Ухвала суду № 43190955, 17.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/6982/13-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22-ц/774/299/К/15 суддя Сільченко В.Є.

Категорія - 43 (IІІ) Доповідач Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.

при секретарі - Булах К.А.

за участі: заявника ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, прокурора прокуратури м. Кривого Рогу та представника прокуратури Дніпропетровської області Сергєєвої Ірини Володимирівни, прокурора прокуратури Довгинцівського району Бажанюка Василя Васильовича, представників Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради Таборовець Наталії Василівні та Гриценко Лариси Григорівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційні скарги ОСОБА_1, прокуратури м. Кривого Рогу, прокуратури Дніпропетровської області, прокуратури Довгинцівського району м. Кривого рогу на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2014 року по справі за заявою ОСОБА_1 до прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу, прокуратури Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України, виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу, Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу, прокуратури м. Кривого Рогу, Криворізького слідчого ізолятора УДДУВП в Дніпропетровській області, про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду, а також органів місцевого самоврядування завданих незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю у порядку Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною заявою, уточнивши яку просила суд: визнати її засудження, порушення відносно неї карної справи, взяття і тримання під вартою, проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади), не допущення до служби в органах місцевого самоврядування, не допущення до виконання обов'язків керуючої справами, не нарахування та не виплата їй заробітної плати та лікарняних, не поновлення її трудових прав незаконними та такими, що порушують її конституційні права; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету за заподіяну їй незаконними діями прокуратури Довгинцівського району в м. Кривому Розі, прокуратури м. Кривого Рогу, прокуратури Дніпропетровської області, Криворізького СІЗО УДДУВП в Дніпропетровській області, виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу - матеріальну шкоду у розмірі: 720232 (сімсот двадцять тисяч двісті тридцять дві) грн. 39 коп. - в рахунок відшкодування втраченого заробітку, 2065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 14 коп. - в рахунок відшкодування витрат понесених нею на придбання ліків, 40000 (сорок тисяч) грн. - в рахунок відшкодування витрат понесених нею на оплату юридичної допомоги, що разом складає - 762297 (сімсот шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 53 коп.; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету за заподіяну їй незаконними діями прокуратури Довгинцівського району в м. Кривому Розі, прокуратури м. Кривого Рогу, прокуратури Дніпропетровської області, Криворізького СІЗО УДДУВП в Дніпропетровській області, виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу, Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу, Центрально-міським районним судом м. Кривого Рогу - моральну шкоду у розмірі 7000000 (сім мільйонів) грн.; зобов'язати Державну Казначейську Службу України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 7000000 (сім мільйонів) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, грошові кошти у сумі 762297 (сімсот шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 53 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, грошові кошти у сумі 40000 (сорок тисяч) грн., як витрати понесені нею на оплату юридичної допомоги, у сумі 2065 (дві тисячі шістдесят п'ять) грн. 14 коп. в рахунок відшкодування витрат понесених нею на придбання ліків; зобов'язати виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради поновити її на колишній роботі у зв'язку з незаконним засудженням, відстороненням від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності згідно ст. 6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та визнати запис про її звільнення, зроблений у трудовій книжці, недійсним; зобов'язати виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого вона не працювала у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зарахувати як до загального, трудового стажу, так і до стажу служби в органах самоврядування, безперервного стажу, також цей стаж врахувати їй, як службовцю органа місцевого самоврядування при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю, а також при виплаті разової винагороди або відсоткових надбавок за вислугу років, згідно ст. 7 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"; зобов'язати прокуратуру Довгинцівського району в м. Кривого Рогу, прокуратуру м. Кривого Рогу, прокуратуру Дніпропетровської області, у зв'язку з закриттям кримінального провадження за відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, в якому вона працює з 1988 року; зобов'язати прокуратуру Довгинцівського району в м. Кривого Рогу, прокуратуру м. Кривого Рогу, прокуратуру Дніпропетровської області, у зв'язку з закриттям кримінального провадження за відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення відомості про її засудження, притягнення її до кримінальної відповідальності, застосування до неї як запобіжного заходу взяття під варту, були поширені в засобах масової інформації, зробити повідомлення у газеті "Домашняя газета" протягом одного місяця про рішення, що реабілітує її, відповідно до чинного законодавства України; встановити державній казначейській службі України негайне виконання рішення суду, щодо виплати їй матеріальної та моральної шкоди у сумі - 762297,53 грн. + 7000000 грн. - 7762297 (сім мільйонів сімсот шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто сім) грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона працювала заступником голови виконкому Довгинцівської районної в місті ради та керуючою справами виконкому.

20.02.2008 року у відношенні неї прокурором Дніпропетровської області було порушено кримінальну справу.

У той же день її було затримано та поміщено до ізолятору тимчасового утримування, у подальшому їй було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

16.04.2008 року постановою слідчого її було відсторонено від роботи.

У подальшому їй було пред'явлено обвинувачення та справу направлено до суду.

В суді їй змінили запобіжний захід на підписку про невиїзд, але у подальшому знову взяли під варту.

Коли термін дії рішення суду про тримання під вартою завершився, її продовжували тримати під вартою ще 4 дні без будь-якого судового рішення, і тільки потім випустили.

В подальшому у її справі різними судами першої інстанції неодноразово виносилися обвинувальні вироки у відношенні неї, які у подальшому скасовувалися судом апеляційної інстанції.

При цьому, апеляційним судом також виносилися окремі ухвали за фактами порушень вимог законодавства, допущених прокуратурою при провадженні досудового слідства у справі.

Крім того, справа неодноразово направлялася судами для проведення додаткового розслідування, після чого знову направлялася до суду.

29.04.2013 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу виніс у відношенні неї обвинувальний вирок за ч.1 ст.367 КК України, який нею було оскаржено.

За результатами розгляду справи апеляційним судом Дніпропетровської області 22.08.2013 року вказаний вирок було скасовано, справу закрито на підставі п.2 ч. 6 КПК України (1961 року) за відсутністю у її діях складу злочину.

Крім того, винесено окрему ухвалу за фактами порушень вимог законодавства, допущених прокуратурою при провадженні досудового слідства у справі.

19.06.2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги прокурора залишено без задоволення, ухвалу від 22.08.2013 року - без змін.

Таким чином, вважає ОСОБА_1 своє притягнення до кримінальної відповідальності, засудження, тримання під вартою, проведення обшуків, накладення арешту на майно, відсторонення від посади, тощо - незаконними.

У зв'язку з викладеним вважає, що їй спричинено матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає у сумах не отриманого заробітку за час, колі її було відсторонено від роботи, витрат на лікування та на правову допомогу.

Моральна шкода їй завдана незаконними діями прокуратури, органів виконання покарань, судів, виконкому Довгинцівської районної ради у зв'язку з незаконним притягненням до відповідальності, триманням під вартою, засудженням, відстороненням від роботи, тощо.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2014 року заявлені вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок державного бюджету за заподіяну ОСОБА_1 незаконними діями Прокуратури

Довгинцівського району м. Кривого Рогу, Прокуратури м. Кривого Рогу, Прокуратури Дніпропетровської області, Криворізького СІЗО УДДУВП Дніпропетровської області матеріальну шкоду у вигляді заробітку та інших грошових доходів, які вона втратила внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності в розмірі 285204 (двісті вісімдесят п'ять тисяч двісті чотири) грн. 15 коп.

Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок державного бюджету за заподіяну ОСОБА_1 незаконними діями Прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу, Прокуратури м. Кривого Рогу, Прокуратури Дніпропетровської області, Криворізького СІЗО УДДУВП Дніпропетровської області моральну шкоду в розмірі 2414076 (два мільйони чотириста чотирнадцять тисяч сімдесят шість) грн.

Зобов'язано Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого ОСОБА_1 не працювала у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зарахувати як до загального трудового стажу, так і до стажу служби в органах самоврядування, безперервного стажу, також цей стаж врахувати ОСОБА_1, як службовцю органа місцевого самоврядування при призначенні пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, при встановленні розмірів місячних ставок (посадових окладів) залежно від тривалості роботи за спеціальністю.

Зобов'язано Державну службу зайнятості України надати ОСОБА_1 іншу підходящу роботу, згідно з ст. 5 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати оскаржувану ухвалу в тій частині, в якій їй було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, навмисне не взяв до уваги положення спеціального закону, згідно якого вона має бути поновлена на колишній роботі (посаді), вимоги щодо визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи (посади), щодо обов'язку прокурора або суду на прохання особи, письмово повідомити у місячний строк про своє рішення трудовий колектив, тощо. Вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не взяв до уваги, що її виконання в задоволеній частині вимог не можливе без вирішення процедури її поновлення на попередній роботі (посаді) та скасування запису про звільнення у трудовій книжці.

В апеляційній скарзі прокурор міста Кривого Рогу, посилаючись на чисельне порушення норм матеріального та процесуального права, поставив питання про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової, про відмову в заявлених вимогах ОСОБА_1

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахувавши вимог ст. 208 ЦПК України, закінчив розгляд вказаної справи постановленням ухвали. Також в апеляційній скарзі зауважено на тому, що оскільки кримінальне провадження закрито апеляційним судом то вказаний спір повинен вирішувати суд, який розглядав справу в першій інстанції. Вважає, що ОСОБА_1 порушено порядок та строки звернення з вимогами про стягнення матеріальної шкоди. Також в апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції при вирішенні розміру моральної шкоди, що підлягає до стягнення не враховано стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих та виробничих стосунках, ступень зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, а також не взято до уваги принципи розумності та справедливості, тощо. Крім того, вважає, що суд першої інстанції вирішив права та обов'язки особи, яка не приймала участь при розгляді справи, зокрема Державної служби зайнятості України, шляхом її зобов'язання надати ОСОБА_1 іншу підходящу роботу. При цьому на думку прокурора дана вимога суперечить вимогам матеріального права та фактичним обставинам справи, оскільки служба зайнятості не наділена повноваженнями вирішувати питання про надання особам посад які є виборними.

Прокуратурою Дніпропетровської області та прокуратурою Довгинцівського району м. Кривого Рогу також подано апеляційні скарги на вказану ухвалу суду, в якій викладено аналогічні доводи та вимоги.

В письмових запереченнях проти апеляційних скарг поданих представниками прокуратури ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4, кожен окремо, посилаючись на їх безпідставність та протиправність, просили відмовити в їх задоволенні.

В письмових запереченнях проти апеляційної скарги ОСОБА_1, представник Криворізького слідчого ізолятору УДДУВП в Дніпропетровській області, зазначив, що до вирішення порушених ОСОБА_1 питань в апеляційній скарзі немає жодних повноважень, у зв'язку з чим, по суті заявлених вимог покладався на розсуд суду.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, апеляційні скарги органів прокуратури частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру стягнутих коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає не в повному обсязі.

Задовольняючи частково заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що незаконним порушенням відносно ОСОБА_1 кримінальної справи, її затримання, тримання під вартою, притягнення до кримінальної відповідальності, неодноразового винесення у відношенні неї обвинувальних вироків, тощо було завдано їй моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було декілька разів засуджено з подальшим скасуванням вироку суду першої інстанції, її повідомлялося про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пред'являлося обвинувачення - в редакції КПК України 1961 року, за яким розслідувалася справа), її було взято під варту, у її помешканні незаконно проводився обшук, її було відсторонено від роботи (посади).

Тож, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ч.1 ст.1, ч.2 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", заподіяна їй шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно ст.З Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства,

учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

В розумінні вказаної норми перелік предметів відшкодування у порядку, передбаченому даним Закону України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, у зв'язку з чим колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви в частині відшкодування витрат на придбання ліків та лікування.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування заробітку та інших грошових доходів, які ОСОБА_1 втратила внаслідок її притягнення до кримінальної відповідальності та відсторонення від посади, суд першої інстанції виходив з того, що розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1, складав 8642 грн. 55 коп. (т.2,а.с.210-211).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 було звільнено 12.11.2010 року, про що внесено запис до трудової книжки (т.1, а.с.19 зворот). Кримінальну справу порушено та ОСОБА_1 затримано 20.02.2008 року.

Тобто, строк, за який ОСОБА_1 не допускалася до роботи з моменту порушення кримінальної справи до моменту звільнення складає 2 роки 9 місяців, або 33 місяці.

Таким чином, сума не отриманого заробітку розраховується шляхом знаходження здобутку від 33 місяців, помножених на встановлений розмір її середньої заробітної плати - 8642,55 грн.

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновку суду щодо необхідності задоволення зв'ялених вимог в цій частині.

Висновок суду першої інстанції щодо недоведеності заявлених вимог в частині стягнення правової допомоги, колегія суддів погоджується, оскільки стороною заявника не надано належних доказів їх понесення - первинних фінансових документів щодо прийняття грошових коштів, а наданий документ без назви від 10.12.2014 року належним підтвердженням витрат на правову допомогу не є.

Відмовляючи в задоволенні заявленої вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що посада заступника голови виконавчого комітету Довгинцівської районної ради та керуючої справами вказаного виконкому, на якій заявник просила її поновити є виборною та строк повноважень скликання ради, при якій ОСОБА_1 були обрана на посаду вже сплинув.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи та пояснень учасників процесу вбачається, що вказане питання було неодноразовим предметом розгляду іншими судами в межах адміністративного судочинства, за якими виносилися рішення як судів першої інстанції, так і судів апеляційної та касаційної інстанцій (т. 1, а.с. 106-108, 158).

В усіх випадках суди дійшли висновків про те, що ОСОБА_1 не може бути поновлена на виборній посаді (якою є, зокрема, посада заступника голови виконавчого комітету районної ради- яку займала заявниця до незаконного відсторонення від роботи) після завершення строку повноважень відповідної ради.

Між тим, згідно вимог ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" , громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу.

Відтак, враховуючи, що поновити заявницю на роботі на виборній посаді заступника голови виконавчого комітету Довгинцівської районної ради неможливо з передбачених законом підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до вищевказаних вимог Закону України, заявниці має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. На підставі викладеного колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції виходив з такого.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст.4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності та піддано незаконному триманню під вартою, обмеженню її конституційних прав, вилученню майна, накладенню на нього арешту, відстороненню від посади тощо. Такими діями було спричинено страждання та переживання ОСОБА_1, завдали їй моральних страждань, спричинили погіршення відносин з оточуючими, змусили до вжиття додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаними незаконними діями ОСОБА_1 була спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром суми, визначеної до стягнення в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості моральних страждань, завданий невинуватій у скоєнні злочину, раніше не судимій публічній особі, внаслідок незаконного затримання, притягнення до кримінальної відповідальності, позбавлення свободи, відсторонення від роботи тощо.

Суд також враховує дуже значний проміжок часу, протягом якого тривало досудове слідство та судовий розгляд справи, вважаючи, що внаслідок такого тривалого слідства було порушено право ОСОБА_1 на розгляд її справи протягом розумного строку, на що також вказується в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ (т.2, а.с. 199-202). Суд також враховував неодноразові порушення вимог КПК України при провадженні досудового слідства органами прокуратури, на які вказується в окремій ухвалі апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.08.2013 року та вищевказаній ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. При цьому визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд виходив з розрахунку здобутку розміру однієї мінімальної заробітної плати на час розгляду справи (1218 грн.) на кількість днів, протягом яких вона притягувалася до кримінальної відповідальності.

Проте колегія суддів вважає, що суд першої інстанції визначив завищений розмір моральної шкоди, у зв'язку з чим вважає за необхідне зменшити його до 500000,00 грн. виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності.

З висновками суду щодо необхідності відмови в задоволенні частини заявлених вимог про визнання незаконними і такими, що порушують конституційні права таких дій як: засудження ОСОБА_1 порушення відносно неї кримінальної справи, тримання її під вартою, відсторонення від роботи та не поновлення на роботі тощо, колегія суддів погоджується, оскільки необґрунтованість порушення кримінальної справи, її розслідування, затримання ОСОБА_1, накладення арешту на її майно, тощо -встановлено рішеннями судів, що вступили в законну силу, і, отже, додаткового вирішення не потребують.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду про необхідність відмовити в задоволенні заявлених вимог щодо зобов'язання Казначейської служби безспірного списання стягнутих коштів та встановлення їй негайного виконання рішення суду, оскільки вказані вимоги стосуються процесу виконання судового рішення, а не самого його прийняття. Крім того, вказані вимоги та способи виконання рішення суду не передбачені Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Колегія суддів також вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог в частині зобов'язання Виконкому Довгинцівської районної в місті ради зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 термін тримання її під вартою, а також час протягом якого вона не працювала внаслідок відсторонення її від роботи, оскільки згідно ст.7 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що термін перебування під вартою, термін відбування покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу, тобто з матеріалів справи спору з цього приводу не вбачається, оскільки будь-яких доказів того, що будь-ким з відповідачів вказані вимоги закону не виконано, заявником суду не надано.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог щодо зобов'язання органів прокуратури письмово повідомити трудовий колектив виконком Довгинцівської районної ради про своє рішення та поширити в засобах ЗМІ інформацію, що її реабілітує. Оскільки в ході розгляду справи заявником не надано жодних доказів того, що вона зверталась до відповідачів чи засобів масової інформації з такими заявами та їх вимоги не було виконано.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та висновками суду, а також є незгодою з висновками суду по оцінці доказів та спробою їх переоцінки.

Доводи апеляційних скарг органів прокуратури з приводу чисельних порушень процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені в скарзі порушення не вплинули на правильність висновків суду з приводу вирішення спору, викладені в оскаржуваній ухвалі.

Так, з приводу зауваження органів прокуратури з приводу форми судового рішення, яким закінчено розгляд даного спору, колегія суддів вважає вірним висновок суду в цій частині, оскільки саме таку форму викладення процесуального документу передбачено спеціальним законом, яким регулюються спірні правовідносини.

Зауваження апеляційної скарги органів прокуратури з приводу суду, який повинен розглядати даний спір, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1 зверталась з даним спором саме до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, проте враховуючи, що в якості сторони спору нею зазначено в тому числі Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу, ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2014 року справу для вирішення спору по суті було направлено до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу.

Інші доводи апеляційних скарги органів прокуратури колегія суддів не приймає до уваги оскільки вони спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в оскаржуваній ухвалі.

Разом з тим, знайшли часткове підтвердження доводи апеляційних скарг органів прокуратури з приводу визначеного розміру коштів, стягнутих в рахунок відшкодування моральної шкоди, тому колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення суми стягнутої моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційні скарги прокуратури м. Кривого Рогу, прокуратури Дніпропетровської області, прокуратури Довгинцівського району м. Кривого Рогу - частково задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 грудня 2014 року в частині розміру стягнутої моральної шкоди змінити, зменшивши цей розмір з 2414076,00 (два мільйони чотириста чотирнадцять тисяч сімдесят шість) грн. до 500000,00 (п'ятсот тисяч) грн.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: