Рішення № 43201836, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/2629/15-г

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс "

про відшкодування шкоди в розмірі 1928,30 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Грабова І.А., довіреність № 3619/18 від 25.11.2014.

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про відшкодування шкоди в розмірі 1928,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №315286Га/13лв від 02.12.2013 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер ВC4545CI, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 порушено провадження у справі №910/2629/15-г та призначено до розгляду.

12.03.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з підстав того, що позивач не звертався до нього з заявою про виплату страхового відшкодування та не надав вичерпного пакету документів. Крім того, позивачем не врахована франшиза у розмірі 510,00 грн., яка у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про страхування» не підлягає відшкодуванню страховиком.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, втім у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності.

В судовому засіданні 16.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 між позивачем, як страховиком, та Межуєвим Вячеславом Павловичем, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №315286Га/13лв, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI, 2010 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП та вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 16.12.2013 по 15.12.2014.

28.05.1014 о 12 год. 45 хв. по вул. Драгоманова 4, в м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI, та автомобіля марки "DAEWOO", реєстраційний номер BC6778AT, а саме: Кульчицький Богдан Михайлович, керуючи транспортним засобом - автомобілем "DAEWOO", реєстраційний номер BC6778AT, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI, у зв'язку з чим автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Кульчицьким Б.М. вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській області №9393725 про дорожньо-транспортну пригоду.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 12.06.2014 Кульчицького Б.М. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

28.05.2014 власник транспортного засобу "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу №315286Га/13лв від 02.12.2013 на рахунок СТО - ТОВ "Сервісний центр «Діамант».

Відповідно до рахунку-фактури №ДМ00004288 від 31.05.2014 виставленого страхувальнику транспортного засобу ТОВ "Сервісний центр «Діамант», вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI складає 2778,30 грн.

02.06.2014 позивачем був складений та підписаний страховий акт №1.001.14.09292/VESKO16293, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 1928,30 грн.

На підставі складеного страхового акту №1.001.14.09292/VESKO16293 від 02.06.2014 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «АХА Страхування», виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту №315286Га/13лв від 02.12.2013, перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 1928,30 грн. на рахунок СТО - ТОВ «Сервісний центр «Діамант», що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №111 917 від 03.06.2014.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АХА Страхування" перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «DAEWOO», реєстраційний номер BC6778AT, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «TOYOTА», реєстраційний номер BC4545CI, належить громадянину Лесику Ігорю Федоровичу та знаходився під керуванням Кульчицького Богдана Михайловича, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що Кульчицький Богдан Михайлович не мав права керування транспортним засобом - автомобілем «DAEWOO», реєстраційний номер BC6778AT та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що Кульчицький Богдан Михайлович на законних підставах керував транспортним засобом «DAEWOO», реєстраційний номер BC6778AT.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012.

Згідно із ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Кульчицького Б.М. встановлена в судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «DAEWOO», реєстраційний номер BC6778AT відшкодовується Кульчицьким Б.М. як законним володільцем цього транспортного засобу.

При цьому, під час розгляду справи судом встановлено, що Лесик Ігор Федорович уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом серії АС №6917915 з Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс", предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «DAEWOO», реєстраційний номер BC6778AT, строк дії якого з 17.01.2014 по 16.01.2015

Згідно п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки Кульчицький Б.М. експлуатував автомобіль «DAEWOO», реєстраційний номер BC6778AT на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії №АС 6917915) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер BC4545CI складає 2778,30 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Претензією №ЛВ 5181 від 14.11.2014 страховик звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії №АС 6917915 розміри лімітів відповідальності (50000,00 грн.) та франшизи (510,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 1418,30 грн. (1928,30 грн. (сума страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 1418,30 грн.), у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми, а доводи відповідача про те, що позивач не звертався до нього з заявою про виплату страхового відшкодування та не надав вичерпного пакету документів, спростовуються наявною в матеріалах справи претензією №ЛВ 5181 від 14.11.2014.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги після виплати страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.01.2012 у справі №23/106 та постанові Вищого господарського суду України від 28.01.2015 у справі №910/10956/14.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 33-37 ідентифікаційний код 19411125 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 1418 (одна тисяча чотириста вісімнадцять) грн. 30 коп. та 1343 (одну тисячу триста сорок три) грн. 79 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2015.

Суддя Т.В. Васильченко