Рішення № 43204926, 20.01.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015Справа № 910/25706/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Терра Банк";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" (відповідач 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС-Інвест" (відповідач 2);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

про стягнення 1 550 994,66 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від позивача: Дмітрішин Д. М., представник, довіреність №304 від 254.12.2014 р.;

Від відповідача 1: Довбишева Г. В., представник, довіреність № б/н від 21.08.2014 р.;

Від відповідача 2: не з'явився;

Від третьої особи: Музичук Л.В., представник, довіреність 09-14688/14 від 01.12.2014 р

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача-1 1 408 610,00 грн. заборгованості за кредитом, 109 282,70 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 855,39 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 2 064,37 грн. інфляційної складової боргу, 28 172,20 грн. штрафу у розмірі 0,5% від суми кредиту у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, звернути стягнення на належні відповідачу-2 майнові права, що передані позивачу згідно договору ЗМП/14/20-34 від 26.06.2014 року, а також визнати позивача новим кредитором по відношенню до Стіпахно Ольги Вячеславівни та Вінницької Ірини Олександрівни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2014 року порушено провадження у справі № 910/25706/14, розгляд справи призначено на 18.12.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 року слухання справи № 910/25706/14 відкладено до 13.01.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2015 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Слухання справи № 910/25706/14 відкладено до 20.01.2015 року.

У судовому засіданні 20.01.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідач-2 був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду і підтверджує факт отримання відповідачем ухвали господарського суду м. Києва, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач-2 не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

Представник від третьої особи у судовому засіданні та у своїх письмових поясненнях позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "ТЕРРА БАНК" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" (надалі - позичальник) 26.06.2014 р. був укладений кредитний договір № К/14/16-34 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк на умовах договору надає позичальнику кредит в сумі 1 408 610,00 грн. (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, встановленого в пункті 1.3 цього договору, в розмірі 24% річних.

У п. 1.3 кредитного договору встановлено, що кредит надається з 26.06.2014 р. по 25.06.2015 р. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін до 25.06.2015 р. (п. 1.3.2 договору)

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному п.1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, в дату, визначену банком, але не пізніше останнього робочого дня місяця. Нарахування процентів здійснюється за період з дати надання кредиту по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому надано кредит, включно, та надалі за період з останнього робочого дня місяця, попередньої звітному, по день, що передує останньому робочому дню звітного місяця, а при погашенні кредиту по день, що передує дню погашення кредиту.

В грудні місяці у зв'язку з завершенням календарного року проценти нараховуються по 31 грудня включно.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше п'ятого календарного дня місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.3 цього договору, в день повного погашені заборгованості по кредиту, або в день дострокового погашення заборгованості по кредиту.

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 34% річних (проценти за понадстрокове користування кредитом).

Відповідно до п. 4.3.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором, у разі настання будь-якого або всіх, передбачених п. 5.3.4. кредитного договору випадків, зокрема: не виконання позичальником у строк своїх зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за користування кредитом та/або по сплаті комісійної винагороди та/або інших зобов'язань по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.

Кредитним договором також встановлено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійних винагород позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу до моменту фактичної сплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення (п. 5.3. кредитного договору). Крім того, у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів (п. 5.2. кредитного договору). Також за кожний випадок невиконання зобов'язань, передбачених п. 4.2. кредитного договору, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 0,5 % від суми кредиту. (п. 5.5. кредитного договору).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредит в сумі 1 408 610,00 грн. з щомісячною сплатою 24 % річних за користування кредитом. Однак, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по кредитному договору № К/14/16-34 від 26.06.2014, у зв'язку з чим у останнього станом на 23.10.2014 р. утворилась заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1 550 994,66 грн., з яких: 1 408 610,00 грн. заборгованість за кредитом, 109 292,70 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 855,39 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, 28 172,20 грн. штрафу, 2 064,37 грн. 3 % річних та втрати від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем-1 укладений договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами кредитного договору № К/14/16-34 від 26.06.2014 р. та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, 19.09.2014 р. позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою № 17.09.2014/15-вих. про дострокове повернення кредиту та процентів відповідно до умов договору.

Вказана вимога була направлена відповідачу, що підтверджується наданим суду доказом відправки, однак, була залишена відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Отже, судом встановлено, що позичальник на вимогу банку не повернув останньому кредит та відсотки за кредитом, дострокове повернення яких передбачене договором, при цьому під час розгляду справи відповідач-1 доказів такої сплати не надав, з огляду на що суд приходить до висновку, що заявлена заборгованість підлягає стягненню з нього у судовому порядку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 5.3.4 кредитного договору банк (позивач) має право вимагати від позичальника (відповідача) (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором, зокрема, у разі не виконання позичальником у строк своїх зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом.

Таким чином, порушення відповідачем-1 зобов'язання щодо своєчасної оплати нарахованих процентів за користування кредитом, надає позивачу право вимагати від відповідача сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування кредитом, та/або суми неустойки, передбачених цим договором.

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем-1 не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення відповідачем заборгованості по кредиту в сумі 1 408 610,00 грн. та заборгованості по процентам в сумі 109 292,70 грн.

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам, доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 1 408 610,00 грн. заборгованості по кредиту та 109 292,70 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Суд також розглянув вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 2 855,39 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 28 172,20 грн. штрафу, 2 064,37 грн. 3 % річних та втрати від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів.

Кредитним договором також встановлено, що за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійних винагород позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу до моменту фактичної сплати, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення (п. 5.3. кредитного договору). Крім того, у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання по поверненню банку сум кредиту та/або процентів за користування кредитом та/або процентів за понадстрокове користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів (п. 5.2. кредитного договору). Також за кожний випадок невиконання зобов'язань, передбачених п. 4.2. кредитного договору, позичальник сплачує банку штраф в розмірі 0,5 % від суми кредиту. (п. 5.5. кредитного договору).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт порушення строків повернення кредиту та своєчасної сплати процентів за кредитним договором, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 2 855,39 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 28 172,20 грн. штрафу, 2 064,37 грн. 3 % річних та втрати від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № ЗМП/14/20-34 від 26.06.2014 р.

Судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем (заставодержатель) та відповідачем-2 (заставодавець) 26.06.2014 р. укладено договір застави майнових прав № ЗМП/14/20-34 від 26.06.2014 (далі - договір застави), предметом застави за яким (п. 2.1. договору) є майнові права, а саме: майнові права на право вимоги повернення кредитних коштів та сплати процентів за кредитними договорами, які (права вимоги) належать заставодавцю на момент укладення договору застави на підставі договору про переведення боргу, укладеного між ТОВ "СКС-Інвест" (новий кредитор) та ТОВ «BBC-ФАКТОРИНГ» (первісний кредитор), посвідченого 3 лютого 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та зареєстованого у реєстрі №175, за яким у відповідача-2 є право вимоги до Стіпахно Ольги Вячеславівни та Вінницької Ірини Олександрівни, які є боржниками по відношенню до заставодавця, згідно: кредитного договору №1225-Ф від 25.06.2008 (боржник Стіпахно Ольга Вячеславівна), включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього та кредитного договору №1226-Ф від 25.06.2008 (боржник Вінницька Ірина Олександрівна), включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього. Загальна сума зобов'язань, що відступаються за вищевказаними договорами становить: право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до кредитного договору_№ 1225-Ф від 25.06.2008 року в сумі 2 000 000,00 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення договору про переведення бор становить 15 986 000 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому кредитним договором нарахованих та несплачених станом на дату укладення договору про переведення боргу в сумі 1 384 556 доларів США 48 центів, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення договору про переведення боргу становить 11 066 759,94 грн., а також право вимоги сплати процентів зі користування кредитом, нарахованих в майбутньому; право вимоги сплати комісії відповідно до кредитного договору №1225-Ф від 25.06.2008 року в сумі 478 507,18 грн.; право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до кредитного договору №1226-Ф від 25.06.2008 року в сумі 2 000 000 доларів США. що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладання договору про переведення боргу становить 15 986 000,00 грн.; право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому кредитним договором нарахованих та несплачених станом на дату укладення договору про переведення боргу в сумі 1384 556 доларів США 47 центів, що за офіційно встановленим курсом НБУ на дату укладення договору про переведення боргу становить 11 066 759,86 грн., а також право вимоги сплати процентів за користування кредитом, нарахованих в майбутньому;право вимоги сплати комісії відповідно до кредитного договору № 1226-Ф від 25.06.2008 року в сумі 382 387,20 грн. (далі - предмет застави).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Правова суть забезпечення зобов'язання полягає в тому, що забезпечена сторона, крім прав за основним зобов'язанням, наділяється також додатковими правами, якими вона може скористатися у разі неспроможності боржника або в інших випадках, передбачених законом чи договором.

Отже, банку належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави).

Тобто, виходячи з викладеного та укладених між сторонами договорів, банк наділений альтернативними способами захисту своїх прав - чи то стягнення боргу за кредитним договором, з урахуванням штрафних санкцій, чи то звернення стягнення на предмет застави, оскільки за змістом частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, тоді як звернення стягнення на предмет застави та стягнення заборгованості за кредитним договором, є подвійним стягненням заборгованості на користь кредитора.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що звернення стягнення на предмет застави та стягнення суми заборгованості за договором кредиту, є подвійним стягненням на користь кредитора, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № ЗМП/14/20-34 від 26.06.2014р. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" частково.

Згідно із пунктом 22 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведені норми, з відповідача-1 стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 31 019,89 грн.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг" (інд. 03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 5, оф. 537, код ЄДРПОУ 37686875) на користь Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" (01103, м. Київ, вул. Дружби народів, буд. 28-В, код ЄДРПОУ 24455738) 1 408 610 (один мільйон чотириста вісім тисяч шістсот десять) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 109 292 (сто дев'ять тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 70 коп. заборгованості по процентам, 2 855 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 39 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 28 172 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят дві) грн. 20 коп. штрафу, 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 37 коп. 3 % річних та втрат від інфляції в зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів. Видати наказ.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-Факторинг"

(інд. 03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, буд. 5, оф. 537, код ЄДРПОУ 37686875) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 31 019 (тридцять одна тисяча дев'ятнадцять) грн. 89 коп. Видати наказ.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. МандриченкоДата складання рішення 31.01.2015 р.