Ухвала суду № 43205524, 18.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.Справа № 820/19433/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Громадянина Іспанії ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 820/19433/14

за позовом Громадянина Іспанії ОСОБА_4

до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області

про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року в задоволенні адміністративного позову громадянина Іспанії ОСОБА_4 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про визнання незаконними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що громадянин Іспанії ОСОБА_4 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - Орджонікідзевський ВДВС ХМУЮ) та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (далі - УДВС ГУЮ у Харківській області), в якому просить суд:- визнати незаконними дії та бездіяльність відповідачів у зв'язку з невиконанням рішень Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, відповідно, від 19.05.1997 року "Про стягнення аліментів", не надання позивачу інформації про виконавче провадження;- зобов'язати відповідачів визнати позивача стороною виконавчого провадження "Про стягнення аліментів" за №2-1867;- зобов'язати відповідачів поновити виконання провадження за №2-1867 "Про стягнення аліментів", у разі його закриття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконанні у Орджонікідзевському ВДВС ХМУЮ перебуває виконавчий лист №2-1867 від 14.02.2003 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м.Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі ј частини від всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, стягувачем за яким є ОСОБА_3 На думку позивача, через бездіяльність Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ, ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів, чим було порушено матеріальні права позивача. Позивач вважає, що відповідачі незаконно не визнають позивача стороною виконавчого провадження та протиправно вимагають довіреність від ОСОБА_3, що і стало підставами для звернення до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані дії відповідачів вчинені без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судовим розгялдом встановлено, що громадянин Іспанії ОСОБА_4 звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів - Головного управління юстиції у Харківській області (відповідач 1), Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (відповідач 2) та просив, з урахуванням уточненої позовної заяви, визнати протиправною бездіяльність, безвідповідальність відповідачів, визнати протиправною діяльність відповідачів по виправданню в сплаті мізерних сум боржником по неіснуючій правовій нормі -видумці відповідачів "по мірі можливостей", зобов'язати відповідачів продовжувати виконувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19.05.1997р. без закриття виконавчого провадження, визнати право позивача на відшкодування за рахунок держави матеріальної шкоди, завданої незаконними діями і безвідповідальністю відповідачів у сумі боргу, в розмірі 28511,99 грн. одноразово, в повній сумі, негайно.

За наслідками розгляду вказаного адміністративного суду, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.07.2011 року по справі №2а-7026/11/2070 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Харківській області, Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії було відмовлено повністю. Вказана постанова була залишена буз змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 року.

Під час розгляду вказаної справи, судами було встановлено, що Орджонікідзевським районним судом м. Харкова 19.05.1997 року було прийнято рішення, згідно якого з ОСОБА_2 присуджено на користь ОСОБА_3 стягнення аліментів на користь дитини - позивача у справі. В подальшому рішенням того ж суду від 25.12.2001р. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо позивача. На виконання рішення суду про присудження аліментів Ленінським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції порушено виконавче провадження, яке згодом передано до Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ, в зв'язку із зміною боржником місця мешкання. Судом було встановлено, що державними виконавцями, які провадили примусове виконання за рішенням суду, вживались заходи щодо виявлення майна боржника або інших активів з метою стягнення належних сум аліментів, проте такого майна, коштів чи інших активів не виявлено. Також державні виконавці зверталися до правоохоронних органів з поданнями про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності відповідно до вимог ч. 10 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", проте у порушенні кримінальної справи було відмовлено. Крім того, в зв'язку з неможливістю встановити місце перебування ОСОБА_2 відповідачем оголошено його розшук. Позивачу та його представнику ОСОБА_6 на їх неодноразові звернення стосовно виконавчого провадження надавалися відповіді.

З рішень судів першої та апеляційної інстанцій по справі №2а-7026/11/2070 вбачається , що суди дійшли до висновку, що оскаржувані дії (бездіяльність) відповідачів є законними, таким чином, зобов'язання відповідачів вчинити дії, про які просить позивач, відсутні. Незаконної бездіяльності відповідачів в даній справі також не виявлено. За таких обставин, беручи до уваги вжиття державними виконавцями заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" для примусового виконання рішення суду про присудження аліментів, судом не виявлено порушень вимог чинного законодавства з боку відповідачів в зв'язку з виконанням такого рішення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 25.07.2011 року відсутня протиправна бездіяльність відповідачів з приводу виконання виконавчого листа №2-1867 від 14.02.2003 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м.Харкова.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону України №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Порядок стягнення аліментів визначений ст.74 Закону України "Про виконавче провадження".

З наданих та досліджених під час розгляду справи матеріалів виконавчого провадження вбачається, що з метою виявлення майна боржника, державним виконавцем були направлені запити до установ уповноважених здійснювати реєстрацію прав власності на окремі види майна.

Згідно відповіді КП "Харківське міське бюро технічної інвентарізації" від 14.09.2012 року за ОСОБА_2, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 прав власності на об'єкти нерухомого майна не зареєстровано.

Згідно відповідей Державної податкової служби України від 22.06.2012 року інформація щодо джерел отримання доходів боржником в базі даних ДРФО відсутня. Інформація щодо наявності зареєстрованих на ім'я боржника рахунків в банківських установах відсутня.

13.08.2012 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1, за даною адресою боржник ОСОБА_2 не мешкає, в квартирі проживають інші особи (квартиранти), про що складено відповідний акт.

12.04.2013 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно відповідей Державної податкової служби України від 19.04.2013 року інформація щодо джерел отримання доходів боржником в базі даних ДРФО відсутня. Інформація щодо наявності зареєстрованих на ім'я боржника рахунків в банківських установах відсутня.

Державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, сума заборгованості станом на 15.06.2013р. становила 27361,99 грн.

10.12.2013 ОСОБА_2 з'явився на прийом до державного виконавця, та надав квитанції про часткову сплату боргу в розмірі 400,00 грн.

Державним виконавцем, з урахуванням наданих квитанцій складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, сума заборгованості станом на 20.12.2013 становить 26961,99 грн.

20.12.2013 року відповідно до вимог п.10 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем направлено подання до Орджонікідзевського РВ ХМУ УМВС України Харківської області про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за злісне ухилення від сплати аліментів, в порядку ст. 164 КК України.

20.12.2013 року державним виконавцем направлено подання до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про обмеження права у виїзді за межі території України боржника ОСОБА_2.

25.12.2013 року державним виконавцем направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області щодо встановлення місця реєстрації боржника.

04.03.2014 року державним виконавцем було здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1, за даною адресою майна, належного боржнику, на яке може бути звернено стягнення не виявлено.

13.03.2014 року до відділу на прийом до державного виконавця з'явився боржник, ОСОБА_2 надав квитанції про сплату аліментів в сумі 400,00 грн. (квитанції за лютий та березень) та пояснення, згідно яких боржник фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2.

Державним виконавцем складено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, сума заборгованості станом на 27.03.2014 року становить 26561,99 грн.

27.03.2014 року керуючись п.10 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Копію постанови разом з виконавчим документом направлено до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, оскільки АДРЕСА_2 відноситься до території, яку обслуговує Ленінський ВДВС ХМУЮ.

Наведене свідчить, що державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС ХМУЮ було вчинено всі передбачені діючим законодавством дії щодо стягнення з боржника заборгованості по аліментам, проведено всі дії щодо встановлення майна, що належить боржнику, вчинено дії щодо обмеження боржника у праві виїзду за кордон, неодноразово порушувалось питання про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання незаконними дії та бездіяльність відповідачів у зв'язку з невиконанням рішень Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, відповідно, від 19.05.1997 року "Про стягнення аліментів".

Відносно тверджень позивача про ненадання інформації про виконавче провадження, сумовим розглядом встановлено,що в матеріалах виконавчого провадження містяться неодноразові звернення та заяви позивача та його матері ОСОБА_3, на які відповідачами дійсно надавалися відповіді в порядку Закону України "Про звернення громадян" та повідомлялось про хід виконання рішення суду. Окрім цього, позивачем до адміністративного позову було додано відповіді на його звернення, що спростовує твердження позивача про неотримання інформації від відповідачів.

Таким чином, не вбачається протиправності в діях (бездіяльності) відповідачів щодо інформування позивача про хід виконавчого провадження.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідачів визнати позивача стороною виконавчого провадження "Про стягнення аліментів" за №2-1867, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Приписи вказаної норми чітко визначають правовий статус сторін виконавчого провадження.

З огляду на те, що цивільний позов до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова про стягнення аліментів було заявлено ОСОБА_3, то саме вона є стягувачем у справі, що також зазначено у виконавчому листі.

Окрім цього, Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено право державного виконавця щодо визнання особи стороною виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином, з огляду на відсутність правових підстав для визнання позивача стороною виконавчого провадження та відсутність факту правонаступництва у спірних правовідносинах, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необґрунтованість вказаних позовних вимог.

Відносно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідачів поновити виконання провадження за №2-1867 "Про стягнення аліментів", у разі його закриття, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 27.03.2014 року керуючись п.10 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Копію постанови разом з виконавчим документом направлено до Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, оскільки АДРЕСА_2 відноситься до території, яку обслуговує Ленінський ВДВС ХМУЮ.

Таким чином, вказана дія державного виконавця повністю узгоджується з приписами Закону України "Про виконавче провадження" та є правомірною.

Виконавчий документ було передано до Ленінського ВДВС ХМУЮ для проведення виконавчих дій за фактичним місцем мешкання боржника, отже підстав для поновлення виконавчого провадження Орджонікідзевським ВДВС ХМУЮ не має.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України "Про виконавче провадження" та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Громадянина Іспанії ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015р. по справі № 820/19433/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.03.2015 р.