Ухвала суду № 43199256, 19.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2321/15

Головуючий у першій інстанції Рева С. В.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Панасенкова В.О.

суддів: Парапана В.Ф.

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

14 січня2014 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 11 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", після зімни назви Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - Банком) та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11092955000, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 89750 швейцарських франків на строк до 11 грудня 2027 року із сплатою 7,99 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку. Одночасно в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки №73182, за якими поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. У порушення умов кредитного договору позичальник з березня 2009 року не виконує зобов'язання за кредитним договором. 17 жовтня 2013 року позичальнику та поручителю направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які залишені без задоволення. Станом на 10 грудня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 70512,15 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 638308,82 грн., в тому числі: за кредиту - 68765 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 616641,47 грн., за процентами - 864,21 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 7379,61 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 864,21 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 7749,70 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 60 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 538,04 грн.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 525, 526, 553-554, 590, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути судовий збір в сумі 3441 грн. (а.с. 2-3).

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, проти позову заперечував.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася.

Рішенням суду першої інстанції позов Банка задоволено. Суд стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 70512,15 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 638308,82 грн., та судові витрати в сумі 3441 грн. в рівних частках (а.с. 133-134).

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального і матеріального права.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач, Банк, просить скаргу відхилити у зв'язку з безпідставністю її доводів.

Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені належними чином. Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю у справі в іншому суду, але поважність причини неявки в суд не доведена належним чином, тому законних підстав для задоволення клопотання немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку їх неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як зазначено у частинах 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2006 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11092955000, за яким позичальнику було передано грошові кошти в іноземній валюті в розмірі 89750 швейцарських франків на строк до 11 грудня 2027 року із сплатою 7,99 відсотків річних за користування кредитними коштами з погашенням кредиту та відсотків за користування кредитом щомісячно згідно Графіку (а.с. 4-10).

Одночасно в забезпечення зобов'язань за кредитним договором між Банком та відповідачкою ОСОБА_5 був укладений договір поруки №73182, за якими поручитель зобов'язалася відповідати перед Банком солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (а.с. 11).

У порушення умов кредитного договору позичальник з березня 2009 року не виконує зобов'язання за кредитним договором. 17 жовтня 2013 року позичальнику та поручителю направлені вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, які залишились без задоволення (а.с. 12,13).

Станом на 10 грудня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 70512,15 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 638308,82 грн., в тому числі: за кредиту - 68765 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 616641,47 грн., за процентами - 864,21 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 7379,61 грн., пеня за прострочення сплати кредиту - 864,21 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 7749,70 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 60 швейцарських франків, що за курсом НБУ еквівалентно 538,04 грн., що підтверджується належним розрахунком заборгованості, наданим Банком (а.с. 14-27).

За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позичальник, відповідач ОСОБА_3, та поручитель, відповідачка ОСОБА_5, не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки в сумі, строки та на умовах, що передбачені вказаними договорами. Тому права позивача були порушені і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором в солідарному порядку.

Безпідставними є посилання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не відклав розгляд справи 07 листопада 2014 року за клопотанням представника ОСОБА_4 для ознайомлення з матеріалами справи, не приймаються до уваги за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 під час розгляду справи змінювали місце реєстрації, у теперішній час зареєстровані в встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 81) та викликалися в судове засідання в встановленому ст. ст. 74-76 ЦПК України порядку неодноразово, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм поштового відправлення "Судова повістка" (а.с. 117, 118, 123-124), відповідачі звертались до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у батьків похилого віку в м. Болград Одеської області (а.с. 119, 121).

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідачі скористалися своїми процесуальними правами на власний розсуд і не з'явилися в судове засідання без поважних причин, тому немає підстав вважати, що судом порушені їх права на участь в судовому засіданні.

Доводи наведені, в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки розмір заборгованості за кредитними договорами не доведений, не приймаються до уваги за таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачі повинні були довести в судовому засіданні суду першої інстанції обставини, на які посилалася як на заперечення проти позову, а саме, на недоведеність розміру заборгованості за кредитним договором, але в суді першої інстанції не надали належних доказів у підтвердження вказаних заперечень, тому ці обставини є не доведеними.

До апеляційної скарги представника відповідача також не надано ніяких доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Твердження представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про те, що судом не враховано, що відповідачі не мають можливістю погашати кредит у зв'язку з знаходженням у скрутному фінансовому становищі у відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України не є підставою для звільнення боржника та поручителя від відповідальності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та з правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційні скарги не містять.

Таким чином, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік