Рішення № 43201434, 17.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.15р.

Справа № 904/1294/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб", м. Харків

до Комунального підприємства центральна районна аптека №90, м. Апостолове, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 26 219 грн. 94 коп.

Суддя Красота О.І.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства центральна районна аптека №90 (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 21 869 грн. 41 коп. - основного боргу, 2 061 грн. 52 коп. - пені, 239 грн. 64 коп. - 3% річних, 2 049 грн. 37 коп. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки №219 від 23.04.2014 року (а.с.11).

Разом з позовною заявою, 19.02.2015 року Позивачем подано до господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми боргу, та знаходяться на його розрахункових рахунках.

Позивач у судове засідання не з'явився, 10.03.2015 року направив до господарського суду клопотання, в якому просив суд розглянути справу за відсутності його представника у зв’язку з важким матеріальним становищем останнього, а також вказав, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Відзив на позов та документи витребувані ухвалою господарського суду до суду не надав, 11.03.2015 року направив до господарського суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі представника Відповідача у зв’язку з тяжким фінансовим становищем останнього.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника Позивача та представника Відповідача, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 23-25, 32), а в матеріалах справи наявні документи необхідні для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (далі-Постачальник) та Комунальним підприємством центральною районною аптекою №90 (далі-Покупець) був укладений Договір поставки №219 (далі-Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити товари медичного призначення, лікарські засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, косметичні засоби, інші товарно-матеріальні цінності. Товар, поставлений в період дії Договору, вважається отриманим на умовах Договору не залежно від того, чи вказано це в накладній на товар.

Згідно пункту 4.1 Договору, ціна товару вказується у видатковій накладній та вважається узгодженою, якщо Покупець або його довірена особа не відмовились прийняти товар за ціною, зазначеною у видатковій накладній.

Ціна товару встановлюється за погодженням між сторонами окремо на кожну конкретну партію товару (п. 4.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору, Покупець зобов’язаний оплатити поставлений товар в термін, зазначений у видатковій накладній. Якщо у видатковій накладній зазначено термін оплати більше, ніж 30 календарних днів від дати видаткової накладної, то термін оплати складає 30 календарних днів від дати видаткової накладної. Якщо дата накладної та дата оплати, вказана у накладній, співпадають вважається, що товар поставлений на умовах відстрочення платежу; строком оплати є день, у який отримано товар.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що оплата вартості товару проводиться в національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, або іншим способом, що не суперечить законодавству України і на інші реквізити, зазначені Постачальником.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом двох років від дати його укладення. Договір вважається пролонгованим на той же термін, якщо жодна із сторін не заявила про необхідність його розірвання (п. 10.1 Договору).

На виконання умов Договору, за період з 29.08.2014 року по 09.09.2014 року, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 21 869 грн. 41 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с.12-21).

Відповідач за поставлений товар в передбачений Договором строк не розрахувався, внаслідок чого Позивач був вимушений звернутись до господарського суду з метою захисту своїх інтересів.

Станом на час розгляду справи, доказів сплати суми в розмірі 21 869 грн. 41 коп. сторонами суду не надано.

Розглядаючи вказані позовні вимоги необхідно вказати на наступне.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Статтею 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню від вартості не оплаченого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення платежу, за кожен день прострочки до дня оплати.

Розрахований Позивачем розмір пені, від суми основного зобов’язання, за період з 27.09.2014 року по 12.11.2014 року, становить суму в розмірі 618 грн. 95 коп., який розраховано вірно.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахований Позивачем розмір 3% річних за період 27.09.2014 року по 12.02.2015 року становить суму у розмірі 239 грн. 64 коп., який розрахований Позивачем вірно.

Розрахований Позивачем розмір інфляційних втрат за період за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року включно, становить суму у розмірі 2 049 грн. 37 коп., який розрахований Позивачем також вірно.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача на користь Позивача 21 869 грн. 41 коп. - основного боргу, 2 061 грн. 52 коп. - пені, 239 грн. 64 коп. - 3% річних, 2 049 грн. 37 коп. - інфляційних втрат.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на Відповідача.

Крім того, разом з позовною заявою, 19.02.2015 року Позивачем подано до господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми боргу, та знаходяться на його розрахункових рахунках.

В обґрунтування вказаної заяви Позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Статтями 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, Позивачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість виконання рішення суду у зв’язку з невжиттям відповідних заходів щодо забезпечення позову.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви Позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачу, в межах суми боргу, та знаходяться на його розрахункових рахунках.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43-45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства центральної районної аптеки №90 (53800, Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Леніна, 59, ЄДРПОУ 01975985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" (61050, м. Харків, майдан Фейербаха, 10, корп. Б, ЄДРПОУ 38495049) 21 869 грн. 41 коп. - основного боргу, 2 061 грн. 52 коп. - пені, 239 грн. 64 коп. - 3% річних, 2 049 грн. 37 коп. - інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармснаб" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Комунальному підприємству центральній районній аптеці №90, в межах суми боргу, та знаходяться на його розрахункових рахунках - відмовити.

Повне рішення складено 18.03.15 р.

Суддя О.І. Красота