (відчуженням) товарів.

У разі якщо ні оцінювані, ні ідентичні чи подібні (аналогічні) товари не продаються в Україні одночасно або в час, максимально наближений до дати ввезення оцінюваних товарів в Україну, митна вартість таких товарів визначається на основі ціни одиниці товару, за якою відповідно оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) з оцінюваними товари продаються в Україні в кількості, достатній для встановлення ціни за одиницю такого товару, у такому ж стані, в якому вони були ввезені, на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Згідно із положеннями ст. 63 МК України для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) .

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

З урахуванням відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадова особа митного органу, відповідно до п.5 ст. 54, ст. 55 МК України, правомірно застосувала метод 2г відповідно до ст. 64 МК України.

Згідно із ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті";

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 3 ст. 55 МК України встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

У рішеннях про коригування заявленої митної вартості товару від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/100145/1 декларанта повідомлено про те, що він має право звернутись до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X МК України. Також, повідомлено про те, що він має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості митному органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

Відповідно до ст. 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно із ст. 256 МК України відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав:

1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу;

2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів;

3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, зважаючи на сукупність досліджених судом доказів та встановлених обставин, рішення Дніпропетровської митниці про коригування митної вартості товарів від 02.07.2014р. за №110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за №110080000/2014/100145/1 прийняті правомірно.

У процесі проведення митного контролю підприємством не було надано всі документи, які витребовувались митним органом, для проведення коригування митної вартості товару у митного органу була відсутня достатня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено за методом визначення митної вартості 2а) та 2б), тому, враховуючи положення ст. 61 МК України, при визначенні митної вартості товарів неможливо було застосувати методи 2 а). та 2 б) згідно ст. 59 та 60 МК України. Методи на основі віднімання та додавання вартості (ст. 62, ст. 63 МК України) неможливо застосувати у зв'язку із відсутністю об'єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митним органом було застосовано другорядний метод визначення митної вартості 2-г - резервний метод, відповідно до наявних даних - митну вартість скориговано за наявними у митного органу відомостями про, що прийнято відповідне рішення про коригування митної вартості та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі, інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Враховуючи те, що позивачем на вимогу митного органу не було надано необхідні документи, відповідачем були прийнято картки відмови за №110080000/2014/00176 та за №110080000/2014/00184 у митному оформленні (випуску) товарів з причини коригування митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішеннь про коригування митної вартості товарів від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/100138/1 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/00176 та рішення про коригування митної вартості товарів від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/100145/1 і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/00184 відповідач діяв у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, обґрунтовано, тобто із урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 р. у справі № 21-52а12 та низці рішень Вищого адміністративного суду України, зокрема в ухвалі від 19 січня 2012 р. по справі № К-31635/09, ухвалі від 22 березня 2012 р. по справі № К/9991/41121/11.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 328,86 грн., то з нього підлягає стягненню на підставі положень ст. 94 КАС України до Державного бюджету України решта судового збору у розмірі 4543,14 гривень.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністравного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" до Дніпропетровської митниці Державної фіксальної служби України про визнання протиправними та скасування рішеннь про коригування митної вартості товару від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/100138/1 та від 04.07.2014р. за №110080000/2014/100145/1, картки відмови у прийнятті митних декларацій від 02.07.2014р. за № 110080000/2014/00176, від 04.07.2014р. за № 110080000/2014/00184 відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4543,14 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2015 року.

Суддя В.В Ільков В.В Ільков