Ухвала суду № 43204843, 10.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/5195/13-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним і скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним і скасування рішення від 14.08.2013 № 4320 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 82047,14грн.

В обґрунтування позову Товариство зазначало, що відповідач неправомірно нарахував штраф і пеню за період з 20.03.2013 по 07.08.2013 рік.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, директором Товариства подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою звернення до суду стала незгода з рішенням управління ПФУ від 14.08.2013 № 4320 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 82047,14 грн., з яких 43605,66 грн. - штрафи та 38441,48 - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що нараховані за період з 20 березня 2013 року по 07 серпня 2013 року штрафні санкції та пеня є невірним, оскільки кінцевий строк оплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2013 року настає лише 20 квітня 2013 року. Тому, нарахування штрафних санкцій та пені за березень 2013 року повинно починатись у квітні 2013 року. Крім того, при нарахуванні штрафних санкцій та пені за березень 2013 року управлінням ПФУ невірно визначено кінцевий строк нарахування (оплати відповідної суми підприємством), не взято до уваги, що Товариством єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за березень 2013 року повністю сплачено 13 травня 2013 року (платіжне доручення № 404 від 13.05.2013 року) та 04 червня 2013 року (виписка по рахунку № 26006102446 з 04.06.2013 року до 04.06.2013 року), а нарахування відповідних штрафних санкцій та пені продовжується аж до 07.08.2013 року. Також, при нарахуванні штрафних санкцій та пені за квітень 2013 року відповідачем невірно визначено кінцевий строк нарахування та не взято до уваги, що Товариством єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року сплачувалось частково 23.05.2013 року, 26.07.2013 року та 07.08.2013 року.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, а також вважав, що при прийнятті Рішення №4320 відповідач діяв правомірно у межах повноважень і у спосіб передбачені Законом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 зазначеного Закону встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Також, відповідно до частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно до Порядку ведення органами ПФУ обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління ПФУ від 27.09.2010 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 № 988/18283 (далі - Інструкція № 21-2), з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до Пенсійного фонду автоматично формуються картки особових рахунків платників. У картках особових рахунків платників відображаються дані про платника, його ознака та інформація про стан розрахунків (суми нарахованого та сплаченого платежу, суми боргу або надміру сплачені) та інше.

Відповідно пункту 4.1 Інструкції № 21-2 нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: суми платежів, самостійно визначені платником; суми платежів, нараховані (зменшені, списані) відповідним органом Пенсійного фонду; розстрочені суми при розірванні договору розстрочення. Облік надходження платежів до органів ПФУ в особових рахунках платників відповідно до пункту 5.1 Інструкції № 21-2 проводиться на підставі одержаних від органів Державного казначейства України виписок з рахунків або копій квитанцій на переказ готівки, одержані від банків або надіслані поштовим переказом. Інформація про надходження платежів заноситься до особових рахунків платників не пізніше наступного робочого дня з моменту одержання документів, що підтверджують їх сплату.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, станом на 01 квітня 2013 року, згідно даних картки особового рахунку платника єдиного внеску, загальний борг позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складав 2457025,48 грн., з якого: 2020883,35 грн. - недоїмка; 206446,97 грн. - штрафи; 229695,16 грн. - пеня.

Згідно наданих до Пенсійного органу звітів про суми нарахованого єдиного внеску за березень 2013 та за квітень 2013 року позивач нарахував і повинен був сплатити єдиний внесок: за березень 2013 року до 22 квітня 2013 року в сумі 194068,23 грн.; за квітень 2013 року до 20 травня 2013 року в сумі 241988,46 грн.

Згідно картки особового рахунку страхувальника позивачем Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування було сплачено: за березень 2013 року - 02.08.2013 в сумі 194068,23 грн.; за квітень 2013 року - 02.08.2013 в сумі 94114,32 грн. та 07.08.2013 в сумі 147874,14 грн.

За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом № 2464-VI покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI та пунктом 7.2. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до оспорюванного у даній справі рішення, фактично сума пені була обчислена, виходячи з встановлених Законом №2464-VI строків сплати внесків - починаючи з 22 квітня 2013 року відносно внесків за березень 2013 року і починаючи з 20 травня 2013 відносно внесків за квітень 2013 року.

При цьому кошти, про сплату яких Товариство вказало у позові, зараховувалися в погашення боргу.

Тому, з врахуванням встановлених фактів, оцінюючи надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, колегія суддів також приходить до висновку що оскаржуване Рішення управління ПФУ від 14.08.2013 № 4320 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 82047,14 грн. прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, а також відповідає іншим критеріям правомірності, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України. А тому підстав для його скасування не вбачається.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальної "Мостобудівельний загін № 73" - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова