Ухвала суду № 43205509, 18.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 р.Справа № 818/3393/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 818/3393/14

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2

до Сумського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Сумського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Зобов'язано Сумський районний сектор Управління Державної міграційної служби України в Сумській області провести реєстрацію місця постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця перебування" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 19.09.2014 року ОСОБА_1 звернулась до Сумського районного сектору УДМС України в Сумській області із заявою про реєстрацію її місця проживання та місця проживання її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням від 19.09.2014 року за №29/2140 позивачка отримала відмову у реєстрації, оскільки у свідоцтві про право власності на нерухоме майно САК №682029 від 12.05.2014 року відсутня назва населеного пункту (а.с.6-9).

Не погоджуючись із позицією та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця перебування" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Частина перша статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначає: громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з частиною другою цій статті реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, тобто реалізація прав власника майна в жодному разі не пов'язана з реєстрацією місця проживання в ньому і не залежить від такої реєстрації.

У відповідності зі статтею 3 цього Закону свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Вказаним Законом визначено вичерпний перелік документів для реєстрації місця проживання: письмова заява про реєстрацію місця проживання; документ до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанція про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України); документи, що підтверджують право проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди)або інші документи; свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи були надані позивачем до Сумського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Сумській області.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР житлові будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає, зокрема, жилі будинки, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

Відповідно до ст. 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придбані для постійного проживання в них.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії САК №682029 від 12.05.2014 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4. (а.с.16)

Крім того, рішенням Червоненської сільської ради №33 від 03.04.2014 року житловому будинку присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (а.с.19)

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що адміністративний позов в частині зобов'язання відповідача провести реєстрацію місця постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Постанова суду першої інстанції в частині відмов в задоволенні позову про визнання рішення про відмову у реєстрації постійного місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 нечинним, сторонами не оскаржувалась.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог п ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця перебування" та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.12.2014р. по справі № 818/3393/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.03.2015 р.