Постанова № 43201606, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 908/1498/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП "Водоканал" (вх.№ 770 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014р. у справі № 908/1498/14

за позовом ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до КП "Водоканал", м. Запоріжжя

про стягнення 107822,05 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 р. ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з КП «Водоканал» в порядку регресу 107822,05 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.05.2014 року у справі № 908/1498/14 позов ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ до КП "Водоканал", м. Запоріжжя про стягнення в порядку регресу 107822,05 грн. матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задоволено повністю. Стягнуто з КП "Водоканал" на користь ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" 107822 (сто сім тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 05 коп. матеріальної шкоди та 2156 (дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 44 коп. судового збору.

КП "Водоканал" звернулось до господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати просить покласти на позивача.

При цьому відповідач зазначає, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 32, 33 ГПК України не взяв до уваги того факту, що позивач не мав права розглядати вищезазначену заяву Кримова П.Г, оскільки відповідно до п. 26.1.3 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу №941-а/11зп укладеного між позивачем та власником транспортного засобу, протягом трьох робочих днів з моменту настання страхової події письмово сповістити про це Страховика шляхом надання Заяви про настання події. Як вбачається з матеріалів справи, заяву про настання події, що має ознак страхового випадку до позивача надав водій Кримов П.Г., при цьому страхувальником по договору виступає Роман Т.Г. тому відповідач вважає, що позивач не мав права розглядати вищезазначену заяву Кримова П.Г та відшкодовувати матеріальні збитки завданих внаслідок ДТП.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.03.2015 р.

В судове засідання, призначене на 11.03.2015 р. представники сторін не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 11.04.2011 р. АТ «СК «АХА Страхування» в особі Запорізької філії (Страховик) та гр. Роман Т.Г. (Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 941-а/11зп, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом марки HONDA PILOT, 2011 року випуску, реєстраційний номер АЕ 9099 ЕІ.

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2011 р. в м. Запоріжжя по вул. Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу - автомобіля «HONDA», яким керував Кримов П.Г., державний реєстраційний номер АЕ 9099 ЕІ, що належить на праві приватної власності Страхувальнику (роман Т.Г.), та за участю транспортного засобу - автомобіля «ЗИЛ 43661», державний реєстраційний номер 118 80 НР, що належить КП «Водоканал», яким керував Сірик О.Г.

В результаті ДТП відбулось пошкодження автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер АЕ 9099ЕІ, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідки (додаток № 3 до Інструкції), яка видана старшим інспектором відділу оформлення ДТП (для обслуговування м. Запоріжжя) при ГУМВС України в Запорізькій області Михайлик І.І., та довідки № 8917490 від 23.12.2011 р. про дорожньо-транспортну пригоду, яка видана Відділом ДАІ Орджонікідзевського РВ м. Запоріжжя. (а.с. 20, 21)

Внаслідок пошкодження автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер АЕ 9099 ЕІ, йому було завдано шкоди, характер та обсяг якої підтверджується Звітом експертного авто товарознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку № 55/02 від 27.02.2012 р.(а.с.38-56)

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2011 р. у справі № 0827/3-3677/11 Сірика О.Г., який керував автомобілем «ЗИЛ 43661», державний реєстраційний номер 118 80 НР, який належить КП «Водоканал», було визнано винним у скоєні ДТП і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вимог Закону України «Про страхування», умов Договору добровільного страхування наземного транспорту № 941-а/11зп від 11.04.2011 р. та на підставі Страхових актів № 2011/V/OMOD14502/VESKO26886 від 03.01.2012 р., № 2011/V/OMOD14502/VESKO5219 від 13.03.2012 р. і № 2011/V/OMOD14502/VESKO24934 від 27.09.2012 р. АТ «СК «АХА Страхування» (позивачем у справі) Страхувальнику (гр. Роман Т.Г.) було виплачено страхове відшкодування в розмірі 156822,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 289 від 05.01.2012 р. та № 10194 від 15.03.2012 р. (а.с. 33, 34)

Як вбачається з матеріалів справи, що цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи - Сірика О.Г. була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Дніпроінмед», що підтверджується полісом АА/4238064, про наявність якого зазначено в Довідці № 8917490 від 23.12.2011 р. про дорожньо-транспортну пригоду ВДАІ Орджонікідзевського РВ м. Запоріжжя та у Витязі з електронного реєстру МТСБУ. (а.с. 61)

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-ІV від 01.07.2004 р. (з подальшими змінами та доповненнями) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Приписами ст. 12 цього ж Закону передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до полісу АА/4238064 сума страхового відшкодування Страховика - ПрАТ «СК «Дніпроінмед» - за шкоду майну складає 50000,00 грн. та встановлена франшиза у розмірі 1000,00 грн.

АТ «СК «АХА Страхування» звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «СК «Дніпроінмед» про стягнення 49000,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2013 р. у справі № 904/6468/13 з ПрАТ «СК «Дніпроінмед» на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» стягнуто 49000,00 грн. страхового відшкодування.

Як зазначає позивач, платіжним дорученням № 3537 від 13.11.2013 р. ПрАТ «СК «Дніпроінмед» перерахувало на користь позивача 49000,00 грн. страхового відшкодування та судові витрати згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2013 р. у справі № 904/6468/13.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. та статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, як вважає позивач, ПрАТ «СК «АХА Страхування», як Страховик, який у повному обсязі виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 941-а/11зп від 11.04.2011 р. та отримав страхову винагороду від ПрАТ «СК «Дніпроінмед», як Страховика за полісом АА/4238064, має право на стягнення з відповідача, як Страхувальника і володільця транспортного засобу за полісом АА/4238064, в порядку регресу суму сплаченого ним страхового відшкодування, яке потерпіла особа мала, зокрема до КП «Водоканал» в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПрАТ «СК «Дніпроінмед» в межах полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: в розмірі 107822,05 грн. (156822,05 грн. - 49000,00 грн. = 107822,05 грн.)

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2013 р. позивач звернувся до КП «Водоканал» з регресною вимогою вих. № 4152/2 про відшкодування шкоди на суму 107822,05 грн.

Відповідачем вказана вимога була отримана 07.12.2013 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи КП «Водоканал» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрих-код 6900204865631), однак була залишена без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами цієї ж статті Цивільного кодексу України дано визначення поняття «джерело підвищеної небезпеки», згідно якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодується винною особою.

Разом із тим, у випадках, визначених законом, обов'язок відшкодувати завдану шкоду може покладатися на особу, яка не є заподіювачем шкоди.

Так, відповідно до ст. 1172 ЦК України що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.12.2011 р. у справі № 0827/3-3677/11, яка набрала законної сили 16.12.2011 р., встановлено, що пошкодження автомобіля «HONDA», державний реєстраційний номер АЕ 9099ЕІ, що належить Роман Т.Г., здійснено Сірик О.Г. під час перебування у трудових відносинах з КП «Водоканал» (а.с. 23)

Крім того, в матеріалах справи наявна Довідка № 8917490 від 23.12.2011 р. про дорожньо-транспортну пригоду, видана ВДАІ Орджонікідзевського РВ м. Запоріжжя, згідно з якою власником автомобіля «ЗИЛ 43661», державний реєстраційний номер 118 80 НР є КП «Водоканал».

Відповідачем наведені факти жодним чином не спростовані.

Відповідно до пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ «СК «АХА Страхування» про стягнення з КП «Водоканал» 107822,05 грн. майнової шкоди в порядку регресу на підставі ст. 1172 ЦК України.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування позовних вимог. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, заяву про настання страхової події повинен був подати до Страховика саме страхувальник транспортного засобу, а саме Роман Т.Г., а не Кримов П.Г.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача не ґрунтуються на законі.

По-перше, умовами договору страхування або правовими нормами, що регламентують відносини страхування, не передбачено звільнення страховика від сплати страхового відшкодування у разі подання заяви про настання страхового випадку іншою особою, ніж страхувальником.

По друге, відповідно до визначення, закріпленого в ч.1 ст. 202 ЦК України, подання заяви про виплату відшкодування є правочином (дією, спрямованою на настання правових наслідків). Відповідно до ст. 204 ЦК (презумпція правомірності правочину). Навіть якщо правочин вчинений від імені потерпілого не уповноваженою особо, це не тягне його автоматичної недійсності. Судові рішення про визнання цього правочину недійсним відсутні. Більше того, ані страхувальник, ані страхова компанія не заперечують законність здійсненого правочину, за ним здійснено та прийняте виконання, що, у відповідності до положень ч.1 ст. 241 ЦК України, свідчить про його дійсність.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу КП "Водоканал" на рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014р. у справі № 908/1498/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.05.2014р. у справі № 908/1498/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.03.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.